Форми та методи роботи з ресоціалізації засуджених в умовах позбавлення волі

Під змістовим аспектом процесу ресоціалізації засудженого розуміємо сукупність заходів спрямованих на перевиховання особи, її розвиток і удосконалення. Робота із засудженими починається з моменту їх над­ходження до карантину. На цьому етапі за допомогою комплексу психо-діагностичних методик визначається загальна характеристика особистості вихованця, соціальна ситуація його розвитку, визначаються найхарактерніші позитивні і негативні риси особистості й особливості розумового розвит­ку.

У початковий період перебування у карантині, у засуджених спосте­рігається підвищена тривожність (80%), агресивність (88%), навіюваність (85%), що створює у них загальний стан готовності до конфлікту, неаде­кватної реакції на вимоги співробітників місць позбавлення волі. Умови невизначеного стано­вища засуджених, побоювання зустрічі з колишніми ворогами, можливість не посісти престижного місця в неофіційному рейтингу серед ув’язнених формують психологічний бар'єр, що перешкоджає налагодженню взаємовідносин із співробітниками закладу. У цих умовах найбільш ефек­тивною формою виправного впливу на психіку засуджених, як показує досвід, є сеанси релаксацій у кабінеті психо-емоційного розвантаження. Вони заспокоюють, знижують імпульсивність реакцій, урівноважують про­цеси збудження і гальмування.

Особлива увага у діяльності спеціалістів з соціальної роботи у місцях позбавлення волі надається організації роботи в адаптаційний період із засудженими, що належать до "груп ризику". Найбільш показовою є група засуджених з відхиленнями у психічному розвитку. Постійне спосте­реження, індивідуальні бесіди, консультації, соціально-психологічний тре­нінг та інші форми роботи, що здійснюються працівниками у місцях позбавлення волі, дають помітні результати в роботі із цим контингентом.

На службових підготовках соціальних працівників у місцях позбавлення волі окреме місце відводиться питанням практичної психології. Адже розпізнання психічних станів люди­ни і врахування їх у процесі спілкування, корекційні впливи та інші різно­манітні психогігієнічні заходи - необхідні вміння спеціаліста, який розв'я­зує складні педагогічні задачі в умовах спеціальних виправних закладів. На практичних заняттях, в індивідуальних бесідах з психологом співробіт­ники ознайомлюються із суттю та виявленням індивідуальних властивостей психіки та психічних станів засуджених, навчаються визначати і діагносту­вати їх за допомогою спеціальних методик. На основі здобутих даних співробітники складають характеристики особистості засуджених. (Зразок характеристики поданий у додатку.) Тісний контакт співробітників з психо­логом дає можливість краще орієнтуватись у виборі оптимальних засобів впливу на ув’язнених. [26; 95]

Спеціально зазначимо, що діапазон форм впливу на засуд­жених достатньо різноманітний. Так, серед форм трудового виховання слід назвати трудове змагання, конкурси "Кращий за професією", зльоти передовиків виробництва, школи передового досвіду, гуртки технічної твор­чості. Форми естетичного виховання можна поділити на такі три групи:

форми естетичної освіти (бесіди, лекції, гуртки з вивчення історії мистецтва, тематичні вечори); форми безпосередньо-чуттєвого сприйняття мистецтва (прослуховування музичних творів, перегляд кінофільмів, ознайомлення з творами художників, скульпторів); форми збагачення особистого худож­нього досвіду (гуртки художньої самодіяльності, літературні та художні студії, гуртки національних художніх ремесел: різьба по дереву, карбуван­ня, інкрустація соломкою).

Особливого зна­чення набуває й фізичне виховання. Фізична культура і спорт сприяють формуванню у засуджених морально-вольових якостей: сили волі, ініціати­ви, навичок групових дій, організованості, а також виконують профілактико-гігієнічну функцію, зокрема і як засіб боротьби з гіподинамією. Фі­зичне виховання засуджених здійснюється в різних формах: ранкова зарядка, виробнича гімнастика, спортивні змагання, секції з різних видів спорту, спортивні вікторини, зустрічі з видатними спортсменами.

Крім того у практичній діяльності стають у нагоді такі форми, як пере­гляди й обговорення телепередач і кінофільмів; лекції, бесіди; щотижневі спеціальні заняття з інформуванню з соціально-економічних, правових, етичних питань; читацькі конференції та дискусійні клуби; тематичні вечори, зустрічі з цікавими людьми, представниками громадськості, різних релігійних конфесій, регулярні за­няття з основ правових знань; юридичні консультації, відкриті судові засідання та багато інших.

Однією з форм соціально корисної колективної творчої діяльності, що сприяла формуванню у засуджених таких якостей, як спів­чуття, милосердя, доброта, було спеціально організоване шефство над дитячим будинком для сиріт і дітей, які втратили батьківську опіку. Наприклад, засуджені, яких перед умовно-достроковим звільнен­ням було переведено на дільницю соціальної адаптації, надавали шефську допомогу старим немічним людям у веденні присадибного господарства, заготовці дров тощо. Звичайно, у багатьох місцях позбавлення волі ця робота несистематична і, на жаль, обмежується перерахуванням власних коштів засуджених у різні благодійні фонди. У сучасний економічно скрутний час, коли відчуваються значні труднощі з працевлаштуванням засуджених, на їх особистих рахунках обмаль грошей, доцільніше організовувати серед них конкурси технічної та художньої творчості, а найкращі роботи (картини, малюнки, діючі моделі механічних іграшок, вироби карбування, різьби по дереву та ін.) передавати дитбудинку, також створюються цехи народних ремесел з наступною реалізацією населенню продукції творчої діяльності засуджених, зокрема товарів народного вжитку.

Необхідно враховувати, що засуджені в основному позбавлені однієї з найважливіших для людини цінностей - можливості дарувати. А даруючи щось сиротам або немічним людям, вони відчуватимуть почуття доброти, щедрості і навіть самоповаги, самозадоволення.

Підготовка засуджених до сімейного життя, виховання своїх дітей також може розглядатись як соціально-корисна і особистісно-значуща діяльність. Засуджених може зацікавити можливість отри­мати рекомендації щодо ведення сімейного бюджету, як краще зарекомендувати себе у виробничому або навчальному колективі після звільнення. Назви тем мають бути нетради­ційними, наприклад: "Сім способів заробити гроші, не порушуючи закону" (на таких заняттях досвідчені співробітники або представники громадськості, родичі засуджених можуть поділитися із засудженими на­вичками бджолярства, кролівництва, розведення нутрій, вирощування ово­чів та фруктів, квітів та ін.), "Що робити, щоб сімейний конфлікт не переріс у розлучення". На заняттях доцільно давати поради, як після звільнення швидше прописатися, працевлаштуватися та ін.

У рішенні завдань морального виховання засуджених особлива роль належить церкві. Участь представників релігії сприяє створенню сприятливих умов для утвердження у свідомості засуджених ідеалів добра, зняття в них психоемоційної напруги, оздоровлення морального клімату.

Участь церкви в моральному вихованні засуджених будується на основі принципу індивідуального підходу до особистості. Тобто залучення засуджених до заходів, проведених священнослужителями, здійснюється строго з урахуванням їхнього властного бажання й інтересу, винятково на добровільній основі..

Залучаючи священнослужителів до роботи із засудженими, адміністрація попередньо знайомить із тим, яку релігійну віру вони представляють, які переслідують інтереси, чи мають офіційний статус. У зв'язку із цією важливою ланкою даної роботи співробітники місць позбавлення волі взаємодіють із представниками місцевої влади, що займаються в регіоні питаннями релігії. У цей час у кожному закладі діє кімната для проведення релігійних обрядів і проводяться щотижневі зустрічі священнослужителів із засудженими.

Вивчення досвіду роботи закладів пенітенціарної системи та експериментальні дослідження переконують:

чим багатший зміст, ширший діапазон форм і різноманітніші методи, що використовуються в системі виправлення засуджених, тим успішніше розв'язуються задачі їх ресоціалізації. При цьому необхідні умови ефектив­ного проведення цієї роботи - єдність виховних впливів на інтелектуальні, емоційні, вольові, ціннісно-мотиваційні компоненти свідомості і поведінки засуджених із залученням кожного з них в діяльність, яка відповідає їх віковим та індивідуальним особливостям, духовним запи­там та інтересам.

Таким чином, під змістовим аспектом процесу ресоціалізації засудженого розуміємо сукупність заходів спрямованих на перевиховання особи, її розвиток і удосконалення. Робота із засудженими починається з моменту їх над­ходження до карантину. Найпоширенішими формами і методами роботи є постійне спосте­реження, індивідуальні бесіди, консультації, соціально-психологічний тре­нінг. Так, серед форм трудового виховання слід назвати трудове змагання, конкурси "Кращий за професією", зльоти передовиків виробництва, школи передового досвіду, гуртки технічної твор­чості. Крім того у практичній діяльності стають у нагоді такі форми, як пере­гляди й обговорення телепередач і кінофільмів; лекції, бесіди; щотижневі спеціальні заняття з інформуванню з соціально-економічних, правових, етичних питань; читацькі конференції та дискусійні клуби; зустрічі з цікавими людьми, представниками громадськості, різних релігійних конфесій, юридичні консультації. Однією з форм соціально корисної колективної творчої діяльності, що сприяла формуванню у засуджених таких якостей, як спів­чуття, милосердя, доброта, спеціально організовується шефство над дитячим будинком для сиріт і дітей, які втратили батьківську опіку, над людьми похилого віку. У рішенні завдань морального виховання засуджених особлива роль належить церкві. Участь представників релігії сприяє створенню сприятливих умов для твердження у свідомості засуджених ідеалів добра, зняття з них психоемоційної напруги, оздоровлення морального клімату. Такі різноманітні форми роботи, що здійснюються працівниками у місцях позбавлення волі, дають помітні результати в роботі із цим контингентом.