Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тести 2. Без відповіді.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
20.07.2019
Размер:
128.51 Кб
Скачать

Професійна комунікація. Наукова комунікація як складова фахової діяльності

І рівень складності

1. Предметом дослідження риторики є:

1. Публічне монологічне мовлення.

2. Телефонні розмови.

3. Інформаційні наради.

4. Індивідуальні бесіди.

5. Групові бесіди.

2. Яка етикетна мовна формула відповідає ситуації згоди?

1. Дрібниці! Що сталося, то сталося!

2. Даруйте, але мені треба подумати!

3. Воно ніби переконливо, проте варінт розв’язання проблеми потребує доопрацювання.

4. Безперечно! Цей варіант розв’язання проблеми найбільш оптимальний.

3. Різновиди наради:

1. Колективні, виховні, установчі.

2. Відкриті, закриті, урочисті.

3. Оперативні, проблемні, інструктивні.

4. Індивідуальні, групові.

4. Різновиди бесіди:

1. Колективні, виховні, установчі.

2. Відкриті, закриті, урочисті.

3. Оперативні, проблемні, інструктивні.

4. Індивідуальні, групові.

5. Різновиди зборів:

1. Колективні, виховні, установчі.

2. Відкриті, закриті, урочисті.

3. Оперативні, проблемні, інструктивні.

4. Індивідуальні, групові.

6. Співбесіда з роботодавцем – це:

1. Спілкування між особами з метою встановлення ділових стосунків.

2. Обговорення певного питання з метою з’ясування позицій сторін або підписання угоди.

3. Обговорення якого-небудь питання, полеміка.

4. Спеціальна бесіда, під час якої оцінюють претендента на вакантну посаду.

7. Спілкування – це:

1. Один із виявів соціальної взаємодії, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування.

2. Не тільки все те, що створено руками й розумом людини, а й вироблений століттями спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного.

3. Найважливіший, універсальний засіб організації та координації всіх видів суспільної діяльності.

8. Культура усного і писемного мовлення полягає в тому, щоб…

1. Досконало знати мовні норми.

2. Послідовно дотримуватись мовних норм.

3. Вивчати мовні норми.

4. Використовувати мовні варіанти.

9. Мовний етикет – це:

1. Сукупність речень, об’єднаних у тематичну і структурну цілісність за правилами певної мовної системи.

2. Правила мовленнєвої поведінки, визнані національним колективом мовців.

3. Модель побудови однотипних документів.

10. Стандартна послідовність фраз у розмові з незнайомою людиною:

1. Вітання, вибачення, прохання, подяка, вибачення, прощання.

2. Вітання, знайомлення, прохання, вибачення, прощання.

3. Вітання, комплімент, прохання, подяка, прощання.

11. Яка словесна формула знайомлення без посередника є порушенням мовної норми?

1. Давайте знайомитись!

2. Дозвольте відрекомендуватися!

3. Пробачте, а Ви хто (будете)?

12. Щоб досягти успіху під час бесіди, неодхідно:

1. Ретельно готуватися до неї; основну увагу зосереджувати на власному “я”; говорити швидко.

2. Ретельно готуватися до неї; враховувати погляди співрозмовника; бути тактовним.

3. Ретельно готуватися до неї; висловлювати думки точно, логічно; постійно перебивати співрозмовника, щоб встигнути все сказати.

13. Яка найкраща цінність оратора?

1. Не тільки сказати те, що потрібно, але й не казати того, чого не треба.

2. Не тільки сказати те, що потрібно, але й сказати те, чого не треба.

3. Говорити багато.

14. Тлумачення викладених фактів, розкриття їх змісту або вираження ставлення до них промовця – це:

  1. Розповідь.

  2. Пояснення.

  3. Міркування.

15. Виклад промови будується у формі:

  1. Розповіді, опису, міркування, пояснення.

  2. Диспуту, дискусії, дебатів, полеміки.

  3. Дотепу, гумору, іронії, порівняння.

16. Зазначте бібліографічний опис джерела, поданий відповідно до правил оформлення бібліографії:

1. Культура української мови : довідник / за заг. ред. В. М. Русанівського. – К. : Либідь, 1990. – 302 с.

2. “Культура української мови : довідник” / за заг. ред. В. М. Русанівського. – К. : Либідь, 1990. – 302 с.

3. Культура української мови : довідник / за заг. ред. В. М. Русанівського. – К. : Либідь, 1990, 302 с.