9.5.3 Облік розрахунків за страхуванням за журнально-ордерною формою

Для обліку операцій, що відображаються за рахунком 65 «Розрахунки за стра­хуванням», призначено Журнал-ордер № 10.2 с.-г., Зведена відомість нарахування та розподілу оплати праці та відрахувань від неї по об'єктах обліку № 10.2.1 с.-г. та відомість аналітичного обліку за рахунком 65 «Розрахунки за страхуванням» № 10.2.4 с.-г.

На підставі первинних документів по обліку праці, накопичувальних відо-мостей щомісячно складається Зведена відомість нарахування та розподілу оплати праці та відрахувань від неї по об'єктах обліку № 10.2.1 с.-г. У цій відомості відо­бражають кількість відпрацьованих людино-годин, суму нарахованої оплати праці та відрахувань від неї відповідно до діючого законодавства (до Пенсійного фонду, до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, до Фонду соціального страхування на випадок безробіття та ін.) за об'єктами обліку, вироб­ничими підрозділами та в цілому по підприємству.

562

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

Відомість ф. № 10.2.1 с.-г. є підставою для записів у відомість аналітичного обліку за рахунком 65 «Розрахунки за страхуванням» ф. № 10.2.4. с.-г. Підсумки останньої відомості заносять у Журнал-ордер № 10.2 с.-г., який ведеться по рахун­ках 13,47, 65, 66. Кредитовий оборот за рахунком 65 із Журнал-ордера № 10.2. с.-г. переносять у Головну книгу.

Облік розрахунків за індивідуальним страхуванням (субрахунок 654) ведеть­ся в Журнал-ордері ф. № 8 с.-г., дані в який заносяться із розрахунково-платіжних відомостей.

9.6 Облік розрахунків з оплати праці

9.6.1 Економічний зміст і завдання обліку оплати праці

Серед факторів сільськогосподарського виробництва (праця — земельні угід­дя — засоби і предмети праці) вирішальне значення належить трудовій діяльності людини. Жива праця створює нову вартість, частина якої споживається самими працівниками й одержується у формі оплати праці. Важливими факторами моти­вації до праці є розмір оплати праці, тісно пов'язане з наслідками праці матеріальне стимулювання, участь у розподілі результатів господарської діяльності.

На етапі реформування економіки в напрямі ринкової роль оплати праці на­буває підвищеної актуальності, особливо в умовах інфляційних процесів, низьких грошових виплат у сільському господарстві.

За сучасної економічної ситуації оплата праці все більше втрачає здатність ви­конувати властиві їй функції — забезпечувати нормальне відтворення робочої сили і спонукати працівників до ефективної праці. Середньомісячна заробітна плата в цілому в галузях економіки України є недостатньою для забезпечення нормальної життєдіяльності працівника і стримує його купівельну спроможність. її рівень у сільському господарстві набагато нижчий, ніж у цілому в Україні.

Основні права й обов'язки щодо організації оплати праці нині передано дер­жавою підприємствам. Це вимагає замість раніше застосовуваних стандартних розробити й використовувати на підприємствах диференційовані системи оплати й тарифні умови, які б забезпечували прямий зв'язок заробітку з продуктивністю праці, а преміювання — з фінансовими результатами. Надані сільськогосподар­ським підприємствам широкі права вимагають від їх керівників, спеціалістів та ін. значних зусиль, аби система матеріальних стимулів була творчо задіяна й забезпе­чувала максимальну економічну ефективність. Виникає необхідність у виробленні на кожному підприємстві власної політики заробітної плати. Вона має враховувати інтереси різних груп працівників і власників, передбачати ефективну систему за­йнятості населення й винагороди за працю, заходи до соціального захисту населен­ня, механізми з підтримання доходів на рівні, що забезпечує людині гідне життя.

563

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В АГРОФОРМУВАННЯХ

Досягнення цих цілей важко здійснити без створення належної системи обліку й контролю за витратами праці та її оплатою. Основними завданнями обліку праці та її оплати є:

• своєчасне й точне оформлення документами обсягу виконаних робіт, одержа­ної продукції й нарахування заробітної плати відповідно до кількості та якості затраченої праці;

• правильний розподіл сум нарахованої заробітної плати по об'єктах обліку витрат;

• своєчасне й правильне нарахування і виплата заробітної плати кожному пра­цівникові, контроль за утриманнями із заробітної плати;

• своєчасне складання та подання звітності із заробітної плати у відповідні органи;

• забезпечення інформації про використання трудових ресурсів;

• контроль за витрачанням фонду оплати праці.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і негрошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та їх розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 26 «Виплати працівникам».

Виплати працівникам включають п'ять категорій: поточні виплати; виплати при звільненні; виплати після закінчення трудової діяльності; виплати інструмен­тами власного капіталу підприємства; інші довгострокові виплати.

До поточних виплат працівникам належать: заробітна плата за окладами та тарифами, інші нарахування з оплати праці; виплати за невідпрацьований час (що­річні відпустки та інший оплачуваний невідпрацьований час); премії та інші заохо­чувальні виплати, що підлягають сплаті протягом 12 місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу тощо. Усі ці виплати називають­ся поточними, якщо вони виплачуються на регулярній основі або плануються до виплати не пізніше, ніж закінчаться 12 місяців від дати балансу. В іншому разі всі ці виплати належать до довгострокових. Зобов'язання за поточними виплатами не дисконтуються, тобто їх оцінка не переглядається. У балансі відображаються як поточні зобов'язання всі види поточних виплат, які не підлягають накопиченню. Виплати, які підлягають накопиченню, відображаються у складі забезпечень. Так, І наприклад, якщо витрати на оплату відпусток резервуються, то ці суми належать до статей забезпечень, якщо не резервуються — їх відносять до статті поточних зо­бов'язань безпосередньо при нарахуванні.

Виплати при звільненні (вихідні допомоги) зазвичай виплачуються у зв'язку з І вимушеним звільненням, тобто у випадках, коли працівнику або пропонують звіль- нитися за власним бажанням (у зв'язку зі скороченням штатів чи реорганізацією), або коли звільняють за скороченням штатів чи у зв'язку з реорганізацією підпри­ємства із зазначенням цього мотиву в наказі. Виплати при звільненні, якщо вони нараховуються одноразово, належать до витрат того періоду, після якого (в якому) працівник був звільнений, і дисконтуванню не підлягають. Якщо ж такі виплати повинні погашатися поступово, то вони дисконтуються, тобто їх оцінка регулярно

564

ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

переглядається шляхом проведення актуарних розрахунків. Дисконтована оцінка зобов'язань має назву «теперішня вартість зобов'язань».

До виплат після закінчення трудової діяльності належать виплати за пенсій­ними планами, а також планами медичного страхування й іншими соціальними програмами, що забезпечують за рахунок роботодавців (або за рахунок самих пра­цівників і від їх імені, але через роботодавців) певні гарантії колишнім працівникам після їх виходу на пенсію.

Виплати акціями власної емісії або емісії материнського підприємства нале­жать до виплат інструментами власного капіталу. Сюди ж належать виплати по­хідними фінансовими інструментами, базовим активом яких є акції: варантами або опціонами на акції.

Інші довгострокові виплати включають усі види виплат, якщо підприємство не планує їх здійснити протягом найближчих 12 місяців. Тобто інші довгострокові виплати — це такі самі види виплат, як і поточні, а відрізняються вони лише термі­нами виконання зобов'язань. Ці зобов'язання, у зв'язку з їх довгостроковістю, по­винні дисконтуватися.

Аби вдосконалити колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин, більш активно розвивати соціальне партнерство, реалізувати конститу­ційні права і гарантії працівників та роботодавців, Кабінет Міністрів України, все­українські профспілки і профоб'єднання уклали Генеральну угоду на 2004-2005 pp. Угода містить мінімальні гарантії і є обов'язковою для застосування при укладанні галузевих, регіональних угод та колективних договорів.

Колективний договір укладається на всіх підприємствах, що використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колек­тивом. Цим документом регулюються виробничі, трудові й економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства, питання охорони праці, соці­ального розвитку, участі працівників у використанні прибутку підприємства, якщо останнє передбачено статутом підприємства. Колективний договір укладається про­тягом трьох місяців після реєстрації юридичної особи й реєструється у відповідному порядку. Зміни і доповнення до колективного договору протягом терміну його дії можуть вноситися лише за взаємної згоди сторін у порядку, визначеному колектив­ним договором. Контроль за виконанням колективного договору провадиться без­посередньо сторонами, що його уклали, чи уповноваженими ними представниками.