- •Філософія як наука.
- •Предмет філософії права.
- •4. Виховно-освітня функція
- •Право і закон.
- •Відмінності позитивного права від природного.
- •Види права.
- •Цивілізація, гармонія, культура
- •Норми права
- •Поняття правової держави
- •Громадянське суспільство
- •Держава і Громадянське суспільство
- •Право як атрибут цивілізованого суспільства
- •Антропологема вітальності
- •Антропологема соціальності
- •Антропологема духовності
- •Морально-правові проблеми конфліктології соц поведінки
- •Правова аксіологія
- •Правова гносеологія. Гносеологія легізму
- •Поняття природного права
- •Природно правова свідомість
- •Абсолютність норм і цінностей природного права
- •Новий Заповіт
- •Етичні основи християнської правосвідомості
- •Релігійні норми
- •Цивілізація як конкретно-історичне буття культури.
- •Правова цивілізація.
- •Генезис уявлень про право та законність у процесі становлення цивілізації.
- •Право та релігія; держава та церква.
- •Релігія і право як форма духу.
- •Релігійні норми і право.
- •Церква в системі державно-правових режимів.
Філософія як наука.
Філософський світогляд помітно відрізняється від інших форм світогляду.
По-перше, він раціоналістичний, тобто опирається не на фантазію, віру і життєві трюїзми, а на доказову аргументацію розуму.
По-друге, він має аналітично-критичну спрямованість, тобто при дослідженні дійсності не схильний приймати на віру і уявлення думки, що народжуються у людей, а прагне піддавати їх сумніву, критичній експертизі.
По-третє, він оперує філософськими категоріями, тобто найбільш загальними (всезагальними) поняттями буття, вічності, часу, смерті, долі, необхідності, свободи тощо.
Філософська думка здатна виявляти в будь-якому одиничному факті загальний зміст, надавати окремим проблемам універсального значення.
Суб'єктами — носіями філософської свідомості є індивід, спільнота, людство.
1. Філософська свідомість особистості — це сукупність або система філософських поглядів конкретної людини на світ, життя, людей, саму себе і на своє місце у світі.
2. Філософська свідомість соціальної спільноти (соціальної групи, народу, держави) — сукупність філософських уявлень, ідей, доктрин, що активно функціонують у конкретній, локальній спільноті у певний відрізок історичного часу.
3. Філософська свідомість людства — накопичена народами світу за багато століть культура світорозуміння, у центрі якої знаходяться ідеї і принципи, що мають універсальну, загальнолюдську значимість.
Призначення філософії полягає в тому, щоб досліджувати першопричини, сутнісні основи світопорядку, відшукувати глибинні змісти того, що відбувається зі світом, соціумом, культурою і людиною. Філософія покликана безстрашно занурюватися в таємні, темні лабіринти буття, в осередок його протиріч і з добутих знань, вироблених ідей створювати універсальні пояснювальні моделі сущого в цілому й окремих його елементів.
Ці пояснювальні моделі являють собою відомості, знання, не просто систематизовані, але і певним чином інтерпретовані, вибудовані відповідно до тих або інших світоглядних принципів. Таким чином, на філософській картині світу завжди є виразний відбиток епохи, її культури і, що вкрай характерно, особистості мислителя — творця даної картини.
Філософія досліджує ту реальність, яка випадає з уваги більшості природних, соціальних і гуманітарних наук. Ця реальність — сфера загальних начал, що пронизують природний, соціальний і духовний світи. Там, де окремі наукові теорії відступають у безсиллі, нездатні охопити буття в цілому, філософія бере на себе роботу добудовування картини світу до цілісності. При цьому вона допускає окремі неточності і погрішності, існування нерозкритих таємниць і загадок. Сприймаючи дійсність глибше і повніше ніж окремі науки, вона подібна до вищої мудрості, яка полягає не в тому, щоб знати усе, а в тому, щоб розуміти головне, що стосується тих першопринципів світопорядку, без усвідомлення суті яких неможливо осмислено і повноцінно існувати.
Предмет філософії права.
Філософія вміщує правові феномени в найширший контекст культурно-історичних реалій і виявляє в них надюридичні смисли. При цьому виявляється, що ланцюг цих смислів і причин, які криються за ними, насправді безкінечний і розраховувати, що коли-небудь ми будемо мати вичерпну універсальну формулу права, здатну задовольнити на всі часи абсолютно всіх, не доводиться. Доки розвивається світова цивілізація, а з нею і право, досліджуюча їх думка буде нагадувати Ахілла з відомої апорії Зенона, не здатного наздогнати черепаху, оскільки за той час, поки герой буде долати розділяючий їх простір, черепаха зможе просунутися вперед ще на певну відстань. Іншими словами, ніякі теорії не здатні збагнути буття в цілому, вичерпати до дна усі його глибинні змісти. Однаковою мірою це стосується кожного фрагменту, будь-якої окремої форми буття, у тому числі права.
Не вдаючи із себе всезнайку, філософія права віддає перевагу пошуку тих основ і смислів, які роблять право правом, а не чим-небудь іншим. Вона шукає ці смисли й у самому праві, і в суміжних із ним галузях. її цікавлять передумовні знання не стільки про саме право, скільки про те, без чого воно не могло б бути правом. Звертаючись до правової реальності, філософія права досліджує цивілізації, усередині яких функціонують системи права, культуру, релігію, мораль, на які обпирається право, державу, зусиллями якої переважно здійснюється правова регуляція соціального життя, норми і цінності, що складають зміст права, свідомість і поведінку людини, яка дотримується або порушує правові норми.
У цьому різноманітті проблем і завдань повинна існувати певна єдина основа, що мала б універсальний і водночас досить конкретний характер і яку можна було б визначити як основний предмет філософсько-правових досліджень.
Завдання філософії права.
Основні функції ФП.
1. Пізнавальна функція
Філософія права дозволяє суб'єктам пізнання направляти свої інтелектуальні зусилля у бік найзагальніших проблем буття правової реальності, її сутнісних протиріч. Занурюючись у проблемні сфери цієї реальності і спираючись при цьому на певні світоглядні принципи, вона вибудовує філософські моделі правових феноменів, пояснює їх і інтерпретує їхні смисли відповідно до вихідних філософських посилок.
2. Методологічна функція
Філософія права — це сфера фундаментальних знань про право, без яких теоретична і прикладна юриспруденція не можуть успішно розвиватися. З цієї сфери правознавці черпають методи і принципи, необхідні для проведення конкретних досліджень.
Філософія права займається розробкою методів вивчення правової реальності. Цих методів досить багато і вони являють собою різні інструментальні засоби і способи добування відомостей про загальні основи, які визначають сутність права. Кожний метод дозволяє вибудовувати наявні знання про право у вигляді відповідної змістовно-смислової конструкції.
3. Ціннісно-орієнтаційна функція
У сфері права зосереджено чимало цінностей, вироблених цивілізацією за історію її розвитку. Одне із завдань правової філософії полягає в тому, щоб вибудувати ієрархію цих цінностей, виявити серед них пріоритети і переконливо обгрунтувати логіку утвореної ієрархії.
Не обмежуючись цим, філософія права прагне переконати соціального суб'єкта, будь то індивід, спільнота або держава в особі тих, хто нею управляє, орієнтувати його буття усередині правової реальності, його правотворчу, правозастосовчу і правоохоронну діяльність на вищі гуманістичні цінності — справедливість, добро, благо. Вона ж застерігає проти відхилень від цих орієнтирів, вказує на можливі негативні наслідки таких відхилень.