1)Під Уманню (серпень 1941 р.) в полон потрапили 103 тис. радянських бійців, під Києвом (вересень 1941 р.) —665 тис. осіб. У 1941 р. полонені становили 64,5% всіх втрат Південно-Західного фронту, 60,3% — Південного. Вже за перші два дні бойових дій на аеродромах та в повітрі Червона армія втратила понад дві тисячі літаків, залишившись без прикриття. Контрнаступ радянських мотомеханізова-них корпусів у районі Луцьк—Броди—Рівне успіху не мав. До 15 липня війська Південно-Західного фронту втратили 2648 танків, 1907 літаків. За перші півроку війни в полон потрапило 3,6 млн військовослужбовців, у тому числі 1,3 млн українців. Здобувши Київ, німецькі армії розгорнули наступ на Донбас і Крим, ЗО жовтня вони підійшли до Севастополя. Кровопролитними, з неймовірними жертвами з обох боків були бої за Київ (7 липня — 26 вересня 1941 p.), Одесу (5 серпня — 16 жовтня 1941 p.), Керч (30 грудня 1941 р. — 19 травня 1942 p.), Севастополь (ЗО жовтня 1941 р. — 4 липня 1942 p.). Витримавши довгу і виснажливу битву під Смоленськом, фашистські війська наприкінці вересня 1941 р. розгорнули масований наступ на московському напрямку. Але взимку 1941—1942 pp. під Москвою й на західному напрямку було завдано нищівного удару. Тут було розгромлено до 50 дивізій. Німці були відкинуті на 150—400 км. Вермахт зазнав першої великої поразки з початку Другої світової війни.
2) Вже 22 Червня, в перший день війни, фашистська авіація бомбардувала Київ. Тисячі киян пішли до лав Червоної Армії. На початку липня в місті було створено 13 винищувальних батальйонів та 19 загонів народного ополчення загальною кількістю 33 тисячі чоловік.
У будівництві оборонних рубежів навколо Києва брало участь близько 160 тисяч жителів міста. З 7 липня почалася його оборона. Спроба фашистів раптовим ударом захопити столицю України не вдалася. 11 липня ворога було зупинено.
Йшли жорстокі бої, радянські війська скували на підступах до міста 17 німецьких дивізій. Упертий спротив Радянської Армії зірвав плани фашистів, надовго затримав наступ на київському напрямку.
Гітлерівці змушені були підтягувати додаткові сили. Через загрозу оточення радянські війська за наказом Ставки Головного Командування 19 вересня залишили Київ. Під Києвом ворог втратив близько 100 тисяч чоловік.
Оборона столиці України тривала понад 70 днів. Для порівняння: Данія захищалася від фашистського нашестя лише один день, Бельгія — 19, Франція — 44 дні, Норвегія — два місяці.
Гітлерівці встановили в Києві жорстокий окупаційний режим. У місті створили концтабори (Дарницький та Сирецький).
Урочище Бабин Яр стало місцем масового знищення військовополонених та мирних жителів, особливо євреїв. У Києві фашисти знищили понад 200 тисяч чоловік, близько 100 тисяч вивезли до Німеччини в концтабори та на примусові роботи.
Населення столиці активно боролося проти окупантів, було створено 68 підпільних організацій і груп. 6 листопада 1943 року в результаті Київської наступальної операції радянські війська звільнили столицю України від фашистів.
Визволителям відкрилася страшна картина. Будинки спалені, розтрощені, музеї, бібліотеки, театри пограбовані й зруйновані. В місті залишилося лише 176 тисяч жителів.
Після визволення почалася швидка відбудова, і столиця України відродилася. У 1957 році в Києві споруджено меморіальний комплекс Парк Вічної Слави.
Оборона Одеси (5 серпня — 16 жовтня 1941) — оборона радянськими військами міста Одеса від німецько-румунського угруповання в роки Другої світової війни.
Після поразки Південного фронту німецько-румунські війська взяли в облогу Одесу. Проте швидко захопити місто не вдалося. Декілька штурмів захисники міста відбили з великими втратами для ворога. Напередодні залишення міста радянські війська провели вдалу десантну операцію в районі села Григорівка, захопивши важкі гармати, що обстрілювали місто. Рішення про припинення оборони міста було прийняте у зв'язку з проривом німецьких військ у Крим. Евакуація військ з Одеси відбулась без втрат і несподівано для німців. Війська евакуйовані з Одеси, були спрямовані на оборону Сталінграда.
Радянські війська, що протягом 72 днів обороняли місто, стримували значні сили німецької армії, задавши їй великих втрат (понад 300 тис. осіб). Оборона міста давала можливість Чорноморському флоту впродовж другої половини 1941 року контролювати всю акваторію Чорного моря, загрожуючи узбережжю Румунії та нафтовим родовищам
Оборона Севастополя (30 жовтня 1941 — 4 липня 1942) — бойові дії між німецько-румунськими та радянськими військами за місто Севастополь під час Другої світової війни
Положення військ перед початком операції
Єдиний надійний наземний шлях до Криму лежав через Перекопський перешийок. У цілому, оборона півострова покладалася на сформовану в серпні 51-у Окрему Армію, яка безпосередньо підпорядковується Ставці ВГК, під командуванням генерал-полковника Федора Кузнецова. Північний напрямок прикривали три стрілецькі дивізії: 276-а (командир генерал-майор І. С. Савінов) — Чонгарський півострів і Арабатську стрілку, 156-а (генерал-майор П. В. Черняєв) — Перекопські позиції, 106-а (полковник А. М. Первушин) розтягнулася на 70 кілометрів по південному березі озера Сиваш. Три кавалерійські дивізії — 48-а (генерал-майор Д. І. Аверкін), 42-а (полковник В. В. Глаголєв) і 40-а (полк. Ф. Ф. Кудюров), а також 271-а стрілецька дивізія (полковник М. А . Титов) мали протидесантні завдання. Чотири сформовані в Криму дивізії — 172-а (полковник І. Г. Торопцев), 184-а (полковник В. Н. Абрамов), 320-а (полковник М. В. Виноградов), 321-а (полковник І. М. Алієв) охороняли узбережжі[4].
12 вересня передові німецькі частини вийшли до Криму. Командувач 11-ю армією генерал Манштейн прийняв рішення створити угруповання військ у складі: 54-го армійського корпусу, 3-ї румунської армії і 49 гірського корпусу, знятого з ростовського напрямку, артилерії РГК, інженерних військ і зенітної артилерії. Повітряну підтримку надавали частини 4-го повітряного корпусу люфтваффе.
До середини жовтня рішенням Ставки ВГК з Одеси була перекинута Приморська армія. Таким чином, радянські війська стали налічуватиме 12 стрілецьких (ймовірно, від двох до чотирьох з них не були остаточно сформовані) і 4 кавалерійські дивізії. Разом з тим, німці змогли виділити для захоплення Криму 11-у армію в складі 7 піхотних дивізій (з мемуарів Манштейна — шести: 22-ї, 72-ї, 170-ї, 46-ї, 73-ї, 50-ї) і румунського гірського корпусу з двох бригад[5].
Севастопольський укріпрайон
Детальніше: 30-а берегова батарея
Детальніше: 35-а берегова батарея
Севастопольський оборонний район (СОР) до початку німецько-радянської війни не був обладнаний оборонними спорудами із суходолу, проте мав добре продуману оборону з моря. У короткий термін навколо нього із сторони суходолу було створено три лінії оборони, після чого він став одним з найбільш укріплених місць у світі. Споруди СОР включали десятки укріплених гарматних позицій, мінні поля та інше. У систему оборони входили також дві так звані «Броне-баштові батареї» (ББ), або форти, озброєні артилерією великого калібру. Форти броне-баштової батареї-30 (командир — Георгій Александер) і броне-баштової батареї-35 (командир — А. Я . Лещенко) були озброєні гарматами калібру 305 мм[6]. Ці батареї відіграли особливу і вирішальну роль в обороні Севастополя. І тільки після їх знищення за допомогою артилерії надвеликого калібру (600 мм), оборона міста була зломлена.
3) Бабин Яр — урочище на північно-західній околиці Києва. Простягається від вулиці Фрунзе в напрямку вулиці Мельникова між Кирилівською церквою і вулицею Олени Теліги.
Перша згадка — у 1401, коли володарка цієї землі жінка-шинкарка («баба») продала її Домініканському монастирю. У 15 — 17 ст. згадується також як урочище Бісова баба, Шалена баба.