- •1.Культурологія як наука, її специфіка, структура та завдання
- •4. Світова культура як синтез національних, регіональних, локальних культур
- •5.Поняття культурного регіону .Сучасна регіональна типологія культури.
- •6.Історична періодизація та типологія культурного процесу. Поняття культурної епохи
- •7.Діалектика загальнолюдського та національного в культурі.Проблема культурної ідентифікації.
- •8.Культура і особистість .Елементи внутрішньої культури особистості.
- •10 Неолітична революція.Ії значення.Трипільська культура.
- •12.Культури кочовиків Украіни.
- •13 Досягнення доби античної класики.
- •14.Значеня культури Греції і Риму.
- •15. Культура Візантії.
- •16. Загальна характеристика середньовiчної культури
- •17. Культура Київської Русi як синтез язичницької та християнської культур
- •18. Художня культура Київської Русi, її мiсце у скарбницi художньої культури.
- •19. Значення культури Київської Русі для становлення української культури.
- •20. Художня культура епохи Вiдродження, її гуманiстичний змiст та здобутки.
- •21. Пiвнiчне Вiдродження, його діячі та здобутки художньої культури.
- •22. Реформацiя, її місце і значення для духовної культури Західної цивілізації.
- •23. Соціально-політичні обставини становлення української національної свідомості і культури хіv – хvіі ст.
- •24. Діяльність і значення братств для розвитку української культури хvі – хvіі ст.
- •25. Внесок у культуру ренесансної Європи вихідців з України.
- •26. Гуманiстичнi та реформацiйнi iдеї в культурi України XVI - першої половини XVII ст. (на прикладі Острозького культурного осередку).
- •27. Місце і значення літературно-філософської полеміки в українській культурі хvіі ст.
- •28. Промислова революцiя I розвиток науки як чинники формування новоєвропейської культури.
- •29. Iдеологiя Просвiтництва I культура хviii ст.
- •30. Художнi напрями та стилi європейської культури хvii - хviii ст.
29. Iдеологiя Просвiтництва I культура хviii ст.
Просвітництво – це політичний, ідейно-філософський та культурний рух, поширений у країнах Західної Європи та Північної Америки у XVII-XVIII ст. Просвітники критикували феодально-релігійний спосіб життя і утверджували духовно-ідеологічні та політичні засади буржуазного суспільства. Термін "Просвітництво" вперше вживається у Вольтера та Гердера, але утвердився після статті І. Канта "Що таке Просвітництво?" (1784). Ідеологічна доктрина Просвітництва виникла в Англії у XVII ст. і отримала свій широкий розвиток у XVIII ст. у Франції. Просвітники зробили внесок у розроблення теоретичних засад суспільного прогресу. Зачинателем теорії прогресу вважається Ф. Бекон, який пов?язував прогрес з розвитком науки. Історики А.-Р.-Ж. Тюрго і М.-Ж.-А.-Н. де Кондорсе) ідею прогресу застосували до історичного розвитку. Ідею прогресу також розробляли Д. Дідро, Ж.-А. дАламбер, Ж.-Ж. Руссо, Вольтер. Вони розвинули нову концепцію науки, що ґрунтувалася на "суспільному договорі" Ж.-Ж. Русо та природному праві рівності людини, пояснювала перехід від феодального застою до "громадянського суспільства". Зокрема, Вольтер розробив теорію непрямолінійності прогресу, виявив періоди регресу. У соціальних питаннях просвітники були ідеалістами. Вони вважали, що досягнення ідеального суспільства можливе лише через звільнення людини від релігії, через розповсюдження освіти й науки.
30. Художнi напрями та стилi європейської культури хvii - хviii ст.
Мистецтво і література XVII—XVIII століть кожної з європейських країн відзначаються неповторною своєрідністю. Але саме в цей час завдяки розширенню кола освічених людей, інтеліґентів між ними складаються певні контакти, налагоджуються культурні зв'язки. у першій половині XVII століття панує стиль бароко, у другій половині — класицизм, в першій половині XVIII століття — рококо (генетично пов'язаний з бароко), у другій половині — в дещо іншій формі — повертається класицизм. Архітектура бароко широко використовує відкриті Ренесансом технічні прийоми. Це надзвичайно парадний, пишний, декоративний стиль. Цей стиль активно використовував синтез мистецтв - поєднання в єдиному ідейно-художньому задумі різних видів мистецтва. Внутрішньо складним стилем був класицизм. Центральна ідея класицизму - в руслі раціоналістичної філософії - ідея розумності, впорядкованості, “правильності”. З одного боку, ця ідея широко використовувалася для обґрунтування необхідності абсолютизму: держава на чолі з монархом трактувалася як втілення розуму, який обмежує людські вади. Але, з іншого боку, той самий раціоналізм був філософською основою розвитку передової науки, фундаментом буржуазної ідеології. Класицизм з його ідеєю порядку, єдності цілого і його частин, гармонії і суворих пропорцій з особливою силою виявив себе в інструментальній музиці. Провідною в Європі стала віденська музична школа. Основою її завоювань стає принцип симфонізму - особливої якості розвитку музичної думки, коли нова ідея народжується поступово. Характерні риси бароко можна побачити в творчості великого фландрського художника П.Рубенса. Його відзначала фантастична живописна майстерність. У XVII ст. розгорталася творчість великих драматургів - П.Корнеля, Ж.Расіна, Ж.Мольєра. Класицизм став художньою мовою французького Просвітництва. Майже всі найбільші мислителі займалися і художньою творчістю. П'єси, повісті писав Вольтер, вже згадувалися романи Руссо. Фундатором нового жанру - художньої критики - став Дідро.