Євгеній Погрібняк, Черкаський інститут банківської справи убс нбу

За останнє сторіччя наука розвивалася дуже швидкими темпами. В даний час обсяг наукових знань виміряти неможливо через те,що науковці навіть не сплять заради того, щоб побільше відкрити. Саме наука стала головною причиною такого бурхливого розвитку суспільства.

Потрібно задуматись, а що було б якби наука не розвивалась? Напевно світ не змінювався би, було б не цікаво жити. Розвиток науки, на мою думку, почався ще в кам'яному віці, печерні люди цікавились: "А що воно таке", створювали якісь предмети. Потім поступово почали удосконалювати свої досягнення.

Нелегко пояснити, чому люди хочуть займатися науковою роботою, керуючись при цьому різними мотивами. Є "вчені", що працюють заради грошей, влади та суспільного становища, але для досягнення всього цього існують надійніші шляхи. Справжніми вченими рідко рухають подібні мотиви.

У наші дні наукові досягнення приносять чимале визнання, а вчені потребують періодичного схвалення, точно так само, як і всі інші люди, хоча вони, з тих чи інших причин, не дуже-то схильні в цьому зізнаватися. Зрозуміло, значення має не шумовий рівень оплесків, а хто і за що вам аплодує. Мало хто бажає залишитися анонімним, зате багато хто вступає у запеклу боротьбу за свій пріоритет, прагнучи отримати визнання з боку компетентних колег. Вони хочуть бути впевненими в тому, що справді зрозуміли якісь приховані закони природи.  І, усвідомлюючи це, багато з них, особливо медики, отримують найвищу задоволення від полегшення людських страждань. І адвокат, як відомо, може запобігти стражданням клієнта за допомогою майстерного захисту, і політичний діяч може зробити те ж саме і в ще більшому масштабі, проводячи в життя корисний закон, і, нарешті, полководець вдалим стратегічним маневром може врятувати життя тисячам і тисячам людей. Але всі ці люди захищають одну людину від іншої і, як правило, за рахунок цієї іншої.

Виграш при цьому завжди тимчасовий і стосується лише певних людей. Таємниця ж природи, відкрита одного разу, постійно збагачує людство в цілому.

І все ж ні слава, яку може принести наука, ні її потенційна користь - в усякому разі, в її загальноприйнятому розумінні - не є єдиними привабливими сторонами науки. Головна "користь" фундаментального дослідження та ж, що і в троянди, пісні або прекрасного пейзажу, - вони приносять нам задоволення. Кожне наукове відкриття виявляє нову грань в гармонії природи для нашої насолоди. 

Вчений активно бере участь в розкритті прекрасного. Цей тип діяльності - єдиний з усіх, доступних людському розуму, - найбільш близький до процесу творчості. 

Інна Полянська, Черкаський інститут банківської справи убс нбу