Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Одесский Государственный экономический Университет

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

Документ Microsoft Word (10).doc

Скачиваний:

Добавлен:

30.07.2019

Размер:

295.94 Кб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 1 2 3 45 / 55

2.2 Літературний спадок письменника

Поневірянням, визиском, кров’ю вписано у літопис історії українського народу сторінки немилосердного XVIII сторіччя, яке, за справедливим визначенням П.Куліша, виявилося віком «расхищения национальной собственности всеми благовидными и неблаговидными способами». То був час, коли на історичному роздоріжжі народ міг втратити все – надії, традиції, культуру, майбутнє і, зрештою, себе. Стихійні протести щораз захлиналися під безжальною силою і жорстокою сваволею царських сатрапів. Набирало розмаху кріпацтво з його дикунською мораллю та антилюдськими законами. «Доборолась Україна до самого краю», – писав її геній Тарас Шевченко

[16, с. 5].

І раптом серед мертвої тиші лунає сміх – зневажливий, саркастичний, життєствердний сміх. Той сміх пробудив у душах людей не тільки почуття гідності, але й повернув віру в себе, у свою неповторність і значущість.

Творчість І.Котляревського ознаменувала собою початок нової ери української літератури. Із порівняно невеликого за обсягом творчого доробку письменника починається потужний рух національного відродження.

Літературний доробок І.П.Котляревського складається з поем «Енеїда», «Пісні на Новий 1805 год князю Куракіну», а також п’єс «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник» і перекладу росій¬ською мовою «Оди Сафо» – твору давньогрецької поетеси Сапфо [12, с. 98-105].

Поема «Енеїда», над якою І.Котляревський працював майже три десятиліття, стала епохальним за своєю громадською і художньою значущістю явищем у духовному житті українського народу, визначила змістовий напрям і форму нашому письменництву.

«Енеїда» вперше побачила світ у Петербурзі 1798 р. без відома автора, з ініціативи і на кошти багатого конотопського поміщика М.Парпури, який жив тоді в столиці й займався видав¬ничою діяльністю, відаючи друкарнею Медичної колегії. Поема вийшла під назвою «Малороссийская Энеида в трех частях» (на титульній сторінці – «Энеида на малороссийский язык перелициованная И.Котляревским») з присвятною сторінкою «Любителям малороссийского слова усерднейше посвящается». Друге видання «Енеїди» з’явилося в Петербурзі 1808 р., третє, тепер уже підго¬товлене автором і доповнене четвертою частиною, появилося 1809 р. Повний текст поеми під назвою «Вергилиева Энеида, на малороссийский язык переложенная И.Котляревским» був опублі¬кований в 1842 р. в Харкові, вже після смерті письменника.

Вихід у світ «Енеїди» став епохальним явищем в історії укра¬їнської культури, визначною подією в духовному житті народу. Уже сучасниками вона сприймалася як своєрідна хрестоматія народного життя, панорама побуту і звичаїв. З’явилася книга, що ставила ряд важливих суспільних та есте¬тичних проблем. В основу її І.П.Котляревський поклав сюжет класичної поеми «Енеїда» римського поета Вергілія, написавши цілком самобутній, оригінальний твір [13, с. 143-145].

«Енеїда» Вергілія на довгий час стала зразком класичного твору. І.П.Котляревський знав цей твір ще з семінарських часів у латинському оригіналі. Добре відома йому була і травестія М.Осипова та О.Котельницького «Вергилиева Энейда, вывороченная наизнанку». Опрацьовуючи сюжет свого твору, І.Котляревський узяв з поеми Вергілія лише основну сюжетну лінію та імена головних героїв. Викори¬стовуючи фабульну канву Вергілієвої поеми, І.П.Котляревський вивернув навиворіт оригінал, переосмислив його патетичну тему в підкреслено зниженому плані, дав йому нове своєрідне на¬повнення. Велична Вергілієва епопея під пером українського пое¬та перетворилась на веселу, бурлескну розповідь, вражаючу своєю дотепністю, витонченістю спостережень у зображенні українського побуту другої половини XVIII ст. [14, 67-68].

Українські типи, реалії побуту, несподівані ситуативні ходи і позиції письменник передавав і відтворював з граничною щирістю і виразністю. Щедрий гумор лише доповнював образну завершеність героїв поеми. За міфологічною ширмою чітко проступають обриси тогочасного суспільства, сповненого несправедливостями життя.

Котляревський створив 1817 – 1818 рр. дві п’єси – «Наталка Полтавка» і «Москаль-Чарівник». У 1819 обидві п’єси було поставлено на сцені полтавського театру. «Наталка Полтавка», до цього часу користується успіхом на українській сцені, має особливе художнє значення. Котляревський цілком порвав із традиційною українською драматургією XVIII ст. Він створив надзвичайно яскраве, барвисте сценічне подання з народного життя, де використані всі сучасні автору досягнення російської драматургії і театру.

У 1819 році на сцені полтавського театру була поставлена п’єса «Наталка Полтавка». Це перший драматичний твір нової української літератури, який, за влучним визначенням видатного українського драматурга Івана Карпенка-Карого, є «праматір’ю українського народного театру». Надрукована «Наталка Полтавка» була І. Срезневським 1838 року в «Украинском соборнике». Тема п’єси – драма бідної української дівчини-селянки, яка відстоює своє право на щастя.

Безпосереднім приводом для написання п’єси «Наталка Полтавка» була бездарна п’єса кн. Шаховського «Козак-стихотворец». Котляревський іронічно відгукнувся про цю п’єсу у другій дії «Наталки-Полтавки». На противагу Шаховскому він намагався створити п’єсу з життя, використавши у своїй фабулу п’єсу «Козак-стихотворец» [12, с. 200-201].

Композиція твору засвідчує його глибоку народність. Вона – й у вираженні народного прагнення до щасливого життя, і в розв’язуванні проблем, близьких простому люду, і в іскрометному гуморі, яким почасти пронизана мова п’єси, і в щедрості, з якою автор «розкидав» по тексту драми прислів’я та приказки «Заміж вийти – не дощову годину переждати», «Знайся кінь з конем, а віл з волом», «Лучче синиця в жмені, ніж журавель у небі».

Особливу композиційну роль виконує в «Наталці Полтавці» пісня. Вона дає коротку, але влучну характеристику персонажам, які її виконують або слухають, і описує обстановку, в якій відбувається дія, красу української природи та людських взаємин.

Помітну популярність І. Котляревському приніс і водевіль «Москаль-чарівник» (1819 р.), у якому, вміло поєднавши традиції народних пісень, українських інтермедій та перекладних водевілів, автор зумів створити живі картинки національного життя, перейняті іскристим гумором та життєрадісністю, втілити в образах Тетяни та Михайла типові риси українських селян.

Важливим джерелом для написання п’єси І.П.Котляревського «Москаль-чарівник» стала фольклорна основа, що виявляється можливим довести в разі зіставлення кількох народних сюжетів із сюжетом п’єси. Такий варіант походження сюжету п’єси доводив у своїй праці О.Дашкевич. Основою таких народних сюжетів була типова анекдотична ситуація, що полягала у викритті зради жінкою чоловіка третьою особою, якою міг виступати наймит чи чужинець-солдат. Особливу увагу звертає дослідник на співвіднесення сюжету «Москаля-чарівника» зі схожими за сюжетними конструкціями п’єсами Степана Петрушевича «Первописна опера» і Василя Гоголя «Простак» [13, с. 256-257].

Поклавши своїми п’єсами «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» початок українській драматургії й національному театрові, Котляревський виступив прибічником цих нових, просвітительських ідей. На відміну від «високої» класицистичної трагедії, яка за допомогою абстрактно-логічного узагальнення показувала подвиги і страждання великих людей, та комедії, де об’єктом смішного виступав простий народ, Котляревський виводить на сцену представників простого народу – як героїв, гідних поваги й наслідування. Котляревський намагається у своїх п’єсах показати дії типових характерів у конкретних національних обставинах свого часу. Замість основного класицистичного конфлікту – між людиною і суспільством – у драматургії Котляревського з’являється типовий життєвий конфлікт у середовищі самого суспільства, між окремими його членами, що має в «Наталці Полтавці» досить виразну соціальну основу [12, с. 178-179].

На появу «Наталки Полтавки» і «Москаля-чарівника» безперечний вплив мали розвиток російської драматургії XVIII ст. (Фонвізін, Капніст, Княжнін, Плавильщиков та ін.) і театрального життя, зокрема могутній талант М.С. Щепкіна. Великою мірою п’єси Котляревського були пов’язані і з традиціями українського народного театру (вертепу), з інтермедіями XVIIIст. та з фольклорно-пісенною стихією, так широко представленою у цих творах, Можна твердити, що в такому важливому аспекті, як увага до соціального змісту образів персонажів, Котляревський багато в чому пішов далі типової європейської «міщанської» драми.

Сповнені непідробного гумору, високої поетичності, щирої любові до народу, п’єси Котляревського добре відомі глядачам та читачам усієї нашої країни [13, с. 189-194].

2.3. Головні екскурсійні об’єкти нашого міста пов’язані з І.П.Котляревським

Рідне місто Івана Котляревського свято береже пам’ять про свого геніального сина: тут є вулиця, ліцей, кінотеатр, бібліотека, парк, що носять ім’я поета; на одній з центральних вулиць міста височить прекрасний пам’ятник митцеві, споруджений на народні пожертви на початку ХХ ст.

Вулиця Котляревського

Вулиця Котляревського у Полтаві названа на честь Івана Петровича Котляревського у 1908 році. Вулицю (раніше Протопопівську) було прокладено на початку ХІХ ст. за планами Полтави 1803 – 1805 рр. тому своїм колоритом вона відрізняється від головних і найстаріших вулиць міста тим більше, що частково вона за два століття зазнала перебудови, а особливо це явище змін було найбільш помітним в ІІ пол. ХХ ст. Починається ця вулиця від вулиці Паризької комуни (колишня Дворянська), однієї з найстарших вулиць міста, і простягається до вулиці Шевченка (колишньої ново полтавської). У 1903 році на колишній Протопопівській вулиці було відкрито пам’ятник І.П. Котляревському і закладено бульвар Котляревського.

Пам’ятник І.П. Котляревського

Монумент є шедевром українського скульптурного мистецтва (Додат. 2, Рис. 4)

Громадськість України добивалась дозволу на споруду пам’ятнику І.П.Котляревському майже 10 років. Виділених земством грошей на вистачало через це воно звернулося до місцевого населення, до всіх кому дорога пам’ять поета, з закликом про пожертвування. Гроші приходили звідусіль, по гривенику, по п’ятачку зібрав простий народ на протязі 1895 – 1898 рр. Всього було зібрано 11 768 карбованців 67 копійок. І на ці народні гроші в Полтаві спорудили перший пам’ятник народному поетові.

Попри зібрані великі кошти встановлення монументу відтерміновувалося через протидію офіційної влади Російської імперії, що мала надати дозвіл на встановлення пам’ятника родоначальнику нової української літератури і літнорми, що започаткував українське культурне (з часом і політичне) відродження ХІХ століття, яке російський офіціоз волів за краще не помічати, в гіршому випадку – відкидати і забороняти (Валуєвський та Емський укази). Зрештою цей дозвіл було отримано, однак зробити надпис українською на постаменті так і не дозволили, з приводу чого ідеолог українського націоналізму Микола Міхновський, незважаючи на можливі негативні наслідки, написав гнівного листа тодішньому міністру внутрішніх справ імперії.

Пам’ятник являє собою високий гранітний постамент, на якому встановлений бронзовий бюст І.П.Котляревського. У нижній частині постаменту – три бронзові горельєфи із зображенням головних героїв «Наталки Полтавки», «Енеїди» і «Москаля-Чарівника». На пам’ятнику – дати народження письменника, на фасаді (вгорі) слова: «Где згода въ семействе де миръ и тишина, счастливы тамъ люде, блаження сторона» і колись були слова Т.Г.Шевченка: «Слава сонцем засіяла: на вмре кобзар, бо навіки його привітала», нижче також був напис: «Рідний край своєму першому поетові Іванові Котляревському. 1798 – 1898». Написи на пам’ятнику зроблені по розпорядженню міністра внутрішніх справ «російською мовою», оскільки написання на українській мові було визнано «незручним». Висота пам’ятника – 5, 7 м.

Бюст письменника і бронзові горельєфи полтавський скульптор Л.В.Позен зробив безкоштовно, як особистий внесок в будівництво пам’ятника. Роботі над пам’ятником Позен віддав більше 6 років. Проект п’єдесталу розробив архітектор О.І.Ширшов, виконав з дніпровського граніту архітектор П.Певний. У роботі над пам’ятником брали також участь художник В. Волков та архітектор О.Зінов’єв.

На відкритті пам’ятника 30 серпня (12 вересня) 1903 року були присутні письменники Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Гнат Хоткевич, Панас Мирний, Христина Алчевська, відомі художники С.Васильківський, В.Кричевський, В.Волков, А.Сластіон, композитор М.Лисенко, артист М.Кропивницький, М.Садовський, М.Саксаганський і інші діячі української культури. У торжествах взяли участь діячі російської культури письменник В.Короленко і художник Г.Мясоєдов.

На Протопоповському бульварі до урочистого відкриття монумента посадили молоді дуби, пам’ятник обнесли красивою металічною огорожею. Кореспондент місцевої газети писав в репортажі про відкриття пам’ятника: «Ні єдиний із старожилів не пригадає. Щоб коли-небудь Полтава була так урочисто настроєна, як цей знаменний для України, якщо не сказати – для всіх слов’янських племен, день… Тисячі громадян з раннього ранку товпилися навколо монумента, розвівалося безліч прапорів, якими прикрасилось цього дня майже все місто. Найближчі до пам’ятника будівлі були задрапіровані… До підніжжя пам’ятника було покладено більше 30 вінків…»

Відкриття пам’ятника Котляревського вилилося у свято української культури.

Полтавський державний літературно-меморіальний музей І.П.Котляревського

Літературно-меморіальний музей І.П.Котляревського у Полтаві заснований 1950 року постановою Кабінету Міністрів Української РСР. Експозиція створювалася протягом двох років, і 28 вересня 1952 року музей вперше відчинив двері для відвідувачів. За понад півсторіччя існування музей зібрав багату колекцію матеріалів, пов’язаних з життям і творчістю письменника. Нині музейна колекція складає 6157 експонатів. За рік музей відвідують понад 32 тисячі чоловік (Додат. 2, Рис. 3).

Найдорожчим музейним скарбом є рукописний архів письменника, який повернувся до музею з Санкт-Петербурзької бібліотеки ім. М.Є.Салтикова-Щедріна.

Експозиція літературно-меморіального музею І.П.Котляревського розміщена в шести залах. Велика кількість різноманітних матеріалів, систематизованих за тематико-хронологічним принципом, дає повну картину життєвого і творчого шляху письменника.

Літературно-меморіальний музей І.П.Котляревського розповідає про життя і творчість класика української літератури І.П.Котляревського. Розташований у будинку поч. ХІХ ст., що за переказами належав відомому російському поету і драматургу В.В.Капністу.

Музей має понад 5 тисяч експонатів (є унікальні). Тут зберігаються рукописний архів, особисті речі, зібрання публікацій творів письменника та монографій про нього, твори мистецтва, присвячені І.П.Котляревському, предмети побуту та етнографії, рідкісні видання кін. XVIII – поч. XIX ст.

У 4 залах зібрані матеріали, що висвітлюють життєвий і творчий шлях Котляревського, інші 2 – розповідають про вшанування пам’яті поета. Документи, картини (В. Бакало, А. Сербутовського, Г. Мегмедова, В.Сахненка, Б. Щербини та ін.), малюнки, речові матеріали відображають його дитячі та юнацькі роки, участь у російсько-турецькій війні 1806 – 1812 рр., у Вітчизняній війні 1812 р. (про формування ним 5 козацького кінного полку у с. Горошині). Висвітлена службова діяльність Івана Петровича, його зв’язки з прогресивними діячами свого часу. Окремий зал присвячено історії створення і публікації поеми «Енеїда», друге видання 1808 р. експонується з особистої бібліотеки Івана Петровича. У експозиції знаходяться ілюстрації до твору, виконані українськими художниками П. Мартиновичем (1874), В.Корнієнком (1903), І. Їжакевичем, А. Базидевичем.

Матеріали третього залу розповідають про театральну і драматургічну діяльність Котляревського – представлені перші видання п’єс, афіші, фотографії театральних колективів та окремих виконавців у п’єсах Івана Петровича. Частина експозиції – матеріали про перших виконавців головних ролей у «Наталці Полтавці» – М.С.Щепкіна (виборний Макогоненко) і К.В.Нальотової (Наталка).

У двох останніх залах подано матеріали про відкриття пам’ятника Котляревському І.П. у Полтаві, видання творів письменника різними мовами, вшанування його пам’яті сучасниками. У виставочному залі експонуються роботи професійних художників і народних умільців, присвячені І.П.Котляревському.

Завдяки багатій, дбайливо зібраній колекції стало можливим відкриття 1969 року меморіальної Садиби письменника – коли, за рішенням ЮНЕСКО, 200-річчя від дня народження І.П.Котляревського відзначалось у 126 країнах світу.

З перших днів існування музей проводить велику роботу з дослідження невідомих сторінок життя і творчості свого славного земляка. Наукові пошуки співробітників музею втілились у «Наукових записках», які музей регулярно публікував у 50–60-ті роки. Вони стали вагомим словом у котляревськознавстві.

І нині, продовжуючи традиції попередників, наукові працівники музею беруть активну участь в наукових конференціях літературознавчого та краєзнавчого напрямків, творчо співпрацюють з вченими та перекладачами з Грузії, Польщі, Італії, підтримують тісні зв’язки з культурними товариствами українців Росії.

Для учнівської молоді в музеї працюють два лекторії – літературознавчий та народознавчий, розроблено план етнографічного всеобучу для учнів профтехучилищ. Все це допомагає дітям краще пізнати історію рідного краю.

Ще одним важливим напрямком роботи музей вважає пропаганду творчого доробку сучасних полтавських митців, надаючи виставкові площі молодим полтавським талантам – художникам, майстрам ужиткового мистецтва, колекціонерам [19].

Директор музею: Орлова Людмила Василівна

Головний зберігач: Стороха Євгенія Всеволодівна

Музей розташований за адресою: м. Полтава, вул. Першотравневий проспект,18.

Телефон музею: (05322) 7-41-60

Музей працює: 9.00 – 17.00, останній четвер кожного місяця – санітарний день.

Ціна квитка: 5 гривень – дорослий, 3 гривні – дитячий, 3 гривні – студентський.

Музей-садиба Івана Петровича Котляревського

У 1969 році, проголошеному за рішенням ЮНЕСКО «Роком І.Котляревського», з нагоди відзначення 200-літнього ювілею поета за акварельним ескізом Т.Г. Шевченка було відновлено меморіальний комплекс – садибу І.П. Котляревського. Затишний меморіальний комплекс у самому серці стародавньої Полтави складається з батьківської хати поета, повітки, комори та колодязя-журавля. При вході до будинку знаходиться погруддя І.П.Котляревського роботи народної художниці України Г.Кальченко (1971).

Будинок поета – типове українське помешкання ХVІІІ – поч. ХІХ століть. Будівля містить п’ять невеличких покоїв: робочій кабінет письменника, вітальня, опочивальня, світлиця та кухня. За робочим столом завжди привітної садиби творилися «Енеїда», п’єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник». Вздовж кабінету господаря та вітальні під самою стелею – автентичний сволок, на якому кирилицею вирізьблено: «Создася дом сей во имя отца и Святого Духа. Аминь. Року 1705 месяца Августа 1».

За спогадами сучасників І.П.Котляревського максимально точно відновлений інтер’єр будинку, де зберігаються меморіальні речі, нагороди письменника, рукописні сторінки творів, а також предмети дворянського вжитку поч. ХІХ століття.

Музейною установою за домовленістю улаштовуються сюжетно-тематичні екскурсії «В гостях на Івановій горі»: театралізована постава за участю Івана Котляревського, його літературних персонажів та пригощанням полтавськими галушками (Додат. 2, Рис. 2).

На території стародавнього міського цвинтаря, обабіч колишнього Кобеляцького чумацького шляху (нині – вул. Фрунзе), згідно заповіту знаходиться могила поета 1838 року (парк ім. І.Котляревського). Могила поета, його садиба на Соборному майдані занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України в статусі пам’ятки національного значення [20].

Адреса музею: м. Полтава, Соборний майдан, 3

Телефон: (05322) 7-20-73

Музей працює без перерви: весняно-літній сезон – з 10 до 18 години;

осінньо-зимовий сезон – з 9 до 17 години.

Вихідний день – понеділок

Санітарний день – щомісяця останній вівторок

Вартість вхідного квитка: дорослий – 5 гривень, дитячий – 3 гривні, студентський – 3 гривні.

Фото- та відео зйомка – відповідно 5 та 10 гривень.

Будинок виховання дітей бідних дворян

Заснований у 1805 році князем О.Б.Куракіним. Містився спершу в будинку лікаря І.Тишевського поблизу Спаської церкви, потім у будинку Руденка на Петровській площі (тепер Конституції), нарешті – в будинку Полтавського Малоросійського поштамту. В цьому закладі навчалися майбутній математик М.Остроградський і художник А.Мокрицький. На посаді наглядача з 1810 по 1835 рік тут працював і І.П.Котляревський. У відбудованому приміщенні нині знаходиться Полтавська середня загальноосвітня спеціалізована школа №3 ім. А.В.Луначарського з поглибленим вивченням англійської мови (Додат. 2, Рис. 6).

Будинок благодійно-лікувальних закладів

Перша лікарня у Полтаві була відкрита 1802 року у приватному будинку. Мала 20 ліжок. У 1803 р. переведено на околицю міста – Кобищани. Водночас у ній могло лікуватися 70 чол. 1804 року було споруджено два дерев’яних корпуси Полтавського благодійного закладу по вулиці Ново-Полтавській (тепер вулиця Шевченка). Головний корпус на 80 ліжок було зведено 1823 року. Іван Петрович Котляревський був попечителем цього закладу з 1827 по 1835 рік (вул. Шевченка, 23). У ІІ пол. ХІХ ст. благодійний заклад було перетворено на земську лікарню. У 1872 відкрито при лікарні Полтавську фельдшерську школу. У 1884 Полтавське товариство лікарів обрало своїм почесним членом професора Московського університету і директора хірургічної клініки М.В.Скліфосовського (Додат 2, Рис. 8).

9 серпня 1885 р. М.В.Скліфосовський провів операцію у Полтавській губернській лікарні. На протязі ХХ ст. лікарня постійно розбудовувалась; зараз вона має 22 відділення, та понад 1000 ліжок. З 1979 року обласна клінічна лікарня носить ім’я М.В.Скліфосовського. Перед будинком – пам’ятник М.В.Скліфосовському (1979 р.). На фасаді центрального корпусу 1963 року встановлено меморіальну дошку І.П.Котляревському (Додат. 2, Рис. 7).

Могила І.П.Котляревського

Згідно з бажанням поета, його поховали на околиці міського кладовища Полтави, поблизу дороги на Кобеляки (колишня вулиця Кобеляцька, тепер – Фрунзе). Перший надмогильний пам’ятник спорудив 1839 на власні кошти С.Стеблін-Камінський. Це була невелика увінчана хрестом цегляна колона на чотирикутному постаменті з написом на мідній пластині: «Маіор И.П.Котляревский, сочинитель Энеіди на малорусском наречии род. 1769 г. августа 29, скончался 1838 г. 29 октября» (Додат. 2, Рис. 5).

1869 року надгробок реставровано встановлено огорожу, замінено мідну пластину і напис. Нового ремонту зазнав пам’ятник у 1881 році. У 1893 році Полтавське губерське земське зібрання асигнувало на спорудження нового пам’ятника 1 тис. крб. Тоді ж почався збір пожертв. Пам’ятник відкрито 1898 року.

Пам’ятник являє собою чотиригранний обеліск з чорного мармуру на фігурному постаменті (автори – скульптор Л. Позен і художник В. Волков). На фасадній стороні – барельєфне зображення обличчя І.П.Котляревського в лавровому вінку (відлите учнями земського ремісничого училища). Нижче – вірш Т.Г.Шевченка: «Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди, поки сонце з неба сяє, тебе не забудуть». Обеліск був увінчаний хрестом, який 1938 року замінили чотиригранним конусоподібним блоком, а на стик перенесли барельєф. Пам’ятник і могила були обнесені металевою огорожею, яку у 1967 році було знято. 1969 р. покладено гранітні підходи. Проведено реставрацію і полірування гранітних площин, відновлено позолоту надписів. Після ліквідації кладовища (1937 р.) на цьому місці розбили парк, у якому знаходиться могила письменника (на розі вулиць Фрунзе та Р. Люксембург).

Полтавський театр

Театр, директором якого письменник був з 1818 по 1821 рік, на його місці збудовано школу №7 імені Т.Г.Шевченка.

Полтавська слов'янська семінарія

У якій навчався І.П.Котляревський з 1780 по 1789 рік (вул. Спаська,9). У перебудованому приміщенні зараз міститься служба водоканалу.

Відомо, що Т.Г.Шевченко, звертаючись до Котляревського, пророкував йому невмирущість. Образи творів Котляревського живуть у сучасному живописі, графіці, музиці та інших видах мистецтва. Ім’я творця славнозвісної «Енеїди» стало уславленим, твори – невмирущими.

Незаперечним мірилом значення творчості і діяльності Котляревського є його популярність за межами своєї землі. Про нього писали чеські та польські журнали вже з 1906 року; дещо пізніше заговорила про це преса Англії, Франції та Італії.

РОЗДІЛ 3. ЛІТЕРАТУРНА ЕКСКУРСІЯ «КОТЛЯРЕВСЬКИЙ В ПОЛТАВІ»

З творчістю Івана Петровича Котляревського ми вперше знайомимось у 9 класі у школі на уроках української літератури. Вивчення поеми «Енеїда» та п’єси «Наталка-Полтавка» припадає на другий семестр навчального року. Тому для поглибленого вивчення творчості І.П. Котляревського у загальноосвітніх навчальних закладах я пропоную у своїй роботі літературну екскурсію для учнів «Котляревський у Полтаві». Екскурсія розрахована на три з половиною години, тому може бути проведена для учнів полтавських шкіл під час учбового дня. Я у своїй роботі пропоную маршрут такої екскурсії, організованої для учнів 9-Б класу Навчально-виховного комплексу №16 м. Полтави. НВК №16 знаходиться за адресою м. Полтава, б-р Щепотьєва, 9 (м-н Огнівка).

Збір групи починається о 9 ранку на подвір’ї біля 16-ї школи. Група складається з учнів першої підгрупи по українській літературі 9-Б класу, у складі 12 учнів та двох дорослих, вчителів, які супроводжують групу. О 9.30, коли вся група зібралася в повному складі, всі рушають до зупинки «ринок Станіславського», де займають місця у маршрутному мікроавтобусі, який курсує за маршрутом № 48 «Огнівка-Південний вокзал». Кінцева точка призначення – зупинка Леніна. Вартість проїзду складає 1гривня 25 копійок. Тривалість проїзду – 25 – 30 хвилин. Довжина маршруту – 6 – 7 км.

На зупинці Леніна група залишає мікроавтобус та продовжує шлях до першого екскурсійного об’єкту – Музею-садиби І.П.Котляревського – пішки. На своєму шляху група минає Обласну бібліотеку імені І.П.Котляревського, Сонячний парк та Петровський парк, де розташований пам’ятник Т.Г.Шевченку и виходить на Соборну площу. Тут, на початку вулиці Жовтневої – центральної вулиці міста Полтави, розташовані такі об’єкти як Біла Альтанка, Успенський кафедральний собор та власне Музей-садиба І.П.Котляревського. Знайомимо групу з цими об’єктами.

Біла Альтанка була відкрита під час святкування 200-річчя Полтавської битви в 1909 році. Вона була споруджена на тому місці, де під час Полтавської битви був розташований Подільський сторожовий бастіон фортеці (Додат. 3, Рис. 9). Під час німецької окупації Полтави 1941-1943р. альтанка була зруйнована, тому що на її місці влаштували спостережний артилерійський пункт. У 1954 році, до 300-річчя возз’єднання України з Росією, на цьому місці була урочисто відкрита «Ротонда дружби народів», побудована за проектом архітектора Л.С.Вайнгорта. На фронтоні були слова: «Слава Союзу Радянському, слава, Слава Вітчизні народів-братів». До 1100-річчя Полтави напис замінили словами Івана Котляревського: «Де згода в сімействі, де мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона». Вона й досі офіційно іменується Ротондою дружби народів, хоча полтавці називають її Білою альтанкою. З місця, на якому вона встановлена, відкривається чудовий краєвид на околиці Полтави і Хрестовоздвиженський монастир. Неподалік від альтанки знаходиться меморіальний камінь з висіченими на ньому словами з Іпатіївського літопису – документу, в якому в 1074р. було зроблено запис, де вперше згадувалось місто Полтава.

Успенський кафедральний собор будували в 1748 – 1770 роках (Додат 3, Рис. 10). Було першим мурованим храмом міста (хоча на цьому ж місці колись стояла дерев’яна церква-попередниця). Кошти на красеня не пожаліли дати провідники Полтавського полку – козаки: тому й бароко це – козацьке. Тут служив дияконом дід Івана Котляревського. Авторами проекту відбудови собору, після підриву собору 1934 року, в кінці ХХ – на початку ХХІ століття стали полтавські архітектори Валерій Трегубов та Оксана Бєлявська. Перший камінь було закладено у вересні 1999 року. Коштами на будівництво допоміг місцевий нафтогазовий комплекс. Відбудований храм вже діє. Отримала храм православна церква Київського патріархату. Щоправда, богослужіння проводяться лише в нижньому ярусі високої дзвіниці собору.

Першою зупинкою нашої екскурсії є Музей-Садиба І.П.Котляревського. Екскурсія коштує 3 гривні для учнів, супроводжуючі вчителі – безкоштовно. Фото- та відео зйомка також платні, коштують відповідно 5 та 10 гривень. Екскурсія у Садибі розрахована на 20-25 хвилин. За цей час Учні зможуть побачити 5 невеличких кімнат, які належали письменнику та дізнатися про його життя та творчість.

З нагоди відзначення 200-літнього ювілею поета за акварельним ескізом Т.Г. Шевченка було відновлено меморіальний комплекс – садибу І.П.Котляревського. Затишний меморіальний комплекс у самому серці стародавньої Полтави складається з батьківської хати поета, повітки, комори та колодязя-журавля. При вході до будинку знаходиться погруддя І.П.Котляревського роботи народної художниці України Г.Кальченко (1971).

Після екскурсії по Садибі Котляревського вся група прямує пішки до наступного об’єкту Полтавського державного літературно-меморіального музею І.П. Котляревського. Повертаючись по вулиці Жовтневій до Петровського парку, група повертає перед будівлею Полтавського краєзнавчого музею. Тут група знайомиться коротко з основними відомостями про музей та про пам’ятник Шевченкові, що знаходиться напроти музею.

Полтавський краєзнавчий музей. Музей засновано у 1891 році за ініціативою вченого-ґрунтознавця професора Василя Докучаєва, який в 1888 – 1892 роках проводив дослідження ґрунтів Полтавської губернії, а в 1890 році запропонував створити в Полтаві природничий музей. В основу музею лягли колекції, що зібрала експедиція професора Докучаєва — зразки ґрунтів — 4 тисяч одиниць; зразки гірських порід — 500 одиниць; гербарій — до 800 аркушів. На чолі музею став Михайло Олеховський. Спочатку експозиція займала три кімнати флігеля у дворі земства, а з 1908 року йому відвели третій поверх у новозбудованому приміщенні губернського земства (Додат. 3, Рис. 11).

У 1906 році Полтавському губернському земству Катериною Скаржинською була подарована значна колекція — 20 тисяч експонатів, яка була нею зібрана у своєму маєтку — х. Круглику на Лубенщині. На початку XX століття до Музею Полтавського земства надійшла колекція Павла Бобровського. У 1920 році відбулося відкриття експозиції Центрального пролетарського музею Полтавщини, якому було передано весь будинок губернського земства. У 1920 – 1941 роках діяла окрема експозиція «Кабінет Славних полтавців». У 1921 – 1924 роках музей очолював український археолог Михайло Рудинський. У різний час в музеї працювали вчені та діячі культури, дослідники Полтавщини — археологи й етнографи Іван Зарецький, Вадим Щербаківський, Костянтин Мощенко, Олександр Тахтай, природознавці — Волододимир Вернадський, Микола Гавриленко, Валентин Ніколаєв, художник Никанор Онацький, композитори і фольклористи Федір Попадич, Василь Верховинець.

Під час Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років фонди були пограбовані, приміщення спалене. Після війни залишилось 37 тисяч експонатів (до війни було близько 118 тисяч). Зараз музей налічує понад 190 тисяч одиниць зберігання, серед яких більше 360 килимів, 115 плахт, великі колекції вишивок, рушників, керамічних виробів, предметів нумізматики, археології та інших цінних матеріалів. Експозиція складається з відділів — археології, історії, етнографії, історії релігії та народного мистецтва.

З Полтавщиною пов’язані імена багатьох видатних людей. В експозиції вміщено власні речі Леоніда Глібова; завіса для Полтавського театру, виконана Григорієм Мясоєдовим, рушники, подаровані Оленою Пчілкою музеєві Полтавського губернського земства. Окреме місце займають матеріали, присвячені уродженцю Полтави Юрію Кондратюку.

У музеї створено експозицію «Унікальні предмети у зібранні Полтавського краєзнавчого музею».

Пам’ятник Т.Г.Шевченкові споруджений видатним українським скульптором І.П. Кавалерідзе у стилі конструктивізм (Додат. 3, Рис. 12).

Відкрито пам’ятник 12 березня 1926 року. З цієї нагоди на місці відкриття відбувся мітинг жителів Полтави, навколишніх сіл та гостей з інших міст. Коли спало покривало, полинула знайома всім мелодія композитора Г.П. Гладкого і кількатисячний хор заспівав «Заповіт» Т.Г.Шевченка.

Пам’ятник споруджено за проектом скульптора І.П.Кавалерідзе із залізобетону.

На формах пам’ятника позначився вплив художніх принципів конструктивізму. Так, п’єдестал подано як асиметричне нагромадження площин і обсягів, з яких ніби постає фігура поета. Суворий лаконізм, узагальнені форми пам’ятника створюють образ борця за волю і соціальну справедливість українського народу.

Висота фігури Т.Г. Шевченка — 1,8 м, висота постаменту — 3,2 м.

Минаючи музей та пам’ятник група переходить проїжджу частину та прямує далі по вулиці Першотравневій. Біля будинку Літературно-меморіального музею Котляревського група бачить ансамбль споруд, про які слід коротко зазначити.

Музей авіації та космонавтики. Полтавський музей авіації та космонавтики офіційно відкритий у вересні 2001 року. З його експозицією ознайомилися понад 35 тисяч відвідувачів. Фондові колекції нині налічують 3 325 експонатів, архівні – понад 10 тисяч одиниць, є цікава негатека і книгозбірня, зібрання відеофільмів, дисків, що містять різноманітну інформацію за тематикою музею (Додат. 3, Рис. 13).

Для експозиції вирішили виділили будинок – пам’ятку архітектури XIX століття, одну з перших кам’яних споруд у парковій зоні, поблизу від «музейного центру» міста по Першотравневому (колишньому Келінському) проспекту, № 16.

Полтавщина є батьківщиною не тільки одного з перших теоретиків космонавтики Ю. В. Кондратюка (О.Г. Шаргея), але з нею пов’язані імена цілої плеяди видатних і відомих (або іноді й маловідомих, і незаслужено забутих) діячів у галузі повітроплавання, авіації, ракетної та космічної науки і техніки: один з перших у світі конструкторів бойових порохових ракет О.Д.Засядко, «крилатий генерал», один з фундаторів військового повітроплавання О.М.Кованько, українські авіаконструктори брати Касяненки, творець першого у світі авіаційного ранцевого парашута Г.Є.Котельников, вчений-ракетник Ю.О.Побєдоносцев та його колега, талановитий інженер М.С.Кисенко; конструктор ракетно-космічної техніки В.М.Челомей та інші.

У експозиційних залах повноправно сусідять зразки, макети, моделі авіаційної, ракетної та космічної техніки і меморіальні розділи: фрагменти робочих кабінетів, особисті речі, фотографії, документи вчених, конструкторів, льотчиків, космонавтів.

Пам'ятник славним захисникам Полтави і коменданту фортеці Олексію Келіну. Монумент на честь 200-річчя Полтавської битви у Полтаві встановлено 27 червня 1909 року на місці 4-го бастіону Полтавської фортеці (Додат. 3, Рис. 14).

Пам’ятник являє собою гранітний обеліск на постаменті (загальна висота 8,8 метрів). На обеліску – бронзовий старий герб Полтави, біля підніжжя – бронзова фігура лева, на постаменті – дошки із меморіальними написами. До 1918 року пам’ятник увінчувала бронзова скульптура двоголового орла. Обнесений огорожею з куль-ядер, які з’єднані між собою ланцюгом. Автори – архітектор О.О. Більдерлінг, скульптор О.Л. Обер. У період німецько-фашистської окупації бронзові деталі було вивезено до Німеччини. У 1947 – 1949 роках заново відлиті у Ленінграді і встановлені, збільшено висоту пам’ятника. Реставрований у 1939 році.

Після невеликої розповіді про ці об’єкти група наближається до об’єкту-мети екскурсії, до Полтавського державного літературно-меморіального музею І.П.Котляревського. Екскурсія по музею коштує для учнів 3 гривні. Екскурсія займає 40 хвилин і складається з оглядин 6 залів.

У 4 залах зібрані матеріали, що висвітлюють життєвий і творчий шлях Котляревського, інші 2 – розповідають про вшанування пам’яті поета. Документи, картини (В. Бакало, А. Сербутовського, Г. Мегмедова, В. Сахненка, Б. Щербини та ін.), малюнки, речові матеріали відображають його дитячі та юнацькі роки, участь у російсько-турецькій війні 1806 – 1812 рр., у Вітчизняній війні 1812 р. (про формування ним 5 козацького кінного полку у с. Горошині). Висвітлена службова діяльність Івана Петровича, його зв’язки з прогресивними діячами свого часу. Окремий зал присвячено історії створення і публікації поеми «Енеїда», друге видання 1808 р. експонується з особистої бібліотеки Івана Петровича. У експозиції знаходяться ілюстрації до твору, виконані українськими художниками П. Мартиновичем (1874), В.Корнієнком (1903), І. Їжакевичем, А. Базилевичем.

Після відвідин музею група рухається у напрямку наступного об’єкту – пам’ятнику І.П.Котляревського, який знаходиться на однойменній вулиці, що перетинає вулицю Леніна.

Тут передбачена зупинка на обід. Групі відводиться на відпочинок та прийом їжі 30 хвилин. Обід передбачений на маршруті у піцерії Челентано, що знаходиться за адресою вул. Леніна, 16. Кухня – італійська. Середня ціна на піцу, розраховану на 2 дітей – 30 гривень. Передбачено також 7 гривень для купівлю напою за смаком. Тому середня ціна на обід з однієї дитини становить:

30 : 2 + 7 = 22 гривні.

Після цього група продовжує рухатися за маршрутом і біля пам’ятнику І.П. Котляревському прослуховує коротку інформацію.

Громадськість України добивалась дозволу на споруду пам’ятнику І.П.Котляревському майже 10 років. Виділених земством грошей на вистачало через це воно звернулося до місцевого населення, до всіх кому дорога пам’ять поета, з закликом про пожертвування. Всього було зібрано 11 768 карбованців 67 копійок. І на ці народні гроші в Полтаві спорудили перший пам’ятник народному поетові.

Прослухавши біля пам’ятнику коротку інформацію про нього група слідує за маршрутом до останнього об’єкту екскурсії – могили І.П.Котляревському, яка знаходиться у парку імені Котляревського, на перехресті вулиць Фрунзе та Рози Люксембург. Для цього група вирушає до зупинки по вулиці Жовтневій, біля будинку Головного відділення пошти. Тут група розміщається у міському транспорті, який слідує по Кільцевому маршруту. Вартість проїзду коштує 1 гривня 25 копійок. Тривалість проїзду – 15 хвилин. Довжина – приблизно 2 км. Кінцева зупинка – 27 школа.

На шляху до могили Котляревського група минає Парк слави, у якому знаходиться Меморіальний комплекс Солдатської слави (Додат.3, Рис.15). Де учні мають прослухати коротку інформацію по цьому об’єкту. Встановлено меморіал у 1969 році на території парку імені Івана Котляревського, на місці Старого міського кладовища (район вулиці Фрунзе).

У 1941 – 1943 роках, під час німецько-фашистської окупації, на території кладовища і концтабору, що знаходився неподалік, було закатовано понад 3,5 тисяч радянських громадян – мирних жителів, військовополонених, партизанів та підпільників. У 1969 році тут відкрито меморіальний комплекс Солдатської Слави. Сюди були перенесені останки радянських воїнів-визволителів, полеглих у боях за Полтаву. У центрі меморіалу – тригранний облицьований сірим гранітом обеліск – трилон (висота 22 метри) у формі солдатського штика з написом: «Слава героїв безсмертна». Біля підніжжя палає Вічний вогонь, запалений двічі Героєм Радянського Союзу генерал-полковником Олександром Родімцевим від факелу, доставленого з могили Невідомого Солдата у Києві. Біля обеліска – 6-метрова гранітна постать воїна з щитом. Поруч з Вічним вогнем розташовані могили, в яких поховані секретарі Полтавського підпільного обкому КП(б)У Степан Кондратенко і Г.Ф.Яценко, генерал-лейтенант Олексій Зигін, військові кореспонденти Петро Лідов, Сергій Струнников, О.О. Кузнецов, Герой Радянського Союзу полковник Микола Кучеренко та інші. Праворуч алеї, що веде до Вічного вогню, – 4 групових та 21 поодинока могила з встановленими на них гранітними плитами (1,2 х 0,8 метрів); з тильної сторони обеліска – 17 братських могил, в яких поховані останки 394 радянських воїнів, полеглих у 1941 та 1943 роках На могилах — гранітні плити (1,7 х 1,4 метрів) з викарбуваними на них прізвищами загиблих воїнів, партизанів, підпільників, жертв фашизму. Автори — скульптор Е.М.Кунцевич, архітектори І.В.Мезенцев, Г.М. Кислий та Леон Вайнгорт.

Прослухавши цю інформацію група переходить до могили І.П.Котляревського, який є останнім тематичним об’єктом екскурсії.

Підбивши підсумки екскурсії група вирушає до місця збору – до НВК №16, що є заключним етапом екскурсійного маршруту. Група прямує до зупинки Красіна, де займає місця у міському транспорті маршрутів № 39 або 26, що рухаються у напрямку до мікрорайону Огнівка, відповідно №39 рухається за маршрутом «Огнівка – Левада», №26 – «Огнівка – Центр». Вартість проїзду становить 1 гривня 25 копійок, довжина – приблизно 4 км, тривалість – 10 – 15 хвилин.

О 12.30 – 13.00 група прибуває до школи і на цьому екскурсія закінчується.

Таким чином, тривалість екскурсійного маршруту разом з екскурсією становить:

- маршрут подоланий за допомогою транспортних засобів – 40 хвилин;

- маршрут пройдений пішки – 40 хвилин;

- тривалість екскурсійної програми:

1. Музей-садиба І.П.Котляревського – 25 хвилин;

2. Літературно-меморіальний музей – 40 хвилин;

3. Пам’ятник І.П.Котляревському – 10 хвилин;

4. Могила І.П. Котляревського – 20 хвилин

Всього: 1 година 35 хвилин.

- тривалість зупинки для відпочинку та обіду – 30 хвилин.

Всього: 3години 23 хвилини.

Довжини маршруту складає:

- подоланий за допомогою транспортних засобів – 12,9 км;

- подоланий пішки – 4,9 км.

Всього: 17 кілометрів 800 метрів.

Вартість екскурсії становить:

- послуги екскурсовода (у моїй роботі я виступаю в ролі гіда) – 225 грн. (50 грн. – за 1 академ. годину (45 хв.) або по 16 гривень с 1 чол.);

- вартість проїзду – 3, 75;

- вартість вхідного квитка до Музею-садиби Котляревського – 3 гривні;

- вартість вхідного квитка до літературно-меморіального музею І.П.Котляревського – 3 гривні;

- вартість обіду – 22 гривні;

- додаткові витрати:

1. фото- та відеозйомка у Музеї-садибі І.П.Котляревського – 5 та 10 гривень;

2. придбання сувенірів у музеї – від 5 до 25 гривень.

Всього: 47 гривень 75 копійок ( + додаткові витрати – приблизно 35 гривень).

Отже, така екскурсія є порівняно дешевою, займає мало часу та включає елементи краєзнавчої екскурсії.

ВИСНОВКИ

Світове співтовариство визнало туризм ефективним засобом індивідуального й колективного вдосконалення, важливою складовою якого є послуга суто інтелектуального характеру – екскурсія з її просвітницькою, духовною та освітньою функціями.

Невичерпні екскурсійні ресурси багатьох регіонів нашої країни разом з глибинним національним духовним корінням і традиціями українського народу дають підставу стверджувати, що саме екскурсії можуть стати активним і змістовним засобом гармонізації особистості, її духовного зростання в новій демократичній Україні. Вони є джерелом нової інформації, нових вражень і відчуттів.

Глобальний етичний Кодекс туриста, прийнятий ВТО на порозі нового тисячоліття, наголошує на необхідності широкого доступу населення до культурних і релігійних пам’яток, визнає, що кошти, які отримують з відвідання об’єктів і пам’яток культури, слід хоча б частково використовувати для підтримання, охорони та реставрації цієї спадщини.

Серед різноманітних форм функціонування літературного твору існує одна украй цікава, але обійдена увагою сучасного літературознавства: літературна екскурсія. Великий досвід теорії екскурсійної справи, накопичений в 1920-і роки доки не затребуваний. Такий соціально і просвітницько-значущий, і багатий можливостями феномен буття літератури як літературна екскурсія відійшов, здається, виключно в область прикладних інтересів туристичного бізнесу.

Туризм на Полтавщині ще не став суттєвим чинником регіонального розвитку. Скажімо, 2008 року суб’єкти туристичної діяльності Полтавщини надали послуги всього 78777 туристам, з них – 355 іноземним туристам, 488 громадянам України, які виїжджали за кордон, 77934 туристам, охопленим внутрішнім туризмом. За рік надано послуги 33131 екскурсанту.

Метою відвідування Полтавщини туристами було: для 44670 осіб – дозвілля, відпочинок, для 29305 осіб – службова чи ділова поїздка, бізнес, навчання, для 3492 – спортивно-оздоровчий туризм, для 1275 – лікування тощо.

Місто Полтава є важливим адміністративним та залізничним вузлом України; – історичні пам’ятки міста Полтави (пам’ятники, архітектура, парки, сквери, бульвари) є цінною культурною спадщиною України, що привертає до себе увагу туристів з усієї країни, зокрема, важливо відзначити ті, що роблять Полтаву унікальною, відмінною від усіх інших міст. До таких належать музей Поле Полтавської битви, пам’ятник Слави, Садиба Панаса Мирного та звичайно ж Музей-Садиба Івана Петровича Котляревського.

Котляревський усе своє життя прожив у Полтаві, його літературний спадок не такий вже й значний, але славу, яку він здобув й досі осяює наше місто. Його «Енеїда» стала енциклопедією українського побуту, адже у ній описано всі його елементи: одяг, більше сотні рецептів національної кухні, посуд, засоби праці, народні свята, навіть лікарські рослини. А найяскравіше та найточніше вдалось Котляревському змалювати український менталітет, мораль. Тому щоб зрозуміти душу України та українського народу потрібно відвідати землю Котляревського, пройти його шлях.

Так метою написання цієї курсової роботі було проілюструвати різноманітність туристичних об’єктів пов’язаних з І.П. Котляревським у Полтаві, з’ясувати особливості проведення екскурсії на літературну тематику по досліджуваним об’єктам. В ході написання мета ця була досягнута. Були описані всі об’єкти Полтави, які якимсь чином були пов’язані з Котляревським за його життя, або які були зведеня в знак пошани його пам’яті. На основі проведених досліджень був складений текст літературної екскурсії «Котляревський в Полтаві».

Проводячи дослідження екскурсійних об’єктів Полтави, пов’язаних з Котляревським були виконані такі завдання:

- описані основні екскурсійні об’єкти Полтави пов’язані з І.П.Котляревським;

- визначені особливості літературних екскурсій;

- складений маршрут для проведення літературної екскурсії «Котляревський в Полтаві».

Щодо особливостей, специфіки, проведення літературної екскурсій «Котляревський в Полтаві» саме у Полтаві, то тут слід зазначити наступні аспекти:

1. Всі туристичні екскурсійні об’єкти, пов’язані з І.П.Котляревським знаходяться у центрі міста, відносно близько один від одного. Тому така екскурсія може бути як транспортною, так і пішою. Центр міста має також високу концентрацію екскурсійних об’єктів, тому у маршрут екскурсії можна включити і інші об’єкти, що значно підвищить рівень екскурсійного обслуговування та урізноманітнить програму, що не дасть втратити інтерес до екскурсії.

2. Полтава – єдине місто, де знаходяться всі екскурсійні об’єкти, пов’язані з І.П.Котляревським. І це робить місто унікальним, а екскурсію ексклюзивною. Проведення такої екскурсії можливе тільки у Полтаві.

3. На основі вище зазначених двох аспектах можна зробити висновок, що така екскурсія є й економічно вигідною, тому що не потребує великих матеріальних затрат, а отже підходить для усіх верств населення.

Результати роботи можуть бути використаними учнями та студентами для написання рефератів, доповідей по біографії І.П.Котляревського; працівниками сфери туризму для проведення аналогічних екскурсій місцями Котляревського; для видання краєзнавчої літератури, путівників, тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1. В. Бабарицька, А. Короткова, О. Малиновська. Екскурсознавство і музеєзнавство. Навчальний посібник. – К.: Альтерпрес, 2007. – 464 с.

2. Горбылева З.М., Савина Н.В. Экскурсоведение. – Мн., 2004.

3. Дворниченко В.В., Савина Н.В. Организация экскурсионной деятельности. – М., 2000.

4. Емельянов Б.В. Экскурсоведение. – М.: Советский спорт, 2007. – 216 с.

5. Крачило М.П. Краєзнавство і туризм. Навч. Посібник. – К.: ВИЩА ШКОЛА, 2004.

6. Магомедов А.Д. Историческое краеведение и музейное дело. Учебно-методическое пособие. – Махачкала, 2003.

7. Гецевич Н.А. Основы экскурсоведения. – Мн., 2000.

8. Долженко Г.П. Экскурсионное дело. – М. – Ростов-на-Дону, 2006.

9. Кайманова Т. А. Экскурсоведение. – Пенза, 2004.

10. Кулаев К.В. Экскурсионная деятельность: теоретические и методологические основы. – М., 2004.

11. Столяров Б. А. Основы экскурсионного дела. – СПб., 2002.

12. Волинський П.К. Іван Котляревський: Життя і творчість. 2-е. вид., доп. і перероб. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1955. – 204 с.

13. Волинський П. К. Іван Котляревський: Життя і творчість. 3. вид., доп. і перероб. – К.: Дніпро, 1969. – 270 с.

14. Хропко П.П. Іван Котляревський. Біографічний нарис. – К.: Дніпро, 1969. – 102 с.

15. Стеблин-Каминский С. Биография поэта Котляревского // Северная пчела. – 1839. – № 146.

16. Сементовский Н. Биографические заметки о Котляревском // Северная пчела. – 1846. – №№ 82—84.

17. Україна. Верховна Рада. Закон «Про туризм» від 01.01.2004 року. // ВВРУ. – 2004. – №13. – с.180

18. Україна. Верховна Рада. Закон «Про музеї та музейну справу» від 29.06.1995 року. // ВВРУ. – 1995. – №195. – с. 192.

19. Полтавський державний літературно-меморіальний музей І.П.Котляревського http://prostir.museum/museums/ua/detail?id=237

20. Меморіальний музей-садиба І.П.Котляревського http://orenda.pl.ua/read/ap_item/id/34717

21. Полтава http://poltava.info/

22. І.П.Котляревський http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=1285

23. Російсько-український словник http://mediaua.com.ua/perevod

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК

Алчевська Х. 39, 54

Базидевич А. 41, 53

Бакало В. 40, 53

Бантиш-Каменський 27

Белінський 36

Бєлявська 48, 54

Бестужев-Рюмін М.М. 27

Більдерлінг О.О. 53

Бобровський П. 50

Вайнгорт Л.С. 48, 54

Васильківський С. 39, 52

Вергілій 32

Вернадський В. 50

Верховинець 50

Волков В. 39, 44,

Гавриленко М. 50

Гладкий Г.П. 51

Глібов Л. 50

Глінка Ф. 27

Гнєдич М. 27

Гоголь М.В. 3, 35, 37

Дашкевич О 35

Докучаєв В. 50

Засядко О.Д. 52

Зарецький І. 50

Зигін О. 54

Мартинович П. 41, 53

Міхновський М. 38, 55

Мирний П, 39,56

Мегметов Г. 40, 53

Мокрицький А, 44

Мощенко К. 50

Муравйов-Апостол 27

Мясоєдов Г. 39, 50, 51, 56

Нальотові К.В. 41, 54

Ніколаєв В. 50

Новиков М.М. 27

Обер О.Л. 53

Олєховський М. 50

Онацький Н. 50

Орлова Л.В. 42

Остроградський М. 44

Парпура М. 31

Парсек В. 23, 27

Певний П. 39, 56

Пестель 27

Петрушевич С. 35

Побєдоносцев Ю.О. 52

Позен Л.В. 29, 39, 45, 56

Попадич Ф. 50

Пчілка О. 51

46, 47, 49, 51, 56

Ширшов О.І. 39, 56

Рилєєв 27

Рильський М. 35

Рудницький М. 50 Ї

Їжакевич І. 41, 53

Кавалерідзе І.П. 51

Кальченко Г. 42, 49

Капніст В.В. 40, 53

Карпенко-Карий І. 33

Касьяненко, брати 52

Кисенко М.С. 52

Келін О. 52

Кованько О.М. 52

Кондратенко С. 55

Кондратюк Ю. 51, 52

Корнієнко В. 41, 53

Корнілович А. 27

Короленко В. 39, 56

Котельницький 32

Котляревський І.П. 3, 4, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54

Коцюбинський М. 29, 39, 56

Кричевський В. 39, 56

Кропивницький М. 39, 56

Кузнєцов О.О. 53

Куліш П. 30

Куракін О.Б. 44

Лисенко М. 39, 56

Ломоносов 31

Макогоненко 41, 54

Садовський М. 39, 56

Саксаганський М. 39, 56

Сахненко В. 40, 53

Сементовський К. 23

Сербутовський А. 40, 53

Скаржинська К, 50

Скліфософський М.В. 44

Сластіон А. 39

Срезневський І. 27, 33, 36

Стеблін-Камінський С.П. 2№, 28, 31, 45

Стефаник В. 39, 56

Сторока Є.В. 42

Сумарков 31

Тахтай О. 50

Терещенко К. 24

Тишевський І, 44

Трегубов В. 48

Тредіаковський 31

Українка Л. 39, 56

Хоткевич Г. 39, 56

Челомей В.М. 52

Шаховський, князь 33

Шевченко Т.Г. 23, 29, 30, 37, 38, 42, 44, 45

Щербаківський В. 50

Щербина В, 40, 53

Щєпкін М.С. 26, 36, 37, 41, 54

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

Архітектор

Екскурсія

Енеїда

Література

Маршрут

Москаль-чарівник

Музей

Об’єкт

Наталка Полтавка

Пам’ятник

Письменник

Полтава

Прийом

Садиба

Туризм

39, 48, 53, 56

3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 37, 43, 47, 48, 53, 56

3, 25, 27, 29, 31, 32, 38, 41, 43, 46, 47, 49, 53, 56

3, 8, 20, 21, 23, 25, 29, 30, 31, 33, 36, 38, 41, 47, 53, 55

3, 6, 11, 12, 14, 22, 47, 55, 56

26, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 43, 49, 56

10, 40, 41, 42, 43, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54

35, 37, 47, 49, 53, 55, 56

3, 23, 26, 31, 33, 34, 35, 36, 38, 43, 48, 49, 56

3, 6, 7, 14, 16, 18, 21, 22, 29, 30, 36, 37, 38, 39, 41, 45, 47, 49, 51, 52, 53, 54, 55

17, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 38, 39, 40, 41, 43, 45, 49, 53

3, 4, 23, 24, 25, 26, 28, 29, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55

8, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 22, 34

24, 41, 42, 43, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54

4, 5

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Атрактивність – це імперативний акцент екскурсійного обслуговування – важливе відношення суб’єкта до ресурсу, яке визначає індивідуальну або групову привабливість місцевості (місця), природного ландшафту, міста, селища, культурно-історичної пам’ятки, країни, взагалі будь-якого природного тіла, явища або артефакту, які виступають предметами оцінки з боку екскурсантів (споживачів екскурсійної послуги).

Барельєф – скульптурна композиція виконана на площині і пов’язана з тлом. Відповідно до висоти розрізняють високий рельєф (горельєф) і низький (барельєф або плоскорізьба).

Горельєф – різновид скульптури, в котрому об’ємне зображення виступає над площиною фону більше ніж на половину власного об’єму.

Екскурсія – колективне відвідування музею, пам’ятного місця, виставки, підприємства і т.п.; поїздка, прогулянка з освітньої, наукової, спортивної або розважальної метою. Показ об’єктів відбувається під керівництвом кваліфікованого спеціаліста – екскурсоводу, який передає аудиторії бачення об’єкта, оцінку пам’ятного місця, розуміння історичної події, пов’язаного з цим об’єктом. Екскурсії можуть бути як самостійною діяльністю, так і частиною комплексу туристичних послуг.

Екскурсант – тимчасовий відвідувач, який перебуває менше 24 годин у країні або на об’єкті відвідування.

Екскурсійна діяльність – діяльність з організації подорожей, що не перевищують 24 годин, у супроводі фахівця-екскурсовода за заздалегідь складеними маршрутами, з метою ознайомлення з пам’ятками історії, культури, природи, музеями, з визначними місцями тощо.

Експозиція – виставка.

Етнографія – суспільствознавча наука, об’єктом дослідження якої є народи, їх культура і побут, походження (етногенез), розселення, процеси культурно-побутових відносин на всіх етапах історії людства. Концентрує увагу на розробці проблем етно- і націогенезу, етнічної історії, міжнаціональних відносин, етнонаціональних процесів, традиційно-побутової культури, народних знань, побуту, народного мистецтва.

Монумент – архітектурна або скульптурна споруда на честь видатної події чи особи; пам’ятник, будівля, статуя, церква (храм), мавзолей.

Музей – це культурно-освітній та науково-дослідний заклад, призначений для вивчення, збереження та використання пам’яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини.

Постамент – художньо оформлене підвищення, на якому встановлюють статую, скульптуру, колону і т.п.

П’єса – різновид драми, в основу якої покладено конфлікт серйозного, складного і яскравого характеру.

Ротонда – кругла в плані споруда, зазвичай увінчана куполом. По периметру ротонди нерідко розташовуються колони.

Садиба – маєток, володіння знатних людей (дворян, старшин, шляхти, купців) і заможних представників інших класів, періоду XVII – початок XХ ст.

Семінарія – навчальний заклад для підготовки християнського духівництва.

Туристичний продукт – комплекс туристичних послуг, необхідних для задоволення потреб туриста під час його подорожі.

Фольклор – художня колективна творча діяльність народу, що відображає його життя, погляди, ідеали.

ХРОНОЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ

1769 р., 9 вересня

1796 р.

1780-1789 рр.

1789 р.

1794-1796 рр.

1796-1808 рр.

1798 р.

1802 р.

1804 р.

1805 р.

1806-1807 рр.

1808 р.

1809 р.

1810 р.

1812 р.

1816 р.

1818 р.

1819 р.

1821 р.

1827 р.

1835 р.

1838 р., 10 листопада

1838 р.

1839 р.

1842 р.

1869 р.

1885 р., 9 серпня

1891 р.

1898 р.

1903 р, 30 серпня

1906 р.

1908 р.

1909 р., 27 червня

1920 р.

1920-1941 рр.

1926 р.,12 березня

1937 р.

1950 р.

1952 р, 28 вересня

1963 р.

1969 р.

1979 р.

2001 р., вересень -

народився Іван Петрович Котляревський

Полтава стає повітовим центром малоросійської губернії

Котляревський вчиться у Полтавській духовній семінарії

Котляревський залишає семінарію

Котляревський працює над першими двома частинами «Енеїди»

Котляревський на військовій службі

Перше видання «Енеїди» без відома автора

створено Полтавську губернію

відкрита перша лікарня у Полтаві

написана «Пісня на новий 1805 год князю Куракіну»

засновано «Будинок виховання дітей бідних дворян»

задунайський похід російської армії під час російсько-турецької війни

Котляревський залишає військову службу

друге видання «Енеїди»

доповнене видання «Енеїди»

Котляревський займає посаду наглядача в «Будинку для виховання дітей бідних дворян»

Вітчизняна війна

Котляревський призначається директором Полтавського театру

Котляревського обирають членом харківського «Товариства аматорів красної словесності»

постановка на сцені «Наталка Полтавки» та «Москаля-чарівника»

Котляревський стає почесним членом петербурзького «Вільного товариства аматорів російської словесності»

Котляревський закінчив писати «Енеїду»

Котляревський призначений попечителем «богоугодных заведений»

Через хворобу Котляревський залишає посаду і йде у відставку

Котляревський помер

в «Украинськом сборнике» друкується текст «Наталки Полтавки»

встановлено надмогильний пам’ятник на могилі Котляревського

повне видання «Енеїди»

реставрація надгробного каменя на могилі Котляревського, встановлено огорожу

Скліфософський провів першу опрецію у Полтавській губернській лікарні

Засновано Полтавський краєзнавчий музей

Відкриття реставрованого пам’ятника на могилі Котляревського

відкриття пам’ятнику Котляревському у Полтаві

Полтавському губернському земству була подарована колекція експонатів Катериною Скаржинською

Протопопівська вулиця м. Полтави перейменована на вулицю Котляревського

Встановлено пам’ятник Славним захисникам Полтави і коменданту О.Келіну

Відкриття експозиції Центрального пролетарського музею Полтавщини

Експозиція «Кімнати славних полтавців» у Полтавському краєзнавчому музеї

Відкриття пам’ятника Шевченкові у Полтаві

Парк ім. Котляревського

засновано Полтавський державний літературно-меморіальний музей Котляревського

відкриття Полтавського державного літературно-меморіального музею Котляревського

меморіальна дошка Котляревського у дворі Полтавської обласної лікарні

рік пам’яті Котляревського за рішенням ЮНЕСКО

відкриття Музею-садиби Котляревського

відкриття Меморіального комплексу Солдатської слави

обласна клінічна лікарня дістала ім’я Скліфософського

офіційне відкриття Музею авіації і космонавтики у Полтаві

Додаток 1

Додаток 2

Рис. 1. Котляревський І.П.

Додаток 3

Рис. 2. Музей-садиба І.П.Котляревського

Рис. 3 Полтавський державний літературно-меморіальний музей І.П.Котляревського

Рис. 4. Пам’ятник І.П.Котляревському у Полтаві

Рис. 5. Могила І.П.Котляревського у Полтаві

Рис. 6. Колишній будинок виховання дітей бідних дворян (шк. №3)

Рис. 7. Колишній Будинок благодійних лікувальних закладів

Рис. 8. Скліфософський М.В.

Додаток 3

Рис. 9. Біла Альтанка

Рис. 10. Успенський кафедральний собор

Рис. 11. Полтавський краєзнавчий музей

Рис. 12. Пам’ятник Т.Г. Шевченку

Рис. 13. Музей авіації та космонавтики

Рис. 14. Пам'ятник славним захисникам Полтави і коменданту фортеці Олексію Келіну

Рис. 15. Меморіальний комплекс Солдатської слави

<<< < Предыдущая 1 2 3 45 / 55

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]

#
28.02.2016390.66 Кб3Додаток 2 (метод).doc
#
28.02.2016717.82 Кб6Додаток 2_MУ_HTML_Web сайт.pdf
#
28.02.20161 Mб48Додаток 3_МУ_Excel_стат_аналіз_прогнозування.pdf
#
26.11.2019152.58 Кб0доклад_трансграничные_кластеры.doc
#
28.02.201654.17 Кб3Документ Microsoft Office Word.docx
#
30.07.2019295.94 Кб0Документ Microsoft Word (10).doc
#
06.09.2019130.05 Кб1Документ Microsoft Word (10).doc
#
28.02.201697.82 Кб35Документ Microsoft Word (2).docx
#
28.02.201664.11 Кб9Документ Microsoft Word (3).docx
#
22.12.2018214.02 Кб10Документ Microsoft Word (8).doc
#
22.12.2018242.18 Кб2Документ Microsoft Word (9).doc