Характерні особливості світового ринку

• він є категорією товарного виробництва, що вийшло в по­шуках збуту своєї продукції за національні рамки;

• він виявляється в міждержавному переміщенні товарів, що знаходяться під впливом не тільки внутрішнього, але і зовніш­нього попиту і пропозиції;

• він оптимізує використання чинників виробництва, підка­зуючи виробнику, у яких галузях і регіонах вони можуть бути за­стосовані найбільше ефективно;

він виконує сануючу роль, вибраковуючи з міжнародно­го обміну товари і найчастіше їхніх виробників, що не в змозі забезпечити міжнародний стандарт якості при конкурентних цінах. 2. Міжнародний рух товарів як ознака світового ринку

Головною зовнішньою ознакою існування світового ринку є пересування товарів та послуг між країнами.

Міжнародна торгівля — це сфера міжнародних товарно-грошо­вих відносин, яка є сукупністю зовнішньої торгівлі усіх країн світу.

Стосовно однієї країни зазвичай використовується термін зов­нішня торгівля держави, стосовно торгівлі двох країн — між­державна, взаємна, двостороння торгівля, а щодо торгівлі усіх країн одна з одною — міжнародна, або світова, торгівля.

Товар, що знаходиться на світовому ринку у фазі обміну, ви­конує інформаційну функцію, повідомляючи усереднені країни всіх зацікавлених про параметри сукупного попиту і сукупної пропозиції, через котрі кожний з учасників може оцінити й адап-і у вати параметри свого виробництва.

Виступаючи сферою міждержавного обміну товарами, світо-ніїй ринок робить обернений вплив на виробництво, показуючи иому, що, скільки і для кого потрібно робити.

'За прийнятими у світі стандартами статистики міжнародної іоргівлі головною ознакою для визнання міжнародної торгівлі є перетин товаром митного кордону держави та фіксація цього фа­кту у відповідній митній звітності.

Наприклад: американською компанією Соса-Соїа продано україн­ському підрозділу, то це вважається експортом США а імпор­том України, навіть незважаючи на те що власником товару шчишнлись американські компанія Соса-Соїа.

Отже світовий ринок— це сфера сталих товарно-грошо­вих відносин т мізіс країнами, які базуються на міжнаро­дному поділі праці та інших факторів виробництва. Сві­товий ринок проявляється через міжнародну торгівлю, яка є сукупністю зовнішньої торгівлі усіх країн світу та склада­ється із двох зустрічних потоків товарів — експорту та ім­порту.

3. Сучасне світове господарство і його особливості

Основні етапи розвитку світового господарства

Світове господарство склалося на початку XX ст. у результаті і рішаного історичного процесу, багатовікової еволюції продук-і інших сил, поглиблення міжнародного поділу праці, поступово-

го і неухильного включення економік у загальну систему світо­вих господарських зв'язків, що стало наслідком розвитку суспі­льного виробництва.

Історично первинною формою міжнародних економічних відносин була світова торгівля. Ця форма переважала в епоху капіталізму вільної конкуренції. Процес формування світового ринку одержав новий імпульс після створення в середині XIX ст. у провідних країнах великої фабрично-заводської інду­стрії, яка вже не могла існувати без світового збуту. У міру розвитку масового виробництва світовий ринок став перероста­ти у світове господарство, що означало висування на перший план, замість переважно торгових відносин, виробничих зв'я­зків, в основі яких лежав вивіз капіталу. Наприкінці XIX ст. в епоху формування крупних монополістичних об'єднань цей процес в основному завершився. Утворення світового ринку, а потім і світового господарства, встановлення довготривалих торгових, виробничих і фінансових зв'язків між різними краї­нами означали кінець національної відособленості хоча б у га­лузі економіки.

У XX ст. й особливо після Другої світової війни процес вклю­чення національних економік у світове господарство став розви­ватися в таких, зокрема, напрямах, як повсюдне послаблення ми­тних і адміністративних бар'єрів на шляху вільного переміщення товарів, капіталів і робочої сили; посилення тенденції до інтегра­ції національних господарств в окремих регіонах; розширення масштабів і видів діяльності транснаціональних корпорацій та перетворення їх у провідну ланку міжнародного обміну. Підви­щення ролі міжнародних валютно-кредитних, фінансових і тор­гових організацій; збільшення взаємозалежності провідних про­мислових центрів і ресурсодобувних країн в умовах виникнення і нарощування енергетичної кризи.

Ще однією особливістю післявоєнного етапу розвитку світо­вого господарства стало посилення ролі держави в сфері міжна­родних економічних відносин. Особливого значення набув вивіз капіталу державою, в тому числі у вигляді державних кредитів, регулювання державою зовнішньої торгівлі, фінансових і креди­тних операцій на міжнародному рівні. За безпосередньої участі урядових органів відбувається поглиблення інтеграційних проце­сів, особливо в Західній Європі. Розробляються і здійснюються на практиці різні проекти погодження політики між країнами в фінансовій, кредитній, валютній, податковій, сільськогосподар­ській, митній та інших галузях.

Міжнародні економічні організації— це міжнародні і регіо­нальні валютно-кредитні і фінансові організації, створені на ос­нові міждержавних угод з метою регулювання МЕВ, у тому числі валютно-кредитних і фінансових. До них відносяться: Міжнарод­ний валютний фонд, Всесвітній банк, а також регіональні банки розвитку, валютно-кредитні і фінансові організації ЄС.

Типи інтеграційних об'єднань: Угоди про економічне і тор­говельне співробітництво, Зони вільної торгівлі, Митні союзи, Загальний ринок, Економічні союзи.

Відносини між окремими елементами світового господарства складають рівні.

Міжнародний рівень складають відносини між державами, він регулюється міжнародними правилами і нормами.

Транснаціональний рівень складають відносини потоків, що виходять за межі національних кордонів, це сфера діяльності фірм і груп з їх внутрішніми системами інформації.

Міжнародній рівень включає наступні принципи:

-принцип розвитку МЕВ;

-принцип мирного урегулювання суперечок;

-принцип мирного співіснування;

-принцип взаємоповаги;

- принцип взаємодопомоги;

-принцип недопущення дискримінацій;

-принцип невтручання у внутрішні справи держав.

Національній рівень включає принципи функціонування МЕВ конкретної держави.

До них відносяться:

- суверенітет,

- свобода,

-рівність,

-верховенство закону,

- захист інтересів,

-еквівалентність обміну.