2. Основні ідеї та проблеми в філософії Києво-Могилянської Академії, її роль у розвитку української філософії.

Видатною подією у культурному житті України стало

створення у 1632 р. першого вузу – Київської братської школи.

За ім’ям її фундатора, київського митрополита Петра Могили,

була пізніше названа “Києво+Могилянським колегіумом”, який

у 1701 р. було перетворено на Академію. Вона мала таку

структуру: перші чотири курси – гуманітарна підготовка; один

рік – поетика; риторика – один рік; філософія – два роки;

теологія – чотири роки. До курсу філософських дисциплін

надходили логіка, або розумова філософія, де вивчались

загальні закони і форми мислення; фізика, або природнича

філософія, предмет якої – матерія, форма, природа, мистецтво,

космологія, психологія і методологія; метафізика. Професорами

цього закладу були Йосиф Кононович+Горбацький (у 1639–

1642 рр. читав учення Аристотеля, дотримувався номіналістич+

них позицій, заперечував томізм, а в курсі риторики 1636/37 р.

проголошував: “Нічого немає на землі великого крім людини,

і нічого великого в людині, крім розуму”); Лазар Баранович (1620–1693) – був ректором колегіуму з 1650 по 1659 р., викла+

дав філософію. У 1678 р. вийшла його книжка “Нова міра старої

віри”, у якій він в цілому підкоряв філософію релігії, надавав

особливого значення поняттю субстанції. Інокентій Гізель (1600–

1683) читав у колегіумі в 1645–1647 рр. “повний курс філософії”.

Професором і ректором Києво+Могилянської академії був також

Теофан Прокопович (1677–1736).

Києво-Могилянська академія відіграла важливу роль в історії філософської освіти не тільки в Україні, але й всієї Росії, дала в XVI — XIX ст. професорів майже усім російським університетам. Найвидатнішим представником гуманітарної думки є самобутній філософ Григорій Сковорода, який закінчив курс навчання в академії, зберіг добрі, теплі враження про неї та її професорів. Відомі вчені, вихідці з Києво-Могилянської академії, Феофан Прокопович та Стефан Яворський, очолювали «наукову дружину» російського царя Петра Першого.

Гуманістичні ідеї розкріпачення особи, утвердження гідності людини стали визначними в лекціях професорів Києво-Могилянської академії. Етика стала важливим знаряддям формування свободи особи. У філософських курсах академії чітко простежується думка про те, що пізнання законів природи дає хоча і не універсальну, але реальну силу в світі. Етика в академії бере на себе обов'язки вести людину до морального вдосконалення та земного блага. Знання стає вищим етичним принципом, який визнає призначення людини.

Будучи визначним центром Просвітництва, Києво-Могилянська академія піднесла на високий щабель значення науки, освіти в громадському житті, поширювала їх серед народу.

Протягом свого двохсотлітнього існування Києво-Могилянська академія відіграла важливу роль у суспіль-політичному житті України, у відродженні її культури, в прилученні української молоді до джерел світової науки й мистецтва, в боротьбі за історичне право на існування своєї церкви й держави.