10 Тема 5. Теорія економічного зростання і. Суть, фактори та типи економічного зростання

Економічне зростання – це збільшення обсягів виробництва товарів і послуг в економіці, що проявляється:

• у поступальному прирості реального ВВП на основі більшого та ефективнішого використання ресурсів і вдосконалення технологій;

• у позитивних темпах зростання реального ВВП на душу населення протягом тривалого періоду часу.

Чотири групи факторів економічного зростання:

• фактори пропозиції, які зумовлюють фізичну здатність економіки до зростання (т. зв. колесо економічного зростання), а саме:

• кількість і якість природних ресурсів;

• кількість і якість трудових ресурсів;

• обсяг і структура капіталу країни;

• наявні технології;

• фактори попиту, що забезпечують рівень сукупних видатків, за якого повністю використовуються наявні ресурси;

• фактор ефективності передбачає повне і найефективніше використання ресурсів із досягненням оптимальної структури виробництва, інакше кажучи, досягнення виробничої та розподільної ефективності в економіці;

• соціокультурні та інституційні фактори (культурна і політична атмосфера, ставлення до праці, політична організація суспільства тощо).

Два типи економічного зростання:

• екстенсивний тип економічного зростання – це збільшення виробництва економічних благ за рахунок додаткового залучення факторів виробництва;

• інтенсивний тип економічного зростання – збільшення виробництва товарів і послуг за рахунок підвищення ефективності використання ресурсів (використання новітніх технологій, кращої організації господарської діяльності, підвищення кваліфікації працівників тощо).

Обидва типи економічного зростання співіснують із переважанням одного з них. За умови збільшення значення інтенсивного типу економічного зростання говорять про інтенсифікацію економіки.

Іі. Неокласична модель економічного зростання

Неокласична модель економічного зростання, розроблена Р.Солоу, показує, як три основні фактори пропозиції – капітал, праця і науково-технічний прогрес (НТП) – визначають обсяг національного виробництва, тобто економічне зростання.

Вихідні засади моделі:

• досконала конкуренція на ринках ресурсів;

• основні ресурси є взаємозамінними, а виробництво характеризується постійною віддачею від масштабу, тобто є можливість послуговуватися виробничою функцією Кобба-Дугласа;

• граничний продукт капіталу є спадним;

• норма амортизації – незмінна та екзогенна величина;

• інвестиційні лаги – відсутні, тобто зношений капітал одразу ж відновлюється;

• економіка – приватна та закрита;

• темпи зростання населення і реалізації науково-технічного прогресу – незмінні та екзогенні.

Трансформація виробничої функції Кобба-Дугласа у виробничу функцію для одного працівника (функцію Солоу)

П рипустимо, що А=1 і чисельність робочої сили – постійна, тоді:

Поділивши на L, отримуємо:

Увівши заміни: та , запишемо функцію Солоу:

0<α<1,

де y – продуктивність праці;

k – капіталоозброєність праці.

Функція Солоу відображає прямий зв'язок між капіталоозброєністю праці та продуктивністю (що більша капіталоозброєність, то вища продуктивність праці). При цьому зі збільшенням капіталоозброєності темпи приросту продуктивності праці знижуються.

Нахил виробничої функції для одного працівника у кожній точці відображає величину граничного продукту капіталу.

Оскільки економіка є приватною і закритою, то обсяг виробленої одним працівником продукції може спрямовуватися лише на споживання та інвестиції:

y=с+і,

де с – споживчі видатки в розрахунку на одного працівника;

і – інвестиційні видатки в розрахунку на одного працівника.

З іншого боку, так як економіка є приватною, то вироблений продукт одночасно є використовуваним доходом і використовується лише на споживання і заощадження. Тобто, споживчі видатки в розрахунку на одного працівника можна представити співвідношенням:

с=(1–s)y,

де s – рівень заощаджень (0<s<1).

Т оді:

y=(1–s)y+і,

і=sy.

Тобто, рівень заощаджень відображає частку створеного одним працівником продукту, що припадає на інвестиції:

і=sk^α.

На рівень капіталоозброєності в приватній закритій економіці впливають:

• інвестиції – що більші інвестиції, то вищий за інших однакових умов рівень капіталоозброєності;

• фізичне і моральне зношення – зменшує капіталоозброєність на величину амортизації;

• чисельність працівників – із збільшенням чисельності працівників, за інших однакових умов капіталоозброєність знижується.

Аналіз впливу фізичного і морального зношення на рівень капіталоозброєності в економіці
Співвідношення між інвести­ціями та амортизацією (h – норма амортизації)	Тенденції зміни рівня капіталоозброєності
і>hk	Надходження капіталу перевищує його вибуття і капіталоозброєність зростає
і=hk	Надходження капіталу відповідає його вибуттю. Капіталоозброєність залишається незмінною. Економіка досягає стаціонарного обсягу капіталу
і<hk	Надходження капіталу менше за його вибуття, тож капіталоозброєність знижується

Вплив рівня заощаджень на рівень стаціонарного обсягу капіталу:

• чим вищий рівень заощаджень, тим більший обсяг інвестування (крива інвестиційних видатків у розрахунку на працівника піднімається вгору);

• за незмінної норми амортизації вищому обсягу інвестування відповідає вищий рівень стаціонарного обсягу капіталу;

• з а вищого рівня капіталоозброєності продуктивність праці – також вища;

• вища продуктивність поєднується із нижчою граничною продуктивністю капіталу, тобто із меншими темпами приросту обсягу виробництва;

• більші заощадження мають сенс лише тоді, коли трансформуються у «корисні» форми капіталу.