20.1 Суспільне виробництво та його функції

20.2 Закон вартості та його функції

Закон вартості - об'єктивний і найважливіший економічний закон товарного виробництва. Суть його полягає в тому, що виробництво й обмін товарів здійснюються відповідно до їхньої суспільної вартості, суспільно необхідних витрат праці на їх виготовлення. Основою виникнення закону вартості є товарне виробництво. Він діє в будь - якій економічній системі, де відбуваються товарно-грошові відносини.

Дія закону вартості виявляється в тому, що всі різноманітні за обсягом витрати індивідуального робочого часу зводяться до суспільно необхідних, індивідуальної вартості - до суспільної (ринкової) еквівалентності в економічних відносинах між суб'єктами господарської діяльності. Це зведення відбувається на ринку через механізм попиту та пропозиції. Суспільно необхідні витрати праці виступають в ролі мірила суспільної вартості. Якщо індивідуальні витрати праці нижчі, ніж суспільно необхідні, то товаровиробники збагачуються, одержують додатковий дохід, а коли витрати вищі, то економічне становище товаровиробників погіршується. В умовах розвиненого товарного виробництва закон вартості діє як закон цін. Саме через механізм ринкових цін закон вартості виконує такі основні функції:

1) регулятора товарного виробництва, розподілу суспільної праці між галузями та сферами виробництва;

2) стимулятора зростання продуктивності суспільної праці, зниження витрат на виробництво продукції;

3) диференціації товаровиробників залежно від співвідношення їх індивідуальних витрат праці із суспільно необхідними.

20.3 Які об’єктивні фактори зумовлюють появу паперових грошей

Як замінники повноцінних металевих грошей паперові гроші виникли в різних країнах в різний час. В США – в кінці XVII століття, під час війни з Канадою. У Франції в 1716-20рр. В Росії у шестидесяті роки XVIII століття. В наш час паперові гроші існують і функціонують у всіх країнах світу. З економічної точки зору паперові гроші – це номінальні знаки, символи вартості, що заміщають повноцінні золоті і срібні гроші в їх функціях засобу обігу і платежу. Вони вводяться в обіг державною владою з примусовим курсом. Ними є банкноти, або банківські білети. Банкнотом у середні віки називали посвідчення, видане банкіром, про те, що він одержав на зберігання певну кількість золота і зобов'язується повернути його на вимогу власника. До паперових грошей належать також казначейські білети. Їх випуском займається міністерство фінансів для покриття державних витрат. Казначейські білети ніколи не обмінювались на золото.

21.1 Відносини власності в економічному житті суспільства

Відносини власності виникають між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ. Привласнення означає відношення людей до певних речей, як до своїх.

Власність - це не лише юридична, а й економічна категорія. Причому остання є визначальною: саме економічні відносини власності детермінують їхню юридичну форму. Взаємозв'язок тут такий: економічні відносини - базисні, юридичні - надбудовні.

Власність в економічному сенсі являє собою складну систему господарських відносин, які існують у виробництві.

Історії відомі два основних типи власності - приватна і суспільна.

Суспільній власності притаманне спільне привласнення засобів виробництва і виробленого продукту. Її можна представити у двох основних видах: як власність народу в цілому і як власність окремих колективів. Реально ж у господарській практиці вона виступає в формах державної і колективної власності.

21.2 Теорія рівноваги Леон Вальраса

Вальрас довів, що в умовах ринкової економіки є можливість встановлення рівноваги на основі співвідношення пропозиції і попиту. Вільна конкуренція забезпечує встановлення ціни рівноваги. Рівноважна ціна - це ціна на конкурентному ринку, за якої величина попиту і пропозиції однакові, немає не дефіциту, ні надлишку товарів і послуг. Така ціна не містить у собі тенденції до зростання або до зниження обсягів виробництва.

21.3 Чи в усіх сферах суспільного відтворення діє закон вартості.

Закон вартості — особливий економічний закон (діє у деяких су­спільних способах виробництва), який виражає внутрішньо необ­хідні, суттєві й сталі зв'язки між суспільне необхідною працею (за­траченою на виробництво товару з урахуванням умов її відтво­рення) і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції.

У найбільш загальній формі закон вартості означає обмін еквівалентів, тобто обмін товарів та послуг між ви­робниками та їх купівлю на ринку відповідно до суспіль­не необхідних витрат на їх виготовлення

22.1 Види підприємств

Підприємство – технологічно уособлена сукупність засобів виробництва і робочої сили.

Підприємство поділяється на такі види:

1.За формами власності:

А)індивідуальні

Б)сімейні

В)колективні

Г)комунальні

Д)державні

Е)частні

Є)спільні

2.За формами організації:

1. Партнерства

2. Акціонерні(корпорації)

За сферами діяльності:

1.Фінансові

2.Страхові

3.Посредницькі

4.Виробничі

За розмірами:

1.Малі

2.Середні

3.Крупні

22.2 Підприємство як визначальний суб’єкт ринкової економіки

Визначальною умовою переходу до ринку формування субєктів ринкових відносин, у ролі яких виступають підприємці. Підприємство є необхідною, визначальною рисою ринку, його обов’язковим атрибутом. Немає підприємців – немає і ринку, і навпаки.

В умовах ринкового середовища суб’єктів підприємницької діяльності багато, і між ними точиться конкурентна боротьба за кращий результат – прибуток. Одержати його можна лише за умови вибору найбільш ефективного варіанту використання ресурсів, економічного ризику, новаторських ідей. Це спонукає підприємця йти непроторенним шляхом, застосувати найкращі якості працівника: творчість, сумлінну працю, організаторські здібності.

22.3 Які основні особливості розвитку сільського господарства

Роль сільського господарства в економіці країни показує її структуру і рівень розвитку. Як показник ролі сільського господарства в економіці застосовують частку зайнятого в сільському господарстві економічно активного населення, а також питому вагу сільського господарства в структурі ВВП. Найбільш високого рівня досягло сільське господарство розвинених країн Європи і Північної Америки, що вступили в постіндустріальну стадію

Як галузь господарства сільське господарство має такі основні особливості:

1. Економічний процес відтворення переплітається з природним процесом зростання і розвитку живих організмів, що розвиваються на основі біологічних законів.

2. Циклічний процес природного зростання і розвитку рослин і тварин зумовив сезонність сільськогосподарської праці.

3. На відміну від промисловості технологічний процес в сільському господарстві тісно пов'язаний з природою, де земля виступає в ролі головного засобу виробництва.

23.1 Підприємство – це юридична особа й одночасно господарська та фінансова одиниця.

Економічна сутність підприємства полягає в тому, що воно має на меті одержання прибутку, його діяльність спрямована на отримання прибутку після реалізації товару, об’єктивними умовами його існування є безперервний, постійно повторюваний процес виробництва, тобто відтворення. Чинниками виробництва його є робоча сила і виробничі фонди.

Підприємство характеризується певною організацією виробничого процесу, спрямованого на досягнення економічної ефективності.

Умовами діяльності підприємства і підприємців є наявність таких чинників, як інтелектуальний, речовий(фізичний), природний капітал. Результат підприємницької діяльності виявляється у створенні нових благ і якостей

Підприємство як основний суб’єкт ринкової економіки має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою фірми, товарний знак.

23.2 Економічне зростання і його чинники

Економічне зростання - це зміна результатів функціонування економіки. Розрізняють екстенсивне й інтенсивне економічне зростання. Екстенсивний тип зростання, здійснюється шляхом збільшення обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів. Інтенсивний тип — це такий, який здійснюється шляхом ефективнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва.

Чинники економічного зростання поділяють умовно на три групи:

1. Чинники попиту

2. Чинники пропозиції

3. Чинники розподілу

Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу.

Фактори пропозиції включають:

• кількість і якість природних ресурсів;

• кількість і якість трудових ресурсів;

• обсяг основного капіталу (основні фонди);

Саме ці фактори визначають спроможність до економічного зростання.

Фактори попиту: для реалізації зростаючого виробництва потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів всіх ресурсів.

Фактори розподілу: здатність до нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції. Необхідним є також розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції.

23.3 Наведіть приклади використання власних майнових сертифікатів(ваучерів)

24.1 Попит, закон попиту

Попит - це запит фактичного або потенційного покупця, споживача на придбання товару за наявних у нього коштів, що призначені для цієї покупки. Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах «доступного» діапазону.