1.2.9. Эукариотические клітини мають скелет

Чим більше клітина, чим складніше і специализированнее її внутрішні структури, тим більше необхідність контролювати положення і переміщення цих структур. Усі эукариотические клітини мають внутрішній скелет цитоскелет, що визначає форму клітин, їх здатність рухатися і переміщати органели з однієї частини клітини в іншу Цитоскелет утворений мережею білкових волокон Найбільш важливі серед них -это актиновые нитки і мікротрубочки (рис 1-25), які, очевидно, виникли на дуже ранніх етапах еволюції, оскільки зустрічаються у усіх эукариот практично в незмінному вигляді. І ті, і інші беруть участь в механізмах клітинних рухів, наприклад, актиновые нитки (филаменты) забезпечують м'язове скорочення, а мікротрубочки є основними структурними і силовими елементами, що обумовлюють рух вій і джгутиків - довгих виростів на поверхні деяких клітин, биття яких нагадує удари бича.

Актиновые нитки і мікротрубочки істотні також для внутрішніх переміщень, які мають місце в цитоплазмі эукариотических клітин. Так, мікротрубочки у формі мітотичного веретена - найважливіша частина апарату, що забезпечує правильний розподіл ДНК в процесі ділення эукариотических клітин Без мікротрубочок эукариотические клітини просто не могли б відтворюватися, оскільки рух шляхом простої дифузії був би або занадто повільним, або занадто неврегульованим. Існує припущення, що більшість органел эукариотических клітин пряма або побічно прикріплені до цитоскелета і можуть переміщатися тільки уздовж його направляючих елементів.

ТРАНСПОРТ РЕЧОВИН В КЛІТИНІ,

Вакуолярна система.

Вакуолярна система має : ендоплазматичний ретикул, апарт Гольджи, мікротельця, вакуолі рослиної клітини.

ендоплазматичний ретикул – замкнена мембранна структура, яка побудова з трубкоподібних полостей та мішечків – цистерни ядра (шероховаті та гладкі).Шероховаті – ситнез білка; а інша частиеа білка синтезується в цитоплазмі та на рибосомах , вони транспортуються з допоогою везикул в апарат Гольджи. Везикули утворюються почкованням мембран а потім злиттям з нимим. Гольджи - складна система обмежена мембранними полостями – цистернами у вигляді диску в них є цис та транс області.Гладкий ретикул- приймає участь у активному обміну ліпідами- гепатоцити- замкнена ситстема канальців- вони синтезують ліпіди, вони синтезуюь фософоліпіди та холостерина., стадіє синтезу стероїдних гормонів, трансформації ксенобіотиків за допомомгою цитохрому. Це також ДЕПО іонів кальцію. Ендоцитозні Вєзікули – це білки з позаклітинногь простору та мембранні білки плазматичної мембрани, які в процеі ендоцитозу відокремлені від мембрани в клітині частинки. Екзоцитоз-звільнення вмістимого в міжклітинний простір, зливаюяись з плазматичною мембраною.Лізосоми- пузирі , які відпочквалися від цистернитранс-сторони гольджи. Амінокислоти- аміногрупа, яа звязана з атомом вуглецю та карбоксильною групою, воднем та амінокислотним залишком.Нуклетид- це нуклеозид,⁺ фосорна кислота, = азотиста основа+пентоза+ фосфорна кислота. Нуклеінові кислоти- нерегулярні полімери, мономери яких називаються нуклеотидами- фосфорні ефіри.. Нуклеозіди- глікозидиРНК,ДНК. ЛЕКЦІЯ 4 .ТИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ КЛІТИН ТА ЇХ ВІДМІННОСТІ (ПРОКАРІОТИ- БАКТЕРІЇ, віруси, ЕУКАРІОТИ- ПРОСТІЙШІ, РОСЛИНИ тВАРИНИ) Додати ксерокс студентів батерії та віруси їх будова і відміності) Повести лабораторну роботи по мікроскопії простійших.

До царства простих відносяться найбільш складні з відомих клітин.

Наскільки складно може бути влаштована поодинока эукариотическая клітина, найлегше проілюструвати на прикладі протистов (мал. 1-26) Це вільноживучі одноклітинні эукариоты, що виникли різними >волюционными шляхами (див. мал. 1-16) і що демонструють надзвичайну різноманітність форм і поведінки, : вони можуть бути такими, що фотосинтезують і хижими, рухливими і прикріпленими Часто їх характеризує складна будова, наприклад вони можуть включати чутливі щетини, фоторецептори, джгутики ногоподобные відростки, ротовий апарат, жалячі голки і мышечноподобные пучки скорочувальних волокон Хоча усі протести є одноклітинними, вони можуть бути організовані так же складно, як багато багатоклітинних організмів. Усе це особливо вірно відносно групи протистов, званих простими, або "першими тваринами".Didinium - хиже просте. Воно має округле тіло діаметром близько 150 мкм, облямоване двома рядами вій, передній край сплощив і має поодинокий рылообразный виступ (мал. 1-27). Didinium швидко плаває у воді завдяки синхронному биттю своїх вій. Зустрівши відповідну жертву (зазвичай інше просте, Paramecium), хижак випускає зі свого рильця безліч маленьких паралізуючих жал. Потім Didinium прикріпляється до Paramecium і пожирає її, вивертаючись як порожниста куля, щоб поглинути клітину майже такого ж розміру, як він сам. Велику частину цієї складної поведінки плавання, паралізацію і поглинання жертви - забезпечують цитоскелетные структури, що підстилають цитоплазматичну мембран} Цей кортикальный шар включає, наприклад, паралельні пучки мікротрубочок, що утворюють серцевину кожної вії і що обумовлюють здатність до биття.Хижа поведінка Didinium, а також властивості, завдяки яким воно реалізується, : великий розмір, здатність до фагоцитозу і здатність рухатися, переслідуючи здобич, властиві виключно эукариотам. Мабуть, що ці властивості виникли дуже рано в еволюції эукариот і саме це зробило можливим захоплення ними бактерій для "одомашнення" як мітохондрій і хлоропластів.

Рис. . Набор простейших, демонстрирующий огромное разнообразие этого класса одноклеточных организмов. Рисунки сделаны с разным увеличением, но для каждого организма приводится шкала в 10 мкм. Организмы А, Б, Д Е принадлежат к реснитчатым, В - к эвгленовидным Г - амебам, Ж - жгутиковым, 3 - солнечникам. (Из М. A. Sleigh, The Biology of Protozoa. London. Edward Arnold, 1973.)