Національна держава
Націона́льна
держа́ва (англ. Nation
state, нім. Nationalstaat, фр. État-nation, яп. 国民国家)
— тип держави, яка є формою самоорганізації,
самовизначення і самовираження певної
нації на певній суверенній території.
Нація є найвищою цінністю, головним
джерелом влади і визначальником
соціо-політичної системи такої держави.
Ідеалом національної держави є
мононаціональна держава, в якій усі
мешканці належать до однієї політичної
нації та використовують єдину знакову
систему, зрозумілу усім представникам
цієї нації: мову, культуру, звичаї,
стереотипи, систему цінностей, тощо.
Концепція національної
держави тісно пов'язана з розвитком
націоналізму в Європі 17 — 18 століть,
колоніалізмом та національно-визвольними
рухами 19 — першої половини 20 століття.
У 20 столітті національні держави стали
домінуючими формами державної організації
більшості світу; вони замінили династичні
і класові держави середньовіччя.
Національним
державам часто протиставляються
наднаціональні утворення
імперського-інтегрального типу такі
як імерії минулого СРСР, Британська
імперія так і сучасні — ЄС тощо. Наприкінці
20 століття пророкувався занепад
національних держав, проте розвал СРСР
довів протилежне. В більшісті міжнародних
організацій, таких як ООН, саме національна
держава виступає основною політичною
одиницею в усіх міжнародних процесах.
