53. Епанагога у Візантії

ЕПАНАГОГА— збірник правових норм, складений у Візантії між 884 і 886 від імені імператора Василя І та його синів Лева й Александра. Слугував посібником для суддів. Епанагога– законодавчий звід імператора Василя І Македонянина. У ньому остаточно оформилася ідея "симфонії Царства й Священства" – союзу світської й духовної влади. Ця ідея була висунута ще імператором Юстиніаном І.

Глава Візантійської Церкви одержував високе місце в державній структурі, рівнозначне становищу царя. Але якщо імператор зобов'язаний у першу чергу піклуватися про "забезпечення народних сил мудрим управлінням", то патріарх повинен турбуватися про "порятунок довірених йому душ", "тлумачити правила древніх, визначення святих батьків, а також положення святих соборів", тобто вирішувати питання, пов'язані з віровченням. У цю область відтепер не міг втручатися навіть імператор. Він, у свою чергу, зобов'язувався подавати приклад благочестя й своєю діяльністю "підкріплювати" те, чому вчить і до чого призиває Церква. У тому, що в ІX ст. виключні права священства були підтверджені законодавчо, позначився досвід попередніх сторіч, коли імператори часом силою намагалися нав'язувати Церкві ті або інші неправославні богословські погляди, вносячи смуту в її життя та у життя імперії. До Е. включено постанову, яка забороняла сановній знаті позбавляти підлеглих осіб їхніх зем. володінь шляхом купівлі або дарування.

У галузі сімейного права в Е. зберігалися норми Еклоги, зокрема елементи викупу майб. дружини при вступі в шлюб.

55. Родоський морський закон

ОСНОВНІ ПАМ'ЯТНИКИ ВІЗАНТІЙСЬКОГО ПРАВА VIII-XIV СТ. Потреби судової практики робили необхідним переробку Зводу законів Юстиніана і його виклад у короткій і зрозумілій формі. В 726 році була видана Еклога ( "обрані закони"), яка стала найважливішим етапом у розвитку візантійського права. У ряді своїх списків Еклога Морським законам, який в Західній Європі здобув популярність як Родоський морський закон. Складання цієї збірки відноситься до VII-VIII ст. У ньому були зібрані правові звичаї, що склалися в практиці античної та середньовічної морської торгівлі і частково оброблені ще римськими юристами. Морський закон містив правила, що відносяться до судноводіння, перевезення вантажів і пасажирів, фрахтуванню судів, викидання вантажу в разі небезпеки на море (так звана аварія), розподіл прибутків і збитків між судновласником і власником вантажу і т. п. Окремі норми цього збірника застосовувалися в міжнародній торгівлі аж до XV ст. .

56. Законотворча діяльність візантійських імператорів Македонської династії (іконо почитателів) Василя та Льва 4 (прохірон)

Скасувавши Еклогу, складену його політичними супротивниками (іконоборцями), Василь I наказав знову переробити Звід законів Юстиніана, виключити з нього застарілі положення, роз'яснити важкі юридичні терміни і перевести їх на грецьку мову. Результатом законодавчих робіт було видання в 879 році Прохірона, що в наступні століття був одним з найбільш авторитетних джерел права ВізантіїПрох. представляв собою більш повну збірку законів. Зміни, внесені Прох. в правову систему Візантії, не були суттєвими. Але Прох. в деякій мірі відбив і нові умови візантійського суспільства IX століття. У ньому більш докладно викладається договірне право, вносяться деякі зміни в сімейне право. При імператорі Львові VI , Ознаменувався підйомом юридичної науки, були завершені великі кодіфікаційні роботи, нової переробки законодавства Юстиніана. Складені таким чином близько 890 р. "Василик" ("Базиліка"), тобто "царські закони", покликані були замінити собою все більш важкодоступних для розуміння збірники права Юст. У «василику» величезний правової матеріал розташований більш компактно і послідовно, ніж у Зводі законів Юст. , що складається з декількох самостійних частин (книг). "Цар. зак" включають в себе широкий правовий матеріал, що відноситься насамперед до публічного та церковному права . Однак більша частина "Василика" присвячена питанням приватного права. З кінця XII в. "Вас. " стали єдиним чинним небозводом візантійського права.