Стадії провадження по справах про адміністративні правопорушення

Провадження по справах про адміністративні правопорушення складається із чотирьох стадій: 1) порушення справи про адміністративне правопорушення; 2) розгляд справи про адміністративне правопорушення й винесення в справі постанови; 3) оскарження (або опротестування) постанови в справі про адміністративне правопорушення (виникає в тих випадках, коли особа, приваблювана до адміністративної відповідальності, або потерпілий не згодні з винесеним у відношенні їхньою постановою. Постанова в справі може опротестувати прокурор); 4) виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Стадія порушення справи про адміністративне правопорушення укладається в складанні протоколу уповноваженим на те особою або представником громадської організації. До них ставляться посадові особи виконавчих органів сільських, селищних рад, органів внутрішніх справ, органів транспорту, суспільні інспектори охорони природи й ін. Перелік осіб, які мають право становити протоколи про адміністративні правопорушення, наведений у ст. 255 КУпАП.

Наявність протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про те, що є підстави для порушення справи, причому протокол повинен бути складений уповноваженою особою з дотриманням певним, установленим законом форми. У противному випадку справа про адміністративне правопорушення не може бути почато.

У протоколі повинні вказуватися: дата й місце його складання; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, що составили протокол; відомості про особистість порушника; місце, час здійснення й суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, що передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для дозволу справи.

Протокол підписується особою, його що склала, і особою, що зробила адміністративне правопорушення. При наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний і цими особами.

У випадку відмови особи, що совершили правопорушення, від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, що зробила правопорушення, вправі представити прикладені до протоколу пояснення й зауваження по втримуванню протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

У деяких випадках, прямо передбачених законом, протокол про адміністративне правопорушення не складається. Ці випадки вичерпно визначені в ст. 258 КУпАП. Але якщо правопорушник заперечує стягнення, що накладається на нього, то протокол про адміністративне правопорушення складається.

Перша стадія провадження по справах про адміністративні правопорушення закінчується з моменту напрямку протоколу органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення. До нього повинні додаватися й всі інші матеріали про правопорушення (пояснення свідків, протокол вилучення речей і т.п.).

Стадія розгляду справи про адміністративне правопорушення й винесення в справі постанови полягає в тому, що компетентний орган (посадова особа) проводить остаточне розслідування в справі й дає правову оцінку діям особи, що позначено в протоколі як правопорушник.

Одержавши матеріали справи, компетентний орган (посадова особа) готовить його до розгляду. При цьому він вирішує: чи ставиться до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складені протокол і інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщені особи, що беруть участь у розгляді справи, про час і місце його розгляду; чи витребувані необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, приваблюваного до адміністративної відповідальності, що потерпели, їхніх законних представників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, як правило, по місцю його здійснення. При розгляді Справи орган (посадова особа) з'ясовує: чи було зроблено адміністративне правопорушення; чи винне дана особа в його здійсненні; чи підлягає воно адміністративної відповідальності; чи є обставини, що зм'якшують або обтяжують відповідальність; чи заподіяна майновий збиток; чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд товариського суду, комісії з боротьби з пияцтвом, утвореної на підприємстві, в установі, організації або їхніх структурних підрозділах, громадській організації, трудового колективу, а також з'ясовує інші обставини, що мають значення для правильного дозволу справи.

За загальним правилом справа про адміністративне правопорушення розглядається в п'ятнадцятиденний строк від дня одержання органом (посадовою особою), правочинним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення й інших матеріалів справи. Скорочені строки розгляду справи - одні доба, трьох-, п'яти- і семиденний строк - установлені законодавством про адміністративні правопорушення для деяких видів правопорушень.

Так, у відповідності зі ст. 277 КУпАП протягом доби розглядаються, наприклад, справи про заготівлю, переробку або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування або іншої продукції; порушенні правил про валютні операції; незаконних посівах і вирощуванні снотворного маку або коноплі; злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена суспільного формування по охороні громадського порядку, військовослужбовця; дрібному хуліганстві й ін. У триденний строк розглядаються справи про виготовлення й використання без належного дозволу радиопередающих устроїв; дрібної спекуляції; торгівлі з рук у невстановлених місцях. У п'ятиденний строк розглядаються справи про дрібне розкрадання державного або колективного майна; порушенні вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, подвергшихся радіоактивному забрудненню, і ін. У семиденний строк розглядаються справи про порушення, пов'язаних з використанням газу, експлуатацією газоиспользующих установок без обліку видатку газу; непідготовленістю до роботи резервного паливного господарства.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову в справі. Постанова виконавчого органа селищної, сільської ради в справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Утримування постанови і його форма врегульовані в ст. 283 КУпАП. Воно повинне містити: найменування органа (посадової особи), вынесшего постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, у відношенні якого розглядається справа; виклад обставин, установлених при розгляді справи; вказівка на нормативний акт, що передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте в справі рішення.

Якщо при рішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення адміністративними комісіями, виконавчими органами селищних, сільських рад, районними (міськими) судами (суддями) одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнового збитку, то в постанові в справі вказуються розмір збитку, що підлягає стягненню, порядок і строк його відшкодування.

Постанова в справі повинне містити рішення питання про вилучені речі й документи (якщо таке вилучення проводилася), а також вказівка про порядок і строк його оскарження.

Постанова колегіального органа приймається простою більшістю голосів членів колегіального органа, присутніх на засіданні, підписується головуючим на засіданні й секретарем цього органа.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення посадові особи, крім КУпАП і інших нормативних актів загального характеру, керуються також положенням про органи, представниками яких вони є (наприклад, Положенням про адміністративні комісії й ін.). Своє рішення вони оформляють шляхом винесення постанови або роблять запис про мерю стягнення на протоколі про адміністративне правопорушення. Таке право надане, наприклад, начальникові райвідділу міліції або його заступникові.

Після розгляду справи орган (посадова особа) виносить у відповідності зі ст. 284 КУпАП одне з наступних постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування мер впливу, передбачених ст. 241 КУпАП; 3) про припинення справи.

Постанова про припинення справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд товариського суду, комісії з боротьби з пияцтвом, утвореної на підприємстві, в установі, організації або їхніх структурних підрозділах, громадській організації або трудовому колективі або передачі їхньому прокуророві, органу досудебного слідства, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП.

До цих обставин ставляться: 1) відсутність події й складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою до моменту здійснення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, що совершили протиправна дія або бездіяльність; 4) здійснення дії особою в стані гострої потреби або необхідної оборони; 5) видання акту амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акту, що встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення до моменту розгляду справи про адміністративному правопорушенні строків, передбачених ст. 38 КУпАП (двох місяців від дня здійснення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - двох місяців від дня його виявлення); 8) наявність по тім же факті відносно особи, приваблюваного до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органа (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або невідміненого рішення товариського суду органом (посадовою особою), що має право накладати адміністративне стягнення по даній справі, або невідміненого постанови про припинення справи про адміністративне правопорушення, а також порушення по даному факті кримінальної справи; 9) смерть особи, у відношенні якого було почате провадження в справі.

Якщо ж була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, то воно оголошується негайно по закінченні розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається під розписку або висилається особі, у відношенні якого воно винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. У випадку, якщо вона висилається, про це робиться відповідна оцінка в справі.

Оголошенням постанови в справі про адміністративне правопорушення закінчується стадія розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення в деяких випадках обов'язково доводить до відомості громадськості. Ці випадки передбачені в ст. 286 КУпАП.

Наступної (третьої) стадією, що виникає не в кожному виробництві по справах про адміністративні правопорушення, є стадія оскарження (або опротестування) постанови в справі про адміністративне правопорушення. Наявність цієї стадії - одна з найважливіших гарантій прав особи, приваблюваного до відповідальності. Постанова в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, у відношенні якого воно винесено, а також потерпілим.

Порядок оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення врегульований у ст. 288 КУпАП. Постанови адміністративної комісії, комісії з боротьби з пияцтвом обжалуются у виконком відповідної ради або в місцевий (районний, міський) суд; рішення виконавчого органа селищної, сільської ради - у виконавчий орган районного, міського, районного в місті ради або в місцевий (районний, міський) суд; постанова іншого органа (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу - у вищий орган (вищестоящій посадовій особі) або в суд; постанова про накладення іншого адміністративного стягнення - у вищий орган (вищестоящій посадовій особі), після чого скарга може бути подана в місцевий (районний, міський) суд. Рішення суду у всіх наведених випадках є остаточним і оскарженню не підлягає.

Постанова про одночасне накладення основних і додаткового адміністративних стягнень може бути в десятиденний строк від дня винесення постанови оскаржено на вибір особи, у відношенні якого воно винесено, або потерпілого в порядку, установленому для оскарження основного або додаткового стягнення.

За загальним правилом скарга подається в орган (посадовій особі), вынесший постанова в справі про адміністративне правопорушення, а той протягом трьох доби направляє її разом зі справою в орган (посадовій особі), правочинний її розглядати.

Подача у встановлений строк скарги й приношення прокурором протесту припиняють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги або протесту. Виключення становлять випадки, коли виноситься постанова про застосування мер стягнення у вигляді попередження або адміністративного арешту, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці здійснення адміністративного правопорушення.

Орган (посадова особа), що одержала скаргу або протест на постанову в справі про адміністративне правопорушення, перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови, тобто встановлює, чи дійсно в діях особи, приваблюваного до адміністративної відповідальності, є склад правопорушення, чи правильно оформлені документи в справі, чи не перевищив орган (посадова особа), що розглядала справу, свої повноваження й т.п.

Після цього орган (посадова особа), що розглядала скаргу (або протест), може прийняти одне з наступних рішень: 1) залишити постанову без зміни, а скаргу або протест - без задоволення; 2) скасувати постанова й направити справа на новий розгляд; 3) скасувати постанова й припинити справа; 4) змінити міру стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанова винесена органом (посадовою особою), неправомочним розглядати цю справу, то така постанова відміняється й справа направляється на розгляд компетентного органа (посадової особи).

Прокурор, виявивши, що рішення по скарзі або протесту на постанову в справі про адміністративне правопорушення є незаконним, може опротестувати його.

Скасування постанови є одночасно припиненням справи про адміністративне правопорушення, спричиняє повернення особі, приваблюваному до адміністративної відповідальності, стягнених грошових сум, возмездно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, пов'язаних із цією постановою. У випадку неможливості повернення предмета вертається його вартість.

Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення - завершальна стадія провадження по справах про адміністративні правопорушення. Її сутність складається в практичній реалізації адміністративного стягнення, що призначено правопорушникові постановою.

У процесі виконання постанови особи, винні в здійсненні адміністративної провини, піддаються відповідної (установленим законом) обмеженням особистого, морального або матеріального характеру. Тому, як послідовно реалізована постанова про адміністративне стягнення, наскільки справа доведена до кінця, значною мірою залежать рівень ефективності боротьби з адміністративними правопорушеннями, їхнє попередження, результативність виховання громадян у дусі точного й неухильного дотримання законів.

Порядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень урегульований у розділі V КУпАП, Митним кодексом і іншими законодавчими актами України.

Необхідною умовою виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є вступ його в законну чинність. Це означає, що постанова придбала юридичне значення й обов'язково для виконання.

У відповідності зі ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення обов'язково для виконання державними й суспільними органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами й громадянами.

Постанова охоплює не тільки діяльність уповноважених державних органів (посадових осіб), але й поводження самого порушника. Так, особа, притягнута до адміністративної відповідальності, повинне виконувати ті або інші обов'язки, покладені на нього постановою. Відхилення від добровільного виконання постанови про накладення адміністративного стягнення веде до необхідності застосування відносно правопорушника примусових заходів впливу.

Орган, уповноважений виконати постанову, зобов'язаний вчасно й точно зробити у зв'язку із цим ряд дій, установлених КУпАП і іншими нормативними актами, оформити необхідні документи, направити їх по підвідомчості.

Всі інші юридичні й фізичні особи, причетні до своєчасного й точного виконання постанови (адміністрація підприємств, установ, організацій, банківські установи, торговельні підприємства й т.п.), зобов'язані сприяти органам, що виконують постанову, у його реалізації. Орган (посадова особа), вынесший постанова про накладення адміністративного стягнення, покликаний здійснювати контроль за правильною й своєчасною реалізацією цього акту, вирішувати питання, пов'язані з його виконанням.

У відповідності зі ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту його винесення, якщо інше не встановлено КУпАП і іншими актами законодавства України.

Якщо ж постанова про накладення адміністративного стягнення опротестовано прокурором або оскаржено особою, у відношенні якого воно винесено, або потерпілим, воно виконується після залишення протесту або скарги без задоволення. Це положення не поширюється на випадки накладення стягнень у вигляді попередження, адміністративного арешту, а також коли штраф стягується на місці здійснення адміністративного правопорушення.

Виконанням постанов займаються різні державні органи. При цьому вони здійснюють подвійну за своїм характером діяльність: по обігу постанов до виконання й по безпосередньому їхньому виконанню. І та, і інша діяльність утворить єдину стадію виконання постанов, але є її різними етапами.

На етапі обігу постанови до виконання юрисдикционные органи (ті, що вирішують питання про відповідальність винних і виносять постанови про накладення адміністративних стягнень) насамперед повинні вчасно вислати винесену постанову органу-виконавцеві. В утримування цієї діяльності входять також здійснення контролю за своєчасним і правильним виконанням постанов і рішення всіх пов'язаних із цим питань (відстрочка, припинення виконання постанов і ін.).

Безпосереднє виконання постанов покладене на уповноважені на те органи (органи внутрішніх справ, виконавчу службу, митні органи й ін.)

У виробництві по деяких правопорушеннях юрисдикционный орган, вынесший постанова, уповноважений сам виконати його. Наприклад, за відхилення від реалізації вогнепальної, холодної або пневматичної зброї й бойових припасів уповноважені органи внутрішніх справ (посадові особи) можуть становити протокол про адміністративне правопорушення, застосовувати до правопорушника возмездное вилучення зброї й бойових припасів. Вони ж виконують винесену постанову шляхом вилучення зброї й боєприпасів.

Як ми вже відзначали, за загальним правилом постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту його винесення. Але законодавець у ст. 301 КУпАП передбачив можливість відстрочки виконання постанови, якщо негайне виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, виправних робіт або штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці здійснення адміністративного правопорушення) є неможливим. У цьому випадку орган (посадова особа), вынесший постанова, може відстрочити виконання постанови на строк до одного місяця.

У ст. 302 КУпАП зазначені обставини, які виключають можливість початку або подальшого провадження в справі й служать підставами припинення виконання постанови про адміністративне стягнення, якщо воно винесено. До них ставляться: 1) видання акту амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 2) скасування акту, що встановлює адміністративну відповідальність за дану провину; 3) смерть особи, у відношенні якого було почато провадження в справі.

Стаття 303 КУпАП установлює строк давнини, по закінченні якого постанова про накладення адміністративного стягнення не підлягає виконанню. Якщо постанова не була звернена до виконання протягом трьох місяців від дня винесення, то воно не підлягає виконанню. У цей строк не включається час, на яке виконання постанови припиняється у зв'язку з відстрочкою виконання постанови по ст. 301 КУпАП, а також пов'язане із приношенням протесту або подачею скарги.

Законодавством можуть установлюватися й інші, більше тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень. У відповідності зі ст. 139 Митного кодексу конфіскація предметів, що з'явилися безпосереднім об'єктом порушення митних правил, і предметів зі спеціально виготовленими схованками, використаними для переміщення через митний кордон із прихованням таких предметів, проводиться незалежно від часу їхнього виявлення.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), вынесшим постанова.