Інформаційна безпека у міжнародних відносинах

Збільшення залежності сучасного суспільства від ІКТ а також їх проникнення у сферу ухвалення рішень поставило перед державами низку проблем пов’язаних із обміном, маніпулюванням і проблемою секретності інформації. Інформаційна безпека стала одним із ключових аспектів не лише внутрішньої політики країн, а й міждержавних відносин.

Враховуючи особливості сучасного світу і системи Міжнародних Відносин має низку характерних рис, які відрізняють її від інших видів безпеки (військової, економічної, …):

1. Інформаційна безпека зачіпає права людини на інформацію, свободу слова, таємницю листування, тощо. У наслідок цього межа між її забезпеченням та інформаційною диктатурою є дуже тонкою і розмитою. У цій галузі відбуваються зіткнення груп осіб, які по різному ставляться до проблеми

2. У інформаційній сфері неможливо наперед локалізувати вірогідного супротивника та ідентифікувати джерело загрози, таким чином будь-які превентивні заходи носять лише відносно.

3. Стрімкий розвиток інформаційних технологій робить їх регулювання на всіх рівнях.

4. Величезна кількість акторів у інформаційній сфері (урядові структури, спецслужби, комерційні структури, хакери, прості користувачі). Можуть завдати величезної шкоди інформаційній безпеці.

5. Розвиток інформаційних технологій знаходиться більшою мірою під контролем окремих осіб, а не держави, що суттєво ускладнює контроль за їх розповсюдження.

Підходи до Інформаційної Безпеки у Міжнародних Віносинах

Існує 2 підходи: Реалістичний та Ліберальний

Реалістичний підхід:

1. Збільшення ступеню безпеки інформаційних систем у середині країни.

2. Створення великої кількості внутрішніх меж.

3. Постійний моніторинг рівня інформаційної безпеки потенційних супротивників, цілеспрямований пошук недоліків у їх системах захисту

4. Контроль за розповсюдженням інформації та технологій

Реалістичний підхід по суті є відображенням сучасної політики забезпечення інформаційної безпеки багатьох країн світу, у тому числі і США. Перевагами реалістичного підходу є можливість за його допомогою зняти низку першочергових загроз. Саме тому реалістичного підходу дотримуються працівники спецслужб, більшість політиків.

Недоліки підходу

1. Тотальний моніторинг у професійній сфері є досить складним, окрім того він порушує низку прав людини та принципів демократії

2. Інформаційна ізоляція держави може мати негативні наслідки для економіки та інших сфер життя країни

Основні риси та характеристики ліберального підходу

Він є більш розмитим та ідеалістичним.

У серпні 1999 року на виконання резолюції 53/70 у Женеві відбувся семінар з тематики інформаційної безпеки організований Інститутом ООН з проблем роззброєння і Департаментом з питань роззброєння секретаріату ООН. У семінарі взяли участь представники більш ніж 50 країн, включаючи всіх основних «гравців» у міжнародному інформаційно-технологічному полі.

1 грудня 1999 року на 54 сесії Генеральної Асамблеї ООН була ухвалена резолюція 54/49 «Досягнення у сфері інформатизації і телекомунікації у контексті міжнародної безпеки», у документі зазначалось що прогрес у інформаційно-технологічній сфері, які він уже дав людству з усе більшими очікуваннями у майбутньому створив принципово нові потенційні загрози використання досягнень у цій сфері в цілях несумісних із завданнями підтримки міжнародної стабільності. На цій сесії світова спільнота вперше визнала міжнародну інформаційну безпеку, як глобальну проблему, як необхідну умову існування людства у пост ядерну епоху.