«домоводство» Каразін. 1. « Тут же було і дослідне поле яке засівалось різними іноземними сортами зліба.» 2. «Що корисніше для с-ва, щоб селянин мав у власності землю чи лише рухоме майно…»3.признають. що задача ця захоплювала від самої моєї молодості.4.»землю він вважав «державним капіталом, мені,або моєму предку подарованим….5. Практическое защищение против иностренцев-книга.

«Економічна система» М. Балудянського

Про зерносховища (засіки, склади, магазини)», «Національне багатство. Зображення різноманітних господарських систем». 1. Людина не створює нічого, природа-все. 2«Чистий продукт поділяється на три частини: першу становить дохід, який отримує поміщик, другу отримує відкупщик, а третя як податок віддається державі»3«До безплідного капіталу належать усі речі, які служать лише для вжитку»4Якщо нація споживає всю свою продукцію, вироблену за рік, то капітал її не збільшується, і вона неспроможна розпочати нові роботи і використовувати нове устаткування... Якщо споживання нації перевищує продукцію, вироблену нею за рік, то вона змушена буде взяти накопичений нею в попередні роки капітал» 5. «Будь-який капітал, що застосовується 6. «Всі галузі суспільної промисловості розвиваються природним шляхом» 7. «Доходи із землі становлять третю суттєву частину ціни» 8. «Будь-яке багатство виробляється працею і спочатку поділяється між трьома 9. «Не можна... ввозити іноземні вироби, не вивозячи замість них власні товари 10. «Паперові гроші внутрішньої ціни не мають» 11. «Лише праця виробляє. Лише капітали приводять у рух працю. 12«Держава не може бути ні добрим господарем, ні добрим фабрикантом». 13. «Праця ця складалась із чотирьох досить об’ємних рукописних томів.

Т. Ф. Степанов — автор першого курсу політичної економії російською мовою

«Про політичну рівновагу». 1. «розмежування двох галузей суспільствознавства — політичну економію і політичні науки»2. «... до життя капіталістів і робітників, власників землі і самих землеробів, з 3. «Будемо, — писав він, — знайомитися з творами видатних чужеземних письменників, 4. Політична економія, за його визначенням, «відкриває закони фізичного життя держави, а саме закони багатства» 5. Політика «показує закони морального життя її, або освіченості взагалі» 6. «показує, як набуваються багатства в суспільстві, розподіляються, споживаються» 7. «З цієї причини я вирішив краще визначити політичну економію 8. «Багатство, — писав він, — полягає у користуванні самими речами, у властивості задовольняти потреби, 9. «природа становить власне основу багатства, а праця фізико 10. «кожний вид праці, діяльності повинен мати повну свободу у виробництві» 11. Статистика, писав він, є «найвірнішим, безпечним керівництвом для політики і політичної економії, бо вона надає для цих в 12. «Освіта, — писав він, — може з часом зблизити, урівноважити людей-капіталістів і людей-робітників» 13. Таким чином людинолюбство, патріотизм, космополітизм мало-помалу зіллються у загальну любов до людства!

Вернадський — дослідник політичної економії та історії економічних учень. Очерк истории политической экономии», «Очерк истории политической экономии».

«... В основі всіх економічних явищ, — писав він, — лежать природні закони, що не підлягають сваволі влади»2. «Закони політичної економії, — писав він, — являють собою не юридичні постанови, а закони природні, тобто такі, які людина3. Вартість визначається працею, а не корисністю» 4. «Цінність не змінюється від нашого судження або від нашого поняття: 5. що праця — це «головне і єдине джерело багатства» 6. «той, хто стриже барана — трудиться продуктивно, хто стриже чоловіка — непродуктивно». 7. «Великий капітал, — писав він, — має більше переваг перед дрібним 8. «взагалі найбільш корисно обробляти великі ділянки, але за малих володінь».9. «Втручання суспільної влади у визначення цінності грошей він вважає шкідливим, так як цінність їх визначається сама собою, з чим не можна не погодитись» 10«з історичного погляду фізіократія становить ніби апеляцію від меркантилізму до природного ходу справ, до природи 11. «Але головна заслуга школи, — пише автор, — полягає у відокремленні політичної економії від інших наук, і фізіократія зробила тим велику послугу»

М. І. Зібер — видатний вчений і громадський діяч. «Споживчі товариства»марксист. Кооперативна проблематика

1. Праця наша є спробою, по-перше, вказати на співвідношення між способами. 2. «дослідження К. Маркса є по суті не що інше як дальший історичний розвиток тих основних засад науки, якими ми зобов’язані класичним економістам, збагачений успіхами новітнього суспільно-економічного дослідження» 3. «що общинні форми господарства в їх різних стадіях є універсальні форми економічної діяльності на ранніх щаблях розвитку» 4. «Розподіл праці, — писав він, — є одним із перших інстинктивних 5. «Малороси, — пише він посилаючись на Чубинського, — вважають єдиним джерелом багатства землеробську працю... Працю народ вважає взагалі єдиним справедливим способом набуття права власності.6. «Ніхто або майже ніхто з економістів навіть і не підозрював, що теорія кооперації в широкому розумінні 7. суспільної кооперації «...ідуть одна одній на зміну в силу необхідного і неминучого закону внутрішнього розвитку суспільства, а тому й не можуть замінятися якими завгодно іншими формами кооперації. Форму суспільного ладу у всій її цілісності не можна придумати, не можна і повернути назад, як неможливо перескочити із ремесла, минаючи мануфактуру, в фабрику, або із фабрики в мануфактуру. Форма ця дається самим життям...» 8. «Подібно до того як сконцентрований капітал і комбінована праця перемогли й усунули роз’єднану працю ремесленого способу виробництва, так само і кооперативно-суспільне виробництво рано чи пізно переможе і витисне виробництво капіталістичне»