4. Еріх Фромм (1900 - 1980) - представник психоаналітичного напряму. Його робота "Людина для самого себе" присвячена етичним проблемам.

Фромм вважав етику прикладною наукою ("мистецтвом жити"). Життя підлегле системі теоретично обґрунтованих норм.

Фромм затверджував також, що істинним критерієм моральності є розум, а задоволення не може бути таким, оскільки допускає патологічний характер.

Існування людини - це динамічний процес розкриття її здібностей і можливостей. Людині необхідно пізнати себе: свою природу, властивості, тип характеру і ін.

Залежно від переважаючих інстинктів Фромм виділяв наступні типи людини:

• біофіл (переважає інстинкт життя), конструктивний тип людини-творця;

• некрофіл (переважає інстинкт смерті) - деструктивний тип, людина-руйнівник, вбивця, маніяк і ін.

Фромм дав характеристики етичній орієнтації людей: вона може бути плідною і неплідною.

Неплідна орієнтація включає типи поведінки:

• рецептивний (поведінка, що відчувається) тип: людина вважає, що речовий світ їй не належить, розчиняється у тому, що любить, важко переживає втрату улюблених речей і людей;

• експлуататорський тип: людина відчуває світ у нестямі, активно прагне привласнити цінності зовнішнього світу, їй властиві заздрість, жадання володіння тим, що належить іншому;

• накопичувательській тип: людина замкнута на собі, на своєму речовому світі, протистоїть впливу ззовні, не любить ризику;

• ринковий тип людина, що живе за принципами "ти мені - я тобі", "все продається, все купується", здібний до активного навчання, може зробити зраду. Непродуктивна орієнтація є злом для людини.

Згідно Фромму позитивна особа - це людина з плідною етичною орієнтацією, творчою діяльністю. Продуктивність - це реалізація здібностей людини і її сил, активність розумового і емоційного потенціалу людини.

Продуктивними силами людини є:

• сила розуму (збагнення суті явищ);

• сила любові (сприяє об'єднанню людей);

• сила уяви (планування дій).

Негативною, непродуктивною силою Фромм вважав владу людини над людиною. Жадання влади над іншими людьми суперечить продуктивним силам, виключає їх.

Неотомізм - офіційне вчення католицької церкви. Основні положення:

• джерелом моралі є божественний розум. Він вічний, володіє всією повнотою моральних можливостей, визначає моральні вимоги;

• земне життя людини нероздільне зі злом і не передбачає істинного блаженства;

• причини страждань людей, зла, гріхів: недотримання норм божественної моралі, свобода людини;

• людина може досягти щастя і порятунку душі, тільки підкоряючись законам Божим.

2. Неопротестантизм (стверджує, що моральність є тим, що божественним визначить.

Людина гріховна за своєю природою і не здатна виконувати божественні заповіді в своєму земному житті.

Моральність - це прагнення людини до Бога, любов, милосердя і т.д.

3. Філософ С.Л. Франк (1877 - 1950) в роботі "Значення життя" затверджував безглуздя:

• існування людини поза відносинами з Богом;

• спроб людей переробити недосконалий мир;

• упевненості людей в істинності їх уявлень про добро і справедливість.

Абсолютним і вічним благом є Бог. Людина повинна віддавати життя служінню Богу, усвідомлювати це служіння, свідомо знищити в собі тварне заради торжества Божественного початку.

Франк вважав, що істинне моральне діяння не виявляється в зовнішній активності, а полягає в духовній і душевній праці, накопиченні духовних багатств ("вирощення в собі добра").

Людські блага (любов, багатство і ін.) повинні бути поставлені на службу Богу, любові до ближніх і полегшення їх страждань.

На думку Франка, зло - пустота, яка повинна бути заповнена добром. Силою із злом боротися не можна, але необхідно захищати добро від його руйнуючої сили.

4. Філософ К.С. Льюіс (1898 - 1963) в роботах "Просте християнство", "Любов" і ін. дав характеристики чесноти християнської любові. Він стверджував, що істинно віруюча людина повинна пожертвувати земною любов'ю, прихильністю до рідних і близьких ради любові до Бога.

Бог дарував людині благодатну любов - милосердя. Воно безкорисливе, може бути обернуто на ворогів і лиходіїв, звернено до Бога.

Люіс охарактеризував також любов-потребу: людина потребує Бога, чия благодать робить цю залежність свободою; людина потребує любові і співчуття інших людей.

Оптимальним є поєднання природної любові людини (дружба, прихильність і ін.) і милосердя.

5. Християнський модернізм. Німецький пастор Д. Бонхеффер (1906 - 1945) - учасник антифашистського руху, був страчений. Головні праці: "Покірність і опір", "Етика" і ін.

Пастор стверджував, що Ісус Христос символізує собою єдність гріховного світу людей і Царства Божого.

Сучасна людина:

• несе відповідальність за порядок у світі;

• не потребує Бога як опори, компенсації людської слабкості;

• залишена Богом, щоб дістати можливість діяти самостійно.

Бог (Ісус Христос) утілився в світі людей (Ісус), є страждаючим і співчуваючим початком.

Єдиною сферою служіння Богу є служіння людям. Християнин, на думку Бонхеффера, повинен прагнути не до порятунку своєї душі, а боротися за щастя ближніх.