Тема: Соціальна структура суспільства

і соціальна стратифікація.

1. Поняття соціальної структури.

2. Соціальні статуси і ролі —головні елементи соціальної структури суспільства.

Соціальна мобільність.

3. Проблеми стратифікації суспільства.

4 Соціальна структура в умовах ринкових відносин.

1.Поняття соціальної структури. Суспільство—складна соціальна будова, яка характеризується структурно організованою цілісністю і багатозначними людськими відносинами. Внутрішня картина цієї будови відзеркалюється в її соціальній структурі.

Суспільство – це сукупність різних груп. Чисельність груп на землі перевищує чисельність індивідів. Таке можливо тому, що одна людина може належати до декількох груп.

Під соціальною групою прийнято розуміти будь-яку сукупність людей, виділених за соціально значущими критеріями.

Традиційно групи поділяють на малі та великі.

Мала соціальна група — нечисленна за складом соціальна група, учасники якої об'єднані спільною діяльністю і перебувають у безпосередньому стійкому особистому спілкуванні, що є основою для виникнення як емоційних стосунків, так і особливих групових цінностей і норм поведінки.

Велика соціальна група — численна за складом група людей, об'єднаних для спільної діяльності, але взаємодія між якими формальніша.

Соціальна структура суспільства – це сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих між собою, впорядкованих відносно одне одного соціальних груп.

В соціальні групи людей об'єднують соціальні інтереси. У процесі соціальної взаємодії індивідів виробляються інтереси груп як цілісності, які є втіленням інтегрованих, спільних інтересів індивідів, що належать до цих груп. Соціальний інтерес групи завжди спрямований на збереження або зміну її становища в суспільстві. Основними видами соціальних груп слід вважати:

- соціально-класові (класи, соціальні шари, прошарки);

- національні (етнічні);

- трудові колективи;

- сім'ї, тощо.

Соціальна структура суспільства—це стійкий зв’язок елементів у суспільній системі, який передбачає об’єктивний реальний розподіл суспільства на окремі соціальні спільності (класи, шари, прошарки, верстви і групи) і в той же час вказує на різне положення людей по відношенню один до одного, виходячи з численних критеріїв. Соціальна структура притаманна всьому, що існує в суспільстві, в усіх формах соціальної поведінки, в соціальних інституціях, об’єднаннях, групах, рухах тощо.

2. Соціальні статуси і ролі —головні елементи соціальної структури суспільства.

Елементами соціальної структури виступають соціальні статуси і ролі.

Соціальний статус - це певна позиція в соціальній структурі групи або суспільства, пов'язана з іншими позиціями через систему прав і обов'язків.

Соціальну структуру суспільства утворює сукупність пустих статусів, тобто не заповнених людьми. Чим розвинутіше суспільство, тим більше в ньому статусів. В сучасному суспільстві одних тільки професійних статусів біля 40000, сімейно-шлюбних відносин понад 200, багато сотень політичних, релігійних,економічних, демографічних.

Статуси зв’язані між собою соціальними функціями, які проявляються через соціальні відносини.

Соціальні статуси взаємопов’язані один з одним, але не взаємодіють між собою. Взаємодіють між собою тільки суб’єкти (володарі, носії статусів), тобто люди. У соціальні відносини вступають не статуси, а їх носії.

Необхідно розрізняти два види статусу— особистий і соціальний.

Соціальний статус — соціальне положення людини в суспільстві. Особистий— це положення, яке людина посідає в малій (чи первинній) соціальній групі в залежності від того, як вона оцінюється за своїми індивідуальними якостями.

Природженими вважаються тільки три: стать, національність, раса. Вони задані біологічно і людина успадковує їх поза своєю волею і свідомістю.

Приписуваний (аскриптивний)— це статус, із яким людина народжується або котрий призначається їй за протягом часу, соціально здобувається. Приписуваний статус нагадує природжений, але не зводиться до нього.

Досяжний статус людина одержує завдяки власним зусиллям, бажанню, вільному вибору або здобуває в результаті удачі чи везіння. Чим динамічніше розвивається суспільство, тим більше в його соціальній структурі осередків, розрахованих на статуси, що досягаються. Чим більне в суспільстві статусів, що досягаються, тим воно демократичніше.

Змішаний статус має риси як приписуваного, так і досяжного. Наприклад, звання професора спочатку є статусом, що досягається, але згодом перетворюється на приписуваний, тому що вважається довічним, хоча і не наслідуваним.

Як елементи соціальної структури суспільства статуси є порожніми осередками і тільки люди, заповнюючи їх, вносять розмаїтість і рухливість.

Соціальна роль – це модель поведінки, орієнтована на даний статус (шаблонний вид поведінки, направлений на виконання прав і обов'язків, що наказали конкретному статусу).

Людина в суспільному житті, як правило, виконує кілька соціальних ролей, які утворюють "рольовий набір".

Зміну індивідом або соціальною групою соціальної позиції, місця в соціальній структурі називають соціальною мобільністю.

Соціальна мобільність — міжгрупова або просторова рухливість населення, його здатність (готовність) до соціальних переміщень.

За напрямом переміщення розрізняють:

вертикальну соціальну мобільність — посадове, кваліфікаційне зростання чи декваліфікація, перехід до групи та верстви з вищим чи нижчим статусом, і

горизонтальну соціальну мобільність — рух між соціально однорідними позиціями й категоріями населення.

Вертикальна мобільність буває висхідна і низхідна. Вона припускає зміну людиною протягом життя високого статусу на низький чи навпаки.

Горизонтальна мобільність передбачає зміну людиною протягом свого життя одного статусу на інший, але еквівалентний колишньому (водопровідник став теслею).

Виділяють ще міжпоколінну мобільність — зміну статусів синів щодо їхніх батьків. У випадку значної міжпоколінної мобільності люди досягають нового статусу завдяки власним зусиллям незалежно від обставин, що супроводжують їхнє народження.