Використовуються три види коректурних відбитків: гранки  відбитки з довільною кількістю рядків текcту; зверстані сторінки (верстка)  відбитки сформованих полос, таких якими вони будуть в готовому виданні; звірочні аркуші (звірка)  відбитки з полос після їх виправлення в друкарні за вказівкою автора чи редактора.Зверстані сторінки передаються на звірку після розміщення ілюстрацій на відведених для них місцях. Для видань з підвищеними вимогами до якості відтворення ілюстраційних оригіналів на цих місцях розклеюються перевірені відбитки ілюстрацій, які виготовляються окремо від відбитків набору спеціально для контролю якості репродукційного процесу. Такі відбитки можуть виводитись на друкуючих пристроях безпосередньо з комп’ютера  цифрова кольоропроба, виготовлятись з використанням фотоформ на спеціальному устаткуванні  аналогова кольоропроба, друкуватись на прободрукарських верстатах з пробних друкарських форм, які виготовляються спеціально для перевірки якості репродукції ілюстраційних оригіналів  пробні відбитки.

У випадку, коли перша коректура здійснюється в гранках, метод проходження коректур називають гранковим; коли перша коректура здійснюється на верстці – безгранковим. Гранковий метод використовується лише у виключних випадках при роботі з текстом високої складності у особливо відповідальних виданнях.

Використовуються три види коректурних відбитків: гранки  відбитки з довільною кількістю рядків текcту; зверстані сторінки (верстка)  відбитки сформованих полос, таких якими вони будуть в готовому виданні; звірочні аркуші (звірка)  відбитки з полос після їх виправлення в друкарні за вказівкою автора чи редактора. Зверстані сторінки передаються на звірку після розміщення ілюстрацій на відведених для них місцях. Для видань з підвищеними вимогами до якості відтворення ілюстраційних оригіналів на цих місцях розклеюються перевірені відбитки ілюстрацій, які виготовляються окремо від відбитків набору спеціально для контролю якості репродукційного процесу. Такі відбитки можуть виводитись на друкуючих пристроях безпосередньо з комп’ютера  цифрова кольоропроба, виготовлятись з використанням фотоформ на спеціальному устаткуванні  аналогова кольоропроба, друкуватись на прободрукарських верстатах з пробних друкарських форм, які виготовляються спеціально для перевірки якості репродукції ілюстраційних оригіналів  пробні відбитки.

Розділ 7

Коректура у видавничому процесі

Загальні відомості про коректуру

Комплекс операцій, в результаті яких виявляються і виправляються помилки або вносяться зміни в текст при поліграфічному відтворенні текстової інформації, називається коректурою тексту. Коректура може відбуватися на різних стадіях технологічного процесу: в носіях закодованої інформації чи після одержання фотоформ полос  діапозитивів. Вона включає операції: одержання контрольного тексту на папері, його читання коректором, автором чи редактором і виправлення тексту. Переважно коректура виконується в носіях закодованої інформації  основний обсяг, і в окремих випадках в діапозитивах  остаточна коректура. На друкарських формах, виготовлених фотомеханічним способом (з використанням фотоформ), коректура тексту практично не виконується.

Читання коректурних відбитків здійснюється в залежності від виду коректури коректором виробництва, працівниками редакційних відділів (редакторами, коректором) і автором. Набірні полоси повинні бути сформовані у суворій відповідності із розміткою видавничого оригіналу при дотриманні усіх технічних правил набору і верстання

Коректурні відбитки.

Види коректурних відбитків.

Використовуються три види коректурних відбитків: гранки  відбитки з довільною кількістю рядків текcту; зверстані сторінки (верстка)  відбитки сформованих полос, таких якими вони будуть в готовому виданні; звірочні аркуші (звірка)  відбитки з полос після їх виправлення в друкарні за вказівкою автора чи редактора.Зверстані сторінки передаються на звірку після розміщення ілюстрацій на відведених для них місцях. Для видань з підвищеними вимогами до якості відтворення ілюстраційних оригіналів на цих місцях розклеюються перевірені відбитки ілюстрацій, які виготовляються окремо від відбитків набору спеціально для контролю якості репродукційного процесу. Такі відбитки можуть виводитись на друкуючих пристроях безпосередньо з комп’ютера  цифрова кольоропроба, виготовлятись з використанням фотоформ на спеціальному устаткуванні  аналогова кольоропроба, друкуватись на прободрукарських верстатах з пробних друкарських форм, які виготовляються спеціально для перевірки якості репродукції ілюстраційних оригіналів  пробні відбитки.

У випадку, коли перша коректура здійснюється в гранках, метод проходження коректур називають гранковим; коли перша коректура здійснюється на верстці – безгранковим. Гранковий метод використовується лише у виключних випадках при роботі з текстом високої складності у особливо відповідальних виданнях.

Вимоги до коректурних відбитків.

Коректурні відбитки виготовляються на білих аркушах паперу, що добре сприймає фарбу. Розмір аркушів повинен бути таким, щоб бокові поля на відбитку становили не менше 5 см. Відбиток повинен бути чітким без змазаних місць. Кожен відбиток нумерується. Виготовляється 4 екземпляри коректурних відбитків.

Загальна методика коректури.

При читанні коректурних відбитків перевіряється велика кількість параметрів видання. Організація процесу коректування повинна забезпечити раціональний розподіл роботи над коректурними відбитками між автором, редактором і коректором таким чином, щоб вони не дублювали один одного, а виконували свої специфічні завдання. Автор і редактор перевіряють текст і репродуковані елементи за змістом і формою; коректор – перевіряє точність відтворення змісту оригіналу, орфографію, пунктуацію, дотримання технічних правил набору і верстання. Художній редактор перевіряє якість набору і верстання з художньої точки зору та якість відтворення ілюстраційних оригіналів, точність виконання принципових макетів, ідентичність оформлення однотипних елементів, естетичність композиції полос і розворотів, гармонійність поєднання елементів. Технічний редактор перевіряє правильність виконання в казівок “Технічної специфікації” та розмітки кожного елемента оригіналу, дотримання технічних правил складання та верстання.Для перевірки точності відтворення змісту в процесі читання коректурного відбитка здійснюється текстуальна звірка з оригіналом, що послаблює увагу коректора при перевірці і

Рис 7. Один із екземплярів

нших параметрів. Метод коректури “Впідчитку коректора”, при якому коректор читає текст відбитка вголос, а підчитувач слідкує чи немає розходжень із змістом оригіналу, дозволяє коректору не відволікатись на текстуальну звірку. Такий метод рекомендується для першої коректури не дуже складних текстів. Для перевірки тексту із значним відсотком різних за характером набірних елементів (математичні, хімічні формули; елементи, набрані шрифтами різних алфавітів і т.п.) рекомендується метод одноосібної коректури, оскільки звірка на слух в таких випадках є неефективною.

Для пришвидшення процесу коректування використовують метод паралельного читання коректурних відбитків автором, редактором і коректором. Один із екземплярів коректурних відбитків (переважно опрацьований коректором) виділяють як підписний. В нього переноситься редакторська і авторська правка. Останнім працює з коректурними відбитками технічний редактор. Бажано, щоб після своєї обробки він передав робочий екземпляр коректури художньому редактору чи художнику видання, які перевіряють точність виконання принципових макетів, композицію полос і розворотів, гармонійність поєднання елементів.

Кожен зошит або кожен аркуш коректурних відбитків коректор підписує своїми ініціалами та ініціалами підчитувача. Редактор та інші відповідальні за видання працівники ставлять свій підпис на титульному аркуші. Кожен зошит титульному або кожен аркуш коректурних відбитків коректор підписує своїми ініціалами та ініціалами підчитувача. Редактор та інші відповідальні за видання працівники ставлять свій підпис на титульному аркуші. титульному аркуші Один із екземплярів коректурних відбитків (переважно опрацьований коректором) виділяють як підписний.

Коректурні знаки.

Виявлені при читанні помилки відмічаються спеціальними коректурними знаками – умовними графічними позначеннями дій, які необхідно виконати оператору для виправлення цих помилок. Коректурні знаки ставляться в тексті на тому місці, де виявлена помилка, і на полі відбитка із конкретизацією характеру виправлення. Вигляд коректурних знаків і правила їх застосування регламентовані стандартом. Їх розділяють на групи, кожна з яких має свою назву: знаки вставки-заміни; видалення; перестановки текстового матеріалу; зміни величини проміжків; шрифтових виділень і замін; виправлення технічних дефектів; скасування даної вказівки.

Підписання видання до друку.

Передача відбитків на наступну стадію технологічного процесу відбувається після затвердження результатів попередньої. Кожен зошит або кожен аркуш коректурних відбитків коректор підписує своїми ініціалами та ініціалами підчитувача. Редактор та інші відповідальні за видання працівники ставлять свій підпис на титульному аркуші.

Оскільки опрацювання ілюстраційної інформації виділяється в окремий процес, виготовлення коректурних відбитків набору і відбитків репродукцій може не збігатись в часі. У таких випадках технічний редактор виготовляє “розклейку” – наклеює вирізані відбитки репродукцій на стандартні аркуші в порядку їх номерів і передає на підпис редактору чи художньому редактору. Поки у зверстані сторінки не будуть вставлені на місце перевірені відбитки ілюстрацій, підписувати їх на звірку не рекомендується.