Раздел 6(ничего сложного).

113. Общая характеристика социального страхования на случай безработицы

Важливим здобутком нашої країни на етапі становлення ринкової економіки є створення системи соціального захисту населення від безробіття, що ґрунтується на принципах соціального страхування [1, ст. 46].

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’яз­кового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

«Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» заклали фундамент формування системи соціального страхування. Із прийняттям Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в Україні запроваджено нову страхову систему соціального захисту населення від безробіття, яка чинна майже в усьому світі і передбачає такий механізм підтримки доходів безробітних, яким встановлено залежність одержання допомоги по безробіттю від внеску застрахованої особи. Відповідно до Закону матеріальне забезпечення за страхуванням встановлюється зі значною диференціацією залежно від причин втрати роботи. Перевагу в соціальному захисті надано категорії безробітних, які втратили роботу з незалежних від них обставин.

Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:

надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

обов’язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також доб­ровільності такого страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а також громадянами — суб’єк­тами підприємницької діяльності;

цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;

солідарності та субсидування;

обов’язковості фінансування Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов’язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом;

паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;

диференціації розмірів виплати допомоги у зв’язку з безробіттям залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;

надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, встанов­лений законом, допомоги у зв’язку з безробіттям та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають:

застраховані особи.

незастраховані особи — військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ Цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки Украї­ни, органів внутрішніх справ України, звільнені з військової служ­би у зв’язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію (далі — військовослужбовці), та особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страховику страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страховику страхових внесків.

В умовах соціального страхування допомога у зв’язку з безробіттям використовується не тільки як пасивний захід підтримки на період безробіття, а і як спосіб повернення безробітного до трудової діяльності.

Запровадження загальнообов’язкового соціального страхування на вищеназваних умовах та принципах вже сьогодні дало змогу підвищити мінімальний розмір матеріального забезпечення без­робітних громадян майже вдвічі [7, с. 46].

114. Виды помощи и социальных услуг по социальному страхованию на случай безработицы

Видами забезпечення є:

 

 допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

 

 допомога по частковому безробіттю;

 

 матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

 

 

 допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

 

 2. Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є:

 

 професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;

 

 пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;

 

 інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

115-116. Общеобязательное государственное социальное страхование в связи с временной утратой работоспособности и расходами, обусловленными погребением: общая характеристика

Відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та прийнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги є окремим видом загальнообов’язкового державного со­ціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Завданням вказаного законодавства є встановлення гарантій щодо захисту прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною, смерті громадянина або члена його сім’ї.

Впровадження загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, сприяло тому, що у 2001 році значно зменшилась заборгованість з виплати допомоги з тимчасової непрацездатності та практично погашена заборгованість минулих років з виплат у сільській місцевості; підвищився розмір допомоги у разі народження дитини, догляду за нею до досягнення трирічного віку та на поховання; виділено 777 тис. путівок застрахованим особам та членам їхніх сімей на санаторно-курортне лікування та оздоровлення [6].

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою ними заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов’язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім’ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»

Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають [2, ст. 4]:

застраховані громадяни України;

іноземці;

особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;

особи, які не підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення).

Cуб’єктами даного виду страхування є:

застрахована особа;

страхувальник;

страховик.

Застрахована особа — це найманий працівник, а також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Представниками застрахованих осіб є профспілки або їх об’єд­нання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники).

Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, підлягають [2, ст. 6]:

особи, які працюють на умовах трудового договору (контрак­ту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;

члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів;

громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до чинного законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до законодавства.

Особам, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, видається свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування.

Період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодавством, називається страховим стажем.

До страхового стажу зараховуються періоди:

тимчасової втрати працездатності;

перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

час перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів;

загальний трудовий стаж особи до набрання чинності Законом «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’яз­ку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» в порядку та на умовах, передбачених законодавством, яке діяло раніше.

Застрахованим особам забезпечені рівні умови надання допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, по вагітності та пологах, у зв’язку з народженням дитини, доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку та на поховання, незалежно від виду діяльності, форми власності та господарювання.

Відповідно до Закону другим суб’єктом соціального страхування є страхувальник. Страхувальниками є:

а) роботодавці — власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізичні особи, які використовують працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ, організацій (у тому числі міжнародних), філії та представництва, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’я­зковість яких надана Верховною Радою України;

б) громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, які сплачують страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездат­ності відповідно до чинного законодавства;

в) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), які сплачують страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до чинного законодавства.

Третім суб’єктом є страховик — Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Усі застраховані особи є членами цього Фонду, який є некомерційною самоврядною організацією.

Джерелами формування коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є [2, ст.19]:

1) страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законодавством (80 % загальної суми надходжень — від юридичних осіб, 15—17 % загальної суми надходжень — від фізичних осіб) [8, с. 4];

2) суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та інших актів законодавства;

3) благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

4) асигнування із Державного бюджету України;

5) прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву страхових коштів Фонду, на депозитному рахунку;

6) інші надходження відповідно до законодавства.

Кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилучен­ню та використовуються тільки за цільовим призначенням. У разі їх невикористання в поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік.

117. Виды помощи по общеобязательному государственному социальному страхованию в связи с временной утерей трудоспособности и расходами, обусловленными погребением и порядок их предоставления

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=2240-14

ст 46-53.

118-119.

http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1087.300.26&nobreak=1

120. Порядок и условия назначения и выплаты помощи в связи с беременностью и родами

Відповідно до ст. 3 Конвенції про охорону материнства, яка прийнята 28 червня 1952 року на генеральній конференції Міжнародної організації праці у Женеві, мінімальний строк відпустки у зв'язку з вагітністю, пологами складає не менше 12 тижнів: 6 тижнів до пологів та 6 після. Це загальний міжнародний стандарт, але тривалість декретної відпустки в конкретній країні залежить від економіки та культурних особливостей цієї країни.

Українське законодавство цілком відповідає вимогам зазначеної Конвенції в частині тривалості цього виду відпусток. Хоча поняття декретної відпустки вживається досить часто, але юридично воно не закріплене. Фактично під декретною відпусткою розуміється юридично передбачена відпустка по вагітності та пологах, а також і відпустка по догляду за дитиною (ст.17 та ст. 18 Закону України "Про відпустки").

Вагітній жінці, яка працює офіційно, надається оплачувана відпустка по вагітності та пологах, що компенсує втрату зарплати за цей період. Підставою для відпустки є лікарняний лист із жіночої консультації (він же - лист тимчасової непрацездатності), виданий згідно з п. 1 ст. 51 Закону 2240 "Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності". Відпустка починається з тридцятого тижня вагітності і ніяк не залежить від кількості часу, відпрацьованого на підприємстві. Для жінки, офіційно оформленої, сума допомоги по вагітності та пологах розраховується з середньоденної (середньогодинної) заробітної плати на кількість робочих днів (годин), що припадають на відпустку.

Допомога по вагітності і пологах застрахованій особі надається за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої залежить від особливості протікання вагітності та інших факторів:

№ П/П	Випадки надання допомоги	Строк з якого виникає право на одержання допомоги	Тривалість відпустки по вагітності та пологах
1.	Загальний випадок	з 30 тижнів вагітності	126 к.д.: вагітності - 70 к. д. до пологів;  - 56 к.д.після пологів
2.	Жінкам,які відносяться до I - IV категорій постраждалих внаслідок аварії на ЧАЭС	з 27 тижнів вагітності	180 к.д.:      - 90 к.д. до пологів;          - 90 к.д. після пологів
3.	Передчасні, багатоплідні пологи, виникнення ускладнень при пологах чи в післяродовому періоді	з 30 тижнів вагітності	140 к.д.:   - 70 к.д. до пологів;  - 70 к.д.після пологів
4.	Вагітна не спостерігалась в лікувальному закладі з приводу вагітності до дня пологів	з дня пологів	56 к.д.
5.	Передчасні пологи до 30 тижнів вагітності, якщо жінка виписується з живою дитиною	з дня пологів	140 к.д.
6.	Передчасні пологи до 30 тижнів вагітності у випадку смерті дитини	з дня пологів	70 к.д.
7.	Усиновлення дитини протягом 2 місяців з дня його нарождения	від дня усиновлення	до 56-го к.д. з дня народження
8.	Усиновлення двох і більше дітей протягом 2 місяців від дня їх народження	від дня усиновлення	до 70-го к.д. з дня їх народження
9.	Усиновлення дитини протягом 2 місяців з дня його нарождения жінкою, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС	від дня усиновлення	до 90-го к.д. з дня народження

 

Листок непрацездатності у зв'язку  з  вагітністю  та  пологами видається за місцем спостереження за  вагітною  жінкою  відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 р. № 455.

Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (декретна  відпустка)  працюючій жінці надається згідно ст. 20  Закону України “Про відпустки” повністю, незалежно від кількості фактично  використаних  до пологів днів, і оформляється вся одночасно.

Якщо жінка бажає приєднати щорічну відпустку до відпустки у зв'язку  з  вагітністю та пологами,  то  керівник    підприємства    зобов'язаний надати таку  відпустку  за  заявою  жінки  незалежно  від тривалості  її  роботи  у  поточному  робочому  році.

Випадки надання відпустки	Порядок надання листка по вагітності та пологах
В період тимчасової   непрацездатності жінки	листок тимчасової непрацездатності  закривається з дня надання відпустки і видається інший листок непрацездатності-по вагітності та пологах*
- у період простою підприємства не з вини застрахованої особи; - у період відпусток	лікарняний листок по вагітності та пологах надається з дня виникнення права на відпустку у зв'язку з вагітності та пологами не враховуючи  ці відпустки**
В період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку	лікарняний листок по вагітності та пологам  надається з дня виникнення права на декретну відпустку незалежно від допомоги по догляду за дитиною

 

* Лікарняний листок,  що передував відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, обчислюється  на загальних підставах (з урахуванням стажу роботи, оплатою перших 5 днів  за рахунок підприємства і т.п.).

** Якщо жінці надається декретна відпустка, коли вона знаходиться в щорічній, додатковій, іншій відпустці, то сума відпускних невикористаної частини відпустки  підлягає  перерахунку  й утриманню з зарплати як зайво виплачена. Недовикористані дні відпустки надаються пізніше.

Підставою для призначення  допомоги  по  вагітності та  пологах(згідно ст. 51 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими  народженням  і  похованням”  від 18.01.2001 р. № 2240-III із змінами і доповненнями) є виданий у  встановленому порядку листок непрацездатності.

Документи для  призначення  допомоги  по  вагітності  та пологах розглядаються не пізніше 10 днів із дня їх надходження на підприємство (у відділення Фонду  -  від  добровільно  застрахованих осіб).

Повідомлення про відмову у призначенні допомоги з вказівкою  причин відмови і порядку оскарження видається  заявнику не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Виплата допомоги здійснюється за рахунок коштів Фонду (ст.  50, 52 зазначеного Закону):

Кому виплачується	Хто виплачує	Термін виплати
Жінкам, які підлягають обов`язковому соціальному    страхованню (працюють на    підприємстві, у приватного підприємця)	Підприємство (приватний предприємець) за  основним місцем роботи	В найближчий після дня призначення   допомоги строк,  встановлений для виплати заробітної    плати
Жінкам, у випадку   ліквідації (реорга низації) підприєм ства, якщо право на отримання допомоги  настало до його    ліквідації  (реорганізації)	Правонаступник ліквідованого підприємства	В найближчий після  дня призначення  допомоги термін,  встановлений для        виплати заробітної   плати
Добровільно застрахованним жінкам	Виконавча дирекція відділення Фонду за місцем їх реєстра ції	Протягом 10 днів після призначення допомоги

 

Згідно ст.  39  Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими  народженням  і  похованням”   допомога  надається  в розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від стажу роботи.

Сума допомоги по вагітності та пологах не обкладається прибутковим податком, з її не утримуються і на неї не  нараховуються  збори  і внески в соціальні фонди (ст. 5 Декрету про прибутковий податок).

Обчислення середньої заробітної плати  для  розрахунку  допомоги  по вагітності  та пологах  здійснюється  відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, затвердженого постановою  Кабінету  Міністрів України від 26.09.2001 № 1266.

Відповідно до цього Порядку середня  заробітна  плата застрахованої  особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати  по  видах  виплат, що  включають  основну  і  додаткову заробітну  плату, інші  заохочувальні і компенсаційні виплати (у  т.ч. у  натуральній  формі), які підлягають  оподаткуванню, і з яких виплачувалися страхові внески.  

Згідно п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня  заробітна  плата  (доход),  є  період роботи з останнього основного місця роботи  перед  настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала і сплачувала страхові внески чи за нього виплачувалися  страхові внески. Він дорівнює 6 календарним місяцям.

Якщо застрахована особа проробила менш ніж 6 календарних місяців, то числення середньої заробітної плати провадиться виходячи з фактично відпрацьованого часу. Якщо за розрахунковий період застрахована особа не мала заробітку - виходячи з тарифної ставки (місячного окладу).

Відпустка в зв'язку з вагітністю та пологами надається  в  календарних днях, а сума  допомоги  нараховується  за  робочі  дні  (аналогічно звичайному лікарняному) відповідно до графіка роботи за цей період.

З 01.01.2002 р. набрали сили:

·      нова редакція Закону України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.92 р. № 2811-XII;

·      Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751.

Згідно ст. 7 Закону України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми”  право на державну допомогу в зв'язку з вагітністю та пологами мають за цим Законом  усі жінки (у т.ч. неповнолітні), не застраховані в  системі загальнообов'язкового  державного соціального страхування. Підставою для призначення допомоги в зв'язку з вагітністю та пологами є наступні документи:

·      довідка лікувальної установи встановленого зразка (пп. 6.6 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 р. № 455);

·      довідка з основного місця роботи (служби, навчання);

·      довідка ліквідаційної  комісії  для  жінок,  звільнених  з роботи в зв'язку з ліквідацією підприємства;

·      довідка  державної  служби  зайнятості  для    жінок, зареєстрованих  у  державній  службі    зайнятості    як безробітні;

·      довідка з місця проживання для непрацюючих жінок про те, що вони не працюють (не служать, не навчаються);

·      рішення про усиновлення чи встановлення  опіки  (для  осіб, що  усиновили чи взяли під опіку дитину протягом 2  місяців із дня його народження).

Допомога у зв'язку з вагітністю  та пологами  призначається,  якщо звернення за нею надійшло не пізніше 6 місяців із  дня  надання відпустки в зв'язку з вагітністю та пологами, і виплачується жінкам за  весь період відпустки.

Тривалість і порядок надання декретної  відпустки для непрацюючих жінок такі ж, як і для працюючих.

За період відпустки в  зв'язку  з  вагітністю та пологами, що  збігаються  з відпусткою  по догляду  за  дитиною  до  досягнення  нею  трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги по догляду  за  дитиною  до  досягнення нею  трирічного віку. Згідно п. 7 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми № 1751 допомога по вагітності та пологах надається в залежності  від  соціальної  категорії,  до якої відноситься жінка, у наступному порядку і розмірах.

121. Порядок и условия назначения и выплаты помощи в связи с рождением ребенка

Кому надається допомога

Допомога при народженні нарається одному з батьків або опікуну, який постійно проживає разом з дитиною.

Куди і коли звертатися за допомогою

Для отримання допомоги необхідно звернутись до відділу соціального захисту населення по місцю проживання (реєстрації).  Разом з тим допомогу можуть призначити і по місцю фактичного проживання, але для цього необхідно буде надати довідку про неотримання цієї допомоги по місцю реєстрації. А отже у будь-якому разі необхідно буде звернутися у відділ соціального захисту по місцю реєстрації.

Важливо:  Звернутися необхідно не пізніше 12 календарних місяців після народження дитини, інакше допомогу не призначать.

Перелік документів необхідних для отримання допомоги

Для отримання допомоги необхідно передусім пред’явити паспорт або інших документ, який підтверджує особу. Крім того необхідно надати:

-          Заяву, яка складається по формі, затвердженою наказом Мінпраці і соцполітики від 08.06.06 №215. Така заява заповнюється безпосередньо у відділі соціального захисту населення.

-          Копію свідоцтва про народження дитини. (У випадку народження мертвої дитини допомогу при народженні не призначають).

-          Витяг з Державного реєстру актів громадянського стану про народження дитини для виплати допомоги у зв’язку з її народженням. Цей витяг надається відділом реєстрації актів громадянського стану. Або подається довідка для призначення допомоги при народженні, яка надається виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення)  ради. Жінки, які постійного проживають на території України, але які народили за кордоном, надають видану компетентним органом країни перебування і легалізований в установленому порядку в Україні документ, який засвідчує народження дитини, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.(Потрібно зазначити, що у виключних випадках відділ соціального захисту населення з узгодженням з Міністерством соціальної політики може призначити допомогу на підставі дублікатів вищезазначених документів).

-          Копію рішення про усиновлення опіки – подають лише опікуни.

-          Довідку про склад сімї і копію свідоцтва про народження кожної дитини, яку включають при визначенні розміру допомоги. Ці документи подають особи, які звертаються за призначенням допомоги при народженні другої і наступної дитини.

Умови припинення виплати допомоги

Такими умовами є:

-          позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

-          відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

-          нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

-          відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

-          тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;

-          припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень;

-          перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;

-          усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

-          смерті дитини;

-          смерті отримувача допомоги.

Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу. Потрібно зазначити, що рішення про припинення є не кінцевим і виплату допомогу при народженні можуть відновити (крім випадків смерті дитини і його усиновлення). Для цього особі, яка здійснює догляд за дитиною, потрібно звернутися протягом 6 місяців після припинення виплати допомоги в орган соціального захисту населення з письмовою заявою.

Розмір допомоги при народженні

Допомога при народженні виплачується у розмірі, який залежить від того, яка по рахунку дитина у сім’ї  — перша, друга, третя… Також розмір допомоги залежить від дати народження.

Допомога при народженні дитини, яка народилася після 31 грудня 2011 р., буде надаватися  у сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, — на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, — на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, — на третю і кожну наступну дитину.

Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом наступних 24 місяців, на другу дитину — 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину — 72 місяців рівними частинами.

Важливо зазначити, що допомога при народженні дитини нараховується у розмірах прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, встановлених на день народження дитини.

Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік» встановлено такі розміри прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років:

з 1 січня — 893 гривень,

з 1 квітня — 911 гривень,

з 1 липня — 917 гривень

з 1 жовтня — 930 гривень,

з 1 грудня — 961 гривня.

122. Порядок и условия назначения и выплаты помощи по уходу за ребенком

Кому надається допомога

Право на допомогу по догляду за дитиною має один із батьків, усиновлювач, опікун, дідусь, бабуся або інший родич, який фактично здійснює догляд за дитиною.

Цю допомогу призначають незалежно від того чи перебувала особа в трудових відносинах (на військовій або державній службі), вчилась, чи займалась підприємництвом або чи була безробітною (за умови, що особа не отримувала допомогу по безробіттю або матеріальну допомогу по безробіттю).

Водночас пенсіонерам (неважливо працюють вони чи ні) допомога не виплачується.

Допомога по догляду надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених, усиновлених або взятих під опіку дітей.

Куди і коли звертатися за допомогою

Звертатись за призначенням необхідно до органів праці та соціального захисту населення по місцю реєстрації отримувача допомоги. По місцю фактичного проживання допомога може бути призначена, тільки якщо буде надана довідка про те, що Ви не отримуєте цю допомогу по місцю реєстрації.

На відміну від допомоги при народженні тут не має чітких обмежень. Якщо на момент звернення Ви маєте право на допомогу, то Вам цю допомогу призначать , навіть якщо це відбудеться за місяць до виповненню дитині 3 років. Водночас потрібно розуміти що тим, хто запізниться не варто розраховувати на виплату всієї суми, яка могла б накопичитись за 3 року. Їм буде доплачено тільки за 3 місяці, які передують місяцю, в якому особа звернулася за призначенням допомоги. В повному обсязі без ніяких часових обмежень заборгованість буде виплачена лише при умові що допомога вже назначено, але своєчасно не виплачена з вини державного органу, який відповідальний за її призначення і виплату.

Строк протягом якого виплачується допомога

Допомога виплачується з дня звернення за нею (подачі заяви і всіх документів) і до дня досягнення дитиною 3 річного віку.

Потрібно врахувати, що непрацюючим особам і підприємцям допомогу можуть призначити не раніше дня, наступного за днем отриманням  допомоги по вагітності та пологам, іншим особам – не раніше дня настання відпустки по догляду за дитиною.

Чи можуть працювати чи займатись підприємницькою діяльністю особи, які здійснюють догляд за дитиною

Так, можуть у випадку якщо ця робота здійснюється у режимі неповного робочого часу, вдома або ця особа провадить підприємницьку діяльність.

Важливо зазначити, що якщо говорити про неповний робочий день, то неважливо як працює особа на 0,1 чи 0,99 ставки – допомогу такій особі мають виплачувати у повному розмірі.

Водночас вихід на роботу на умовах повного робочого часу або оформлення відпустки у зв’язку з навчанням, фактично означає переривання відпустки по догляду за дитиною і припинення на цей час виплати допомоги по догляду.

Перелік документів необхідних для отримання допомоги

Для отримання допомоги необхідно надати:

-          Заяву яка складається по формі, затвердженою наказом Мінпраці і соцполітики від 08.06.06 №215. Така заява заповнюється безпосередньо у відділі соціального захисту населення.

-          Копію  або витяг з наказу з місця роботи про надання відпустки по догляду за дитиною до 3 років (довідку, яка видається приватним підприємцем, до неї, у випадку відсутності у такого підприємця печатки додають копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємця);

-          Копію свідоцтва про народження дитини;

-          Копію трудової книжки;

-          Довідку з місця навчання – для тих хто вчиться;

-          Довідку з центру зайнятості про те, що допомога по безробіттю або матеріальна допомога по безробіттю не надається – для непрацюючих осіб, які знаходяться на обліку у центрі зайнятості (у випадку якщо безробітний не знаходиться на такому обліку, йому необхідно взяти довідку про це);

-          Копію свідоцтва про державну реєстрацію – для підприємців;

-          Копію рішення про усиновлення або встановлення опіки – для усиновлювачів і опікунів;

-          Довідку про склад сім’ї з ЖЕКу  і декларацію про доходи та майновий стан (заповнюють на місці на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) – для призначення допомоги по догляду у розмірі, більшому за мінімальний;

-          Копію договору про відкриття рахунку на перерахунок допомоги (у випадку якщо маєте намір отримувати гроші не через пошту, а через банк).

Особи, що працюють у режимі неповного робочого часу або вдома, подають довідку з місця роботи про початок виконання трудових обов’язків на зазначених умовах.

Умови припинення виплати допомоги

Виплата допомоги по догляду за дитиною припиняється при досягненні дитиною 3-річного віку.  Також цю допомогу припиняють виплачувати також з дня працевлаштування на повний робочий день отримувача (виходу з відпустки по догляду за дитиною до 3 років) або з дня призначення йому допомоги по безробіттю або матеріальної допомоги по безробіттю.

У випадку, якщо працівник захоче знову вийти у відпустку по догляду або закінчився строк виплат по безробіттю, то така особа може повторно звернутись за призначенням допомоги.

Також допомогу припиняють виплачувати у наступних випадках:

-          позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

-          відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

-          тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;

-          відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

-          припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень;

-          перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;

-          скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним;

-          смерті дитини;

-          смерті отримувача допомоги.

Як переоформити допомогу на іншого члена родини

Це можливо, переоформлення документів щодо виплати допомоги на іншу працездатну особу, яка не отримує пенсії, здійснюється згідно з письмовою заявою такої особи на підставі довідки з місця роботи, навчання, служби, центру зайнятості про початок виконання особою, що отримувала допомогу, трудових обов’язків, навчання, несення служби, перебування на обліку у центрі зайнятості. Особі ж яка буде отримувати допомогу по догляду буде необхідно донести ті документи з цього списку, які стосуються цієї особи.

Як відбувається виплата допомоги

Допомога виплачується щомісячно. Гроші на вибір отримувача направляють йому або шляхом поштового переказу, або зараховують такій особі на банківський рахунок. Потрібно зазначити, що витрати на перерахунок бере на себе держава.

Розмір допомоги по догляду за дитиною до 3 років

Мінімальний розмір допомоги встановлено у сумі 130 грн. в місяць і він виплачується всім незалежно від того, який дохід Ви маєте.

Водночас у випадку якщо різниця між прожитковим мінімумом на працездатних осіб (на січень 2011 року – 941 грн.) і середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців у Вас будуть більше 130 грн., то Вам буде виплачено цю різницю.

До членів родини відносять:

-          чоловіка (дружину);

-          рідних, всиновлених і підопічних дітей до 18 років (до 23 роки – якщо вони навчаються на денній формі у вузах І-ІV рівнів акредитації і ПТУ і не мають власних сімей незалежно від місця проживання і реєстрації);

-          неодружених повнолітніх дітей, які визнані інвалідами з дитинства 1 і 2  груп або інвалідами 1 групи і які проживають разом з батьками;

-          непрацездатних батьків чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв’язку з відсутністю власних доходів;

-          жінку та чоловіка, які проживають однією сім’єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей.

Потрібно зазначити, що до складу сім’ї баби, діда або іншого родича, що фактично здійснює догляд за дитиною, не є усиновлювачем або опікуном дитини і звертається за призначенням допомоги, не включається дитина, на догляд за якою призначається допомога.

Для того, щоб визначити цей середньомісячний сукупний  дохід в розрахунку на одну особу необхідно:

А) додати доходи всіх осіб, які відносяться до членів сім’ї, і які отримані за 6 місяців, які передують місяцю звернення за допомогою;

Б) розділити цю суму (сукупний дохід) на 6 і на кількість членів сім’ї.

Серед доходів, які відносять в склад сукупного доходу сім’ї враховують: зарплату, грошове забезпечення, стипендії, пенсії, а також деякі специфічні доходи, наприклад, грошових еквівалент пільг за спожиті житлово-комунальні послуги (крім житлових субсидій), нормативний дохід від земельних ділянок (крім розпайованих і які з поважних причин не використовуються), частина соціальних допомог тощо.

Важливо звернути увагу, що з підвищенням розміру прожиткового мінімуму допомогу по догляду перераховують автоматично.

123. Порядок и условия назначения и выплаты помощи детям-инвалидам и инвалидам детства

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2109-14

124. Порядок и условия назначения и выплаты помощи малообеспеченным семьям

http://jurisconsult.net.ua/zakoni/154-zakon-ukrayini-pro-derzhavnu-socialnu-dopomogu.html

125. Социальные услуги: формы, виды и условия предоставления

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=966-15

126. Социальные льготы как правовой способ социальной защиты

Льготы - это дополнительные блага, повышающие уровень жизни работника.

За змістом усі соціальні пільги можна поділити на:

 

1) житлово-комунальні (звільнення або зменшення плати за житло, комунальні послуги; першочергове або позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов; надання бюджетних кредитів та позик на індивідуальне житлове будівництво; безкоштовний ремонт жилих будинків (квартир), що перебувають у їх власності, або компенсація витрат на його проведення при виконанні власними силами відповідно до Положення про систему технічного обслуговування, ремонту, реконструкції; безоплатна приватизація житла незалежно від розміру загальної площі);

 

2) медико-реабілітаційні (безоплатне або пільгове придбання ліків; безоплатне або пільгове санаторно-курортне лікування та виплата компенсації за невикористане право на пільгове санаторно-курортне лікування);

 

3) транспортні (право безкоштовного проїзду всіма видами пасажирського міського (комунального) та приміського транспорту);

 

4) соціально-побутові (право на безоплатне або пільгове встановлення телефонів; безоплатне або пільгове користування телефоном);

 

5) пенсійні (надбавки до трудової чи соціальної пенсії; зменшена вимога щодо необхідного трудового чи страхового стажу особи);

 

6) соціально-трудові (право на позаконкурсне зарахування до вищих навчальних закладів при одержанні позитивних оцінок; право позачергового працевлаштування за спеціальністю; переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату та на працевлаштування у випадку ліквідації підприємства; підвищений розмір допомоги в разі тимчасової непрацездатності; використання щорічної відпустки у зручний для них час і т.п.).

 

Доречно зауважити, що обсяг відповідних пільг за одним і тим же змістом не є однаковим для всіх соціальних груп, які мають право на пільги.

 

У національному законодавстві також передбачено велику кількість соціальних пільг, які є нематеріальними послугами, породженими дефіцитом у минулому, та за умов ринкових змін в Україні стали просто деклараціями, які не мають змістового навантаження. До таких пільг, наприклад, можна віднести: першочерговий відпуск місцевих будівельних матеріалів на будівництва чи капітальний ремонт; першочергове право на вступ до житлово-будівельних кооперативів; позачергове обов'язкове забезпечення місцями у дошкільних закладах освіти незалежно від відомчої підпорядкованості; першочергове обслуговування в аптеках; користування при виході на пенсію та зміні роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені піл час роботи, і т.п. Як видається, саме в цій частині національне законодавство потребує удосконалення. Такі пільги лише загромаджують законодавство та не мають жодного практичного значення.

 

За ступенем персоніфікації соціальні пільги можна класифікувати на одноособові (наприклад, пільга щодо оплати медикаментів, забезпечення санаторно-курортного лікуванням тощо) та сімейні (пільга на оплату житлово-комунальних послуг тощо); за періодичністю їх виплати - на одноразові (забезпечення спецавтотранспортом) та щомісячні (оплата житла).