Самостійна робота № 1

1

За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий, надмірний. ,

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.

Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Гранично допустимий ризик — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат. Надвірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо.

Через це вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєю гуманністю, може обернутися на трагедію для людей. Знехтуваний ризик у теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного (допустимого) ризику.

Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час.

Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.

На рис. 1 наведено графік, який ілюструє спрощений приклад визначення прий­нятного ризику. З цього графіка видно, що із збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем технічний ризик зменшується, але зростає соціально-економічний. Витрачаючи надмірні кошти на підвищення безпеки технічних систем в умовах обмеженості коштів, можна завдати збитків соціальній сфері, наприклад, погіршити медичну допомогу.

Визначення прийнятного ризику.

Витрати на безпеку

Сумарний ризик має мінімум при визначеному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери. Цю обставину потрібно враховувати при виборі ризику, з яким суспільство поки що змушене миритися.

Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини звичайно вважається ризик, який дорівнює 106 на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10-8 на рік.

Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ.

Справді, коли працюють, навіть дотримуючись усіх встановлених відповідними правилами охорони праиі стандартних значень, все ще існує деякий рівень залишкового ризику, який неминуче повинен бути присутнім. Наскільки ризик є прийнятним чи неприйнятним — вирішує керівництво. Результат цього рішення буде впливати на багато вхідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце посідає вартість ризику, оскільки головним завданням управління є і завжди буде визначення вартості ризику.

Основним питанням теорії і практики безпеки життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки. Порядок пріоритетів при розробці будь-якого проекту потребує, щоб вже на перших стадіях розробки продукту або системи у відповідний проект, наскільки це можливо, були включені елементи, що виключають небезпеку. На жаль, це не завжди можливо. Якщо виявлену небезпеку неможливо виключити повністю, необхідно знизити ймовірність ризику до припустимого рівня шляхом вибору відповідного рішення. Досягти цієї мети, як правило, в будь-якій системі чи ситуації можна кількома шляхами. Такими шляхами, наприклад, є:

* повна або часткова відмова від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки;

* заміна небезпечних операцій іншими — менш небезпечними;

* удосконалення технічних систем та об'єктів;

* розробка та використання спеціальних засобів захисту;

* заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки.

Кожен із зазначених напрямів має свої переваги і недоліки, і тому часто заздалегідь важко сказати, який з них кращий. Як правило, для підвищення рівня безпеки завжди використовується комплекс цих заходів та засобів. Для того, щоб надати перевагу конкретним заходам та засобам або певному їх комплексу, порівнюють витрати на ці заходи та засоби і рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження. Такий підхід до зменшення ризику небезпеки зветься управління ризиком.

У питаннях управління ризиком не останнє місце посідає вартість цього управління. запозичений з довідника «Менеджмент ризику», графічно ілюструє модель індексу витрат, що очікуються, яка базується на вартості витрат, у системі порівняно з вірогідністю цих витрат. Прийнятна вартість небезпечної ситуації визначена індексом п'ять (насправді можна використовувати будь-який індекс, це призведе лише до зміни нахилу лінії). Приклад на цьому малюнку має відношення тільки до матеріальних втрат. Можлива шкода персоналу (смерть, травми, захворювання) в даному прикладі не розглядається. В разі шкоди персоналу значення втрат у системі та пов'язані з цим витрати повинні бути переглянуті через важливість збереження людського життя.

2 Найважливішим аспектом життя людини є проблема безпеки. На теперішній час не має ні однієї людини, яка б не мала уявлення та не цікавилася проблемами своєї безпеки. Це базисна потреба людини, на що зроблено акцент у Концепції ООН про сталий людський розвиток. Безпека людини – поняття, що торкається сутності життя людини, усіх сторін її існування й діяльності. Для більшості людей небезпека – це не тільки острах глобальних катастроф. Відчуття небезпеки пов’язане з повсякденними клопотами й буденними проблемами. Захист здоров’я, життя, житла, робочого місця, економічного та соціального благополуччя, довкілля – основні аспекти безпечного існування людини. Жодна система чи операція не гарантує абсолютної безпеки. Т ми не маємо 100% безпеки, ми намагаємося, наскільки це можливо, наблизитися до цієї мети. З плином часу різні заходи та методи, які використовуються для вирі¬шення відповідних задач, удосконалюються,збільшуючи наші мож¬ливості у дослідженні систем, визначенні небезпек, виключенні або контролі за цими небезпеками, зниженні ризику до прийнятного рівня при роботі з цими системами. Небезпеки є вічними, оскільки глибинні їх причини криються в альтернативності всього сущого. Альтернативна людина, яка може бути доброю і злою, милосердною і жорстокою, чесною і ганебною, миролюбною і агресивною, правдивою

і брехливою, творцем і руйнівником, ангелом і бісом. Благородство не дається людині від народження, хоч заперечувати вплив генної основи не можна. Точно така альтернативність властива людським співтовариствам, самій природі, всім явищам. 1. Якісний аналіз небезпек. Аналіз небезпек починають з попереднього дослідження, яке дозволяє в основному ідентифіку¬вати джерела небезпек. Потім, при необхідності, дослідження мо¬жуть бути поглиблені і може бути виконаний детальний якісний аналіз. Методи них аналізів та прийоми, які використовуються при їх виконанні, відомі під різними назвами. Нижче наведені основні з цих загальних інструментів. Типи аналізу: - попередній аналіз небезпек (ПАН) - системний аналіз небезпек (САН) - підсистемний аналіз небезпек (ПСАН) - аналіз небезпеки робіт та обслуговування (АНРО) Методи та прийоми, що використовуються при аналізах:

1) аналіз пошкоджень та викликаного ними ефекту (АПВЕ); 2) аналіз дерева помилок (АДП); 3) аналіз ризику помилок (АРП); 4) прорахунки менеджменту та дерево ризику (ПМДР); 5) аналіз потоків та перешкод енергії (АППЕ); 6) аналіз поетапного наближення (АПН); 7) програмний аналіз небезпек (ПрАН); 8) аналіз загальних причин поломки (АЗПП); 9) причинно-наслідковий аналіз (ПНА); 10) аналіз дерева подій (АДПд); 11) аналіз загальних причин поломки (АЗПП); 12) причинно-наслідковий аналіз (ПНА); 13) аналіз дерева подій (АДПд) Метою не є вивчення перелічених вище методів та прийомів аналізу небезпек. Існує велика кількість наукових та технічних праць на цю тему, які рекомендується вивча¬ти тим, хто хоче отримати більш повні та деталізовані поради з приводу застосування методів аналізу небезпек.

Крім того, окремі методики вивчаються при вивченні загально-інженерних та спеціальних дисциплін. Автори вважають за доцільне ознайомити студентів з основами принаймні двох з наведених вище методик, а саме: з попереднім аналізом небезпек (ПАН) та аналізом дерева помилок (АДП). Попередній аналіз небезпек — це аналіз загальних груп небезпек, при¬сутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю. ПАН є першою спробою в процесі безпеки систем визначити та класифікувати небезпеки, які мають місце в системі. Проте в багатьох випадках цьому аналізу може передувати підготовка попереднього переліку небезпек. ПАН звичайно виконується у такому порядку: - вивчають технічні характеристики об'єкта, системи чи процесу, а також джерела енергії, що використовуються, робоче середовище, матеріали; встановлюють їхні небезпечні та шкідливі властивості; - визначають закони, стандарти, правила, дія яких поширюється на даний об'єкт, систему чи процес; - перевіряють технічну документацію на відповідність її зако¬нам, правилам, принципам і нормам безпеки; - складають перелік небезпек, в якому зазначають ідентифіко¬вані джерела небезпек (системи, підсистеми, компоненти), чинни¬ки, що викликають шкоду, потенційні небезпечні ситуації, виявле¬ні недоліки. При проведенні ПАН особливу увагу приділяють наявності вибухо-пожежонебезпечних та токсичних речовин, виявленню компонентів об'єкта, в яких можлива їх присутність, потенційна небезпечна си¬туація від неконтрольованих реакцій чи при перевищенні тиску. Після того, як виявлені крупні системи об'єкта, які є джерелами небезпеки, їх можна розглядати окремо і досліджувати більш деталь¬но за допомогою інших методів аналізу, перелік яких наведено вище. Існують базові запитання, на які обов'язково необхідно відповіс¬ти, коли проводять ПАН, незважаючи на те що деякі з них можуть здаватися занадто простими. Якщо ці запитання не розглянути, то існує ризик неповного аналізу безпеки системи. Вся простота чи очевид¬ність має схильність приховувати деякий рівень прихованої небезпе¬ки. Проведення ПАН може бути спрощено і формалізовано завдяки використанню матриці попередньої небезпеки, спеціальних анкет, списків і таблиць.

Самостійна робота № 2

1

Праця – це цілеспрямована діяльність, у процесі якої людина, вико-

ристовуючи спеціальні знаряддя: різноманітні інструменти, прилади,

устаткування, машини тощо, впливає на природу з метою виробництва

матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб.

Праця має особливий характер і потребує певної організації. З фі-

зіологічної точки зору, це витрати фізичної і розумової енергії людсь-

кого організму. Праця є необхідним і корисним процесом, за якого,

проте, при певних умовах діяльності людина може піддаватися дії не-

безпечних і шкідливих факторів виробничого процесу, що негативно

відбивається на її здоров’ї. Проблеми створення безпечних і нешкідли-

вих умов праці мають таку ж давню історію, як й історія людства. Од-

нак сьогодні вони набувають особливого значення, адже ціна кожної

аварії істотно зростає. Статтею 3 Конституції України людина та її здо-

ров’я оголошені найбільшою цінністю держави.

Україна приділяє велику увагу питанням охорони життя і здоров’я

своїх громадян, створенню безпечних умов праці роботодавцями та кері-

вниками підприємств, установ і організацій, проте кількість нещасних

випадків, що трапляються на виробництві або у ході виконання службо-

вих обов’язків, залишається дуже великою. Так, на виробництві щоденно

травмуються у середньому 160 осіб, з них понад 20 стають інвалідами, а

4-5 – гинуть. Кожен мільйон тонн вугілля, видобутого в Україні, коштує

життя до п’яти шахтарів.

Міжнародне бюро праці встановило, що в середньому у світі на

100 тис. працюючих щорічно припадає близько 6 нещасних випадків зі

смертельними наслідками. В Україні цей показник, на жаль, майже вдвічі

вищий. Серед основних причин нещасних випадків в Україні є такі: неза-

довільна підготовка робітників і роботодавців з питань охорони праці;

відсутність належного контролю за станом безпеки та виконанням вста-

новлених норм на робочих місцях; недостатнє забезпечення працюючих

засобами індивідуального захисту; повільне впровадження заходів та за-

собів колективної безпеки на підприємствах; спрацьованість знарядь ви-

робництва.Впровадженню у виробничий процес основного принципу політикидержави щодо охорони життя і здоров’я працюючих, створенню безпеч-них умов праці на підприємствах перешкоджають такі фактори, як трива-ла економічна криза, тіньова економіка, корумпованість чиновників і без-4відповідальність окремих роботодавців. Відсутність на багатьох підпри-

ємствах висококваліфікованих фахівців з охорони праці також не сприяє

позитивним зрушенням у справі охорони праці.

2

Атмосфе́ра планети — (від грец. άτμός — пара і σφαῖρα — куля) — зовнішня газова оболонка планети[1], що утримується навколо неї гравітацією. Наявність атмосфери можлива лише за умови досить великої маси планети. Між атмосферою і космічним простором не існує чіткої межі, через це атмосферою зазвичай вважають ту частину, в якій газове середовище обертається разом з планетою як єдине цілеГлибина атмосфери деяких планет, що складаються здебільшого з газів (газові планети), може бути дуже великою.

Гідросфера - водяна оболонка землі, до складу якої входять океани, моря та континентальні водні маси, сніговий покрив і льодовики.

Океани, моря, озера, річки, підземні води та льодові покриви вкривають майже 71% земної поверхні. Водні ресурси планети в рідкому, газоподібному і твердому станах становлять 1,6 млрд. куб. км. Це 1/800 об'єму Землі. Гідросфера є досить рухливим елементом географічної оболонки.

Вона утворює її переривчасту водну оболонку. Середня глибина океану складає 3,8 км, максимальна (Маріанська западина Тихого океану) - 11 034 км. Близько 97% маси гідросфери складають солоні океанічні води, 2,2% - води льодовиків, інша частина припадає на підземні, озерні і річкові прісні води. Область біосфери в гідросфері представлена у всій її товщі, однак найбільша густота живої речовини припадає на поверхневі верстви, що прогріваються і освітлені променями сонця, а також прибережні зони.

Літосфе́ра (від грец. Λίθος - камінь і σφαίρα - куля, сфера) — верхня тверда оболонка земної кулі. До її складу входять земна кора та субстрат (верхня частина мантії Землі).

Потужність літосфери під океанами становить 5 — 100 км (мінімальна під серединно-океанічними хребтами, максимальна на периферії океанів), під континентами — 25 — 200 км і більше (мінімальна під молодими гірськими спорудами, вулканічними дугами і континентальними рифтовими зонами, максимальна — під щитами древніх платформ). Найбільші значення потужності літосфери спостерігаються в найменш прогрітих, а найменші — в найбільш прогрітих областях. Найбільш великі структурні одиниці літосфери — літосферні плити, розміри яких в поперечнику становлять 1 — 10 тис. км.

3

Ноосфе́ра (від грец. νους в значенні «розум») — сучасна стадія розвитку біосфери, пов'язана з появою в ній людства.

Відповідно до оригінальної теорії Вернадського, ноосфера є третьою у послідовності таких основних фаз розвитку Землі як утворення геосфери (неживої природи) та біосфери (живої природи).

Так само, як біосфера утворюється взаємодією усіх організмів на Землі, ноосфера складається усіма розумами, що взаємодіють.Ноосферу можна розглядати як єдність «природи» і культури (в широкому тлумаченні останньої — з техносферою включно), особливо починаючи з того моменту, коли «культура» досягає (за силою впливу на біосферу та геосферу) потужності «геологічної сили»

Серед складових частин ноосфери виділяють антропосферу (сукупність людей як організмів), техносферу (сукупність штучних об'єктів, створених людиною, та природних об'єктів, змінених в результаті діяльності людства) та соціосферу (сукупність соціальних факторів, характерних для даного етапу розвитку суспільства і його взаємодії з природою).

Розглядаючи означену єдність природи та культури (у їх взаємодії) у розвитку ноосфери доцільно розрізняти дві стадії:

Ноосфера у стадії її становлення, в процесі стихійного розвитку, починаючи з моменту виникнення «людини розумної»;

Ноосфера, що свідомо удосконалюється спільними зусиллями людей в інтересах як людства в цілому, так і кожної окремої людини.

4

Протягом останнього десятиліття наша країна переживає тяжкі часи, а життєвий рівень дитячого населення як стратегічно значущої частини народу України падає Батьки і державні заклади неспроможні задовольнити елементарні потреби життєдіяльності дітей, забезпечити нормальні умови навчання, виховання, оздоровлення та медико-санітарного забезпечення - усього того, що має вирішальне значення в формуванні здоров я дітей і підлітків - майбутнього трудового та інтелектуального потенціалу країни. За період перебування в дошкільних закладах хронічна захворюваність зростає на 7-9%. На кінець дошкільного періоду життя дітей відхилення в опорно-руховому апараті мають 30-32%, носоглотки - 21-25%, нервовій системі - 27-30%, органах травлення - 27-30%. Алергічні прояви реєструються у 25% дітей старшого дошкільного віку. Рівня "шкільної зрілості" в 6 років досягає лише половина дошкільників.

За даними спеціальних медичних епідеміологічних спостережень, за період навчання в школі здоров’я дітей значно погіршується. В чотири рази зростає частота виявлення порушень зору, в два рази - органів травлення, в 3,5 рази - нервової і ендокринної систем та функціональних відхилень у серцево-судинній системі.

В середньому в Україні лише 10,0% випускників шкіл можна вважати здоровими, 52,6% - мають серйозні морфофункціональні відхилення, а 36,0% - 40,0% школярів страждають на хронічні захворювання (М. М. Коренєв та ін.). Останніми роками також спостерігається зростання нервово-психічних захворювань у школярів. Тільки 23% дітей можна визнати благополучними, 77% учнів становлять групу ризику, причому 28% з них мають дисфункціональні стани, які виходять за межу норми (М. М. Коренєв та ін.).

Темпи зростання захворюваності підлітків 15-17 років значно вищі порівняно з дітьми молодших вікових груп. На сьогодні в Україні діє 23 тис. дошкільних закладів і 22,2 тис. загальноосвітніх навчальних закладів, де щоденно перебуває більше 9 млн. і підлітків, тобто більше 1/6 частини всього населення України. Умови виховання, навчання та проведення дозвілля в цих закладах стають все більш агресивними щодо здоров"я дітей і підлітків.

Без урахування негативних наслідків щодо впливу на підростаючий організм порушуються гігієнічні принципи організації навчального процесу.

Збільшується термін навчання в школі (до 12 років), зменшується вік дітей, що навчаються в школах, підвищується навчальне навантаження на учнів, зменшується кількість класів та груп у загальноосвітніх навчальних закладах, професійно-технічних училищах та збільшується їх наповнюваність.

Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров’я 23 призводить до значного погіршення мікрокліматичних умов і підвищення бактеріального забруднення шкільних приміщень.

Змінюються і вводяться нові навчальні програми та підручники, в т. ч. і комп’ютерні, які повинні мати гігієнічну оцінку щодо їх безпеки для фізичного і психічного здоров"я школярів.

Проведене за єдиною схемою в 2001-2002 рр. обстеження всіх загальноосвітніх закладів України виявило, що матеріально-технічний стан середніх загальноосвітніх навчальних закладів і їх оснащення не відповідають гігієнічним вимогам до умов для повноцінного і гармонійного розвитку дітей: спортивні зали мають 68% із обстежених 13 620 закладів, актові зали - 45%, обідні зали - 70%, приміщення для подовженого дня - лише 9%.

Кабінети комп’ютерної техніки обладнані в 30% навчальних закладів, комп’ютерне обладнання яких відповідає гігієнічним вимогам в 75% випадків, а спеціальні комп’ютерні меблі є лише в 31% кабінетів. Навчальними меблями повністю забезпечено 77% навчальних закладів.

Навчальні приміщення за функціонально-планувальними показниками та освітленням не відповідають гігієнічним вимогам більш як у 20% шкіл. Фактична наповнюваність навчальних закладів перевищує проектну серед міських - в 28%, сільських - 5,3% шкіл.

Причина всьому це немає прагнення розвиватися і проблеми тютюно куріння і алкоголіму!!!!!

Самостійна робота №3

План

1. Назвіть та охарактеризуйте основні види променевих уражень.

2. Дайте характеристику прийнятих допустимих рівнів опромінення людини.

3. Сучасна радіаційна обстановка в Україні та світі.

4. Характеристика вибухів.

1.Радіаційне або променеве ураження — ушкодження органа, тканини або системи органів, спричинене діянням іонізуючого випромінювання і деякими іншими видами випромінювання наприклад — інфрачервоного, ультрафіолетового тощо. Зумовлене найчастіше біологічною дією іонізуючого випромінювання. Ушкодження, що виникають під час променевого ураження іонізуючим випромінюванням, викликають розвиток променевої хвороби. Променеве ураження від інфрачервоного випромінювання проявляється тепловими опіками, перегріванням. Ультрафіолетове випромінювання виявляє головним чином хімічну дію.

1. Ізольовані ураження гама- випромінюванням: гостра променева реакція,

ГПХ, найгостріша променева хвороба, переважно локальне променеве

ураження 1. Ураження шкіряних покривів слизових оболонок внаслідок їх

забруднення випадаю-чими радіоактивними частинками 1. Загальне ураження

організму гама- випромінюванням: гостра променева реакція, ГПХ,

найгостріша променева хвороба

2. Ізольовані ураження змішаним гама- нейтронним випромінюванням: гостра

променева реакція, гостра променева хвороба, найгостріша променева

хвороба, переважно локальне променеве ураження 2. Ураження щитовид-ної

залози в наслідок проникнення в організм (інгаляційно) радіоактивного

йоду 2. Ураження шкіряних покривів в наслідок дистанційної і контактної

(при сильному пилеутво-ренні) дії бета-випро-мювання

3. Комбіновані радіаційні ураження (як результат одночасної дії інших

уражаю-чих факторів - повітряної ударної хвилі і світлового

випромінювання): гостре променеве ураження у сполученні з механічною

травмою; гостре прменеве ураження у сполученні з опіком шкіряних

покривів слизових оболонок; гостре променеве ураження в сполучення з

механічною травмою і опіком шкіряних покривів і слизових оболонок

3. Променеве уражен-ня, зумовлене попа-данням радіоактивних частин в

середину організму (найчастіше в сполу-ченні з променевою хворобою від

зовнішнього гама- опромінення)

2. Радіація була присутня на Землі і в космосі завжди. Знання пересічного жителя планети про вплив радіації на живі організми і на людину мізерні і викривлені міфами.

Наочним прикладом необхідності знань про вплив радіації на організм людини показала аварія на Чорнобильській АЕС. На той момент необхідні знання мали тільки вузький ряд фахівців. Людей з Прип'яті почали евакуювати через кілька діб, у Києві не скасували парад. Весь цей час люди нічого не знали про те, що вже піддаються невидимій небезпеці, особливо в Прип'яті. У суспільстві природно стали ходити різні чутки про неіснуючу радіацію, наприклад, наївно вважали, що смертельний вплив радіації можна "гасити" горілкою і спиртом. А необхідних знань катастрофічно не вистачало. Не враховувався вплив вторинної радіації на організм людини. Ліквідатори ЧАЕС при усуненні наслідків вибуху четвертого енергоблоку, розкидані навколо уламки хапали голими руками, не знаючи що у них в руках смертельна небезпека. Все вищевказане лише невелика частина того, що тоді відбувалося. Хотілося б віддати належне всім Ліквідаторам, хто поїхав тоді на ЧАЕС, віддали свої життя і здоров'я, не отримавши при цьому практично ніякої компенсації і визнання країни.

Існує кілька видів випромінювання. Альфа-випромінювання – це потік важких часток, що складаються з нейтронів і протонів, не здатне проникнути навіть крізь аркуш паперу і людську шкіру. Стає небезпечним, тільки при попаданні всередину організму з повітрям, їжею, через рану. Бета-випромінювання являє собою потік негативно заряджених часток, здатних проникати крізь шкіру на глибину 1-2 см. Гамма-випромінювання – має найвищу проникну здатність. Такий вид випромінювання може затримати товста свинцева або бетонна плита.

Небезпека радіації полягає в її іонізуючому випромінюванні, що взаємодіє з атомами і молекулами, які ця взаємодія перетворює в позитивно заряджені іони, тим самим розриваючи хімічні зв'язки молекул, що складають живі організми, і викликаючи біологічно важливі зміни.

Одноразовий вплив гамма-випромінювання

100 зВ смерть настає через декілька годин або днів внаслідок ушкодження центральної нервової системи

10—50 зВ смерть настає через один—два тижні внаслідок внутрішніх крововиливів

4—5 зВ 50% опромінених гине протягом одного—двох місяців внаслідок ураження клітин кісткового мозку

1 зВ нижній рівень розвитку променевої хвороби

0,75 короткочасні незначні зміни складу крові

0,30 опромінення при рентгеноскопії шлунка (разове),

0,25 допустиме аварійне опромінення персоналу (разове),

0,1 допустиме аварійне опромінення населення (разове),

0,05 допустиме опромінення персоналу в нормальних умовах за год

0,005 допустиме опромінення населення в нормальних умовах за рік

3. Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсномістких та енергоємних технологій, впровадження та нарощування яких здійснювалося найбільш "дешевим" способом – без будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим за відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони довкілля. Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва. Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України. Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її довготривалими медико-біологічними, економічними та соціальними

наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.

1. Промисловість

Головними причинами, що призвели до загрожуючого стану довкілля, є:

застаріла технологія виробництва та обладнання, висока

енергомісткість та матеріаломісткість, що перевищують у два - три

рази відповідні показники розвинутих країн;

високий рівень концентрації промислових об'єктів;

несприятлива структура промислового виробництва з високою

концентрацією екологічно небезпечних виробництв;

відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд,

оборотних систем водозабезпечення тощо), низький рівень

експлуатації існуючих природоохоронних об'єктів;

відсутність належного правового та економічного механізмів,

які стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій та

природоохоронних систем;

відсутність належного контролю за охороною довкілля.

Металургійна промисловість, що включає чорну та кольорову металургію, коксове та прокатне виробництво, а також суміжні допоміжні об'єкти і процеси, є однією з найбільш забруднюючих галузей промисловості, викиди якої від стаціонарних джерел забруднення досягають 38 відсотків загальної кількості забруднюючих речовин. Вплив підприємств нафтохімічного комплексу на стан навколишнього природного середовища характеризується викидами в атмосферу вуглеводнів, сірчаної кислоти, сірковуглецю, ртуті, фтористих та інших шкідливих сполук. У ряді регіонів України висока концентрація хімічних та нафтохімічних виробництв призвела до занадто високого рівня забруднення джерел водопостачання. У відкриті водойми хімічні підприємства скидають щорічно 70 млн. куб. метрів неочищених або недостатньо очищених стоків. Хімічна промисловість - одна з основних галузей, де утворюються у великих обсягах відходи, значна кількість яких - токсичні.

Підприємства нафтогазового комплексу за рівнем шкідливого впливу на довкілля вважаються об'єктами підвищеного екологічного ризику. Вони є потенційними джерелами забруднення довкілля, що може статися у разі порушення технологічних режимів роботи устаткування чи аварійної ситуації. Деякі об'єкти забруднюють довкілля і за нормальних умов роботи, що зумовлено існуючими технологічними процесами.

2. Енергетика і підприємства ядерної галузі

Серед промислових об'єктів одним з основних забруднювачіватмосферного повітря є підприємства теплоенергетики (близько 30 відсотків усіх шкідливих викидів в атмосферу від стаціонарних джерел).

У галузі екології в тепловій енергетиці домінують дві найважливіші проблеми: забруднення атмосферного повітря і забруднення земель через накопичення значної кількості відходів (золи, шлаків, пилу).

Ядерна енергія в Україні використовується в усіх галузях народного господарства - промисловості, медицині, сільському господарстві, наукових дослідженнях, а також у побуті. У 1996 році 43,9 відсотка всієї електроенергії було вироблено на атомних станціях. На п'яти АЕС працювало 15 атомних блоків загальною потужністю 13,618 тис.мвт., на яких було вироблено 79,6 млрд.квт-год електроенергії. За кількістю реакторів та їх потужністю Україна посідає восьме місце у світі та п'яте – в Європі.

Чотири енергоблоки з реакторами ВВЕР-1000 перебувають в стані будівництва на майданчиках Рівненської та Хмельницької АЕС з різними ступенями будівельної готовності. Другий блок Чорнобильської АЕС законсервовано, перший блок цієї станції остаточно зупинено у листопаді 1996 року. В Києві та Севастополі розташовані дослідницькі реактори, які у 1996 році не працювали, але продовження їх експлуатації планується у наступні роки. Головними місцями накопичення радіоактивних відходів є атомні станції, на яких здійснюється їх первинна переробка та тимчасове зберігання. На АЕС не існує повного циклу первинної переробки відходів відповідно до вимог норм, правил та стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, що призводить до нераціонального використання сховищ та збільшує ризик радіаційних аварій. У 30- кілометровій зоні Чорнобильської АЕС зберігається в тимчасових, не пристосованих для зберігання сховищах велика кількість радіоактивних відходів, серед яких є відходи ядерної енергетики.

Головним джерелом небезпеки у 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС залишається об'єкт "Укриття", в якому зосереджені небезпечні радіоактивні речовини та ядерні матеріали, радіоактивність яких близько 20 млн.кюрі. У шести областях України розташовані регіональні підприємства УкрДО "Радон" з переробки та зберігання радіоактивних відходів, які приймають на зберігання радіоактивні відходи від усіх галузей народного господарства. Ці підприємства також не мають установок для первинної переробки відходів.

Підприємства з видобування та переробки уранових руд знаходяться у Дніпропетровській, Миколаївській та Кіровоградській областях. Характерним для уранопереробки є те, що майже всі її відходи - відвали шахтних порід, скиди та викиди (рідкі, газоподібні) є джерелами радіаційного забруднення навколишнього природного середовища. В них містяться природний уран, торій-232,

продукти розпаду уранового та торієвого рядів, у тому числі і радіоактивний газ радон. Для природного середовища та людей головну небезпеку становлять великі за своїми обсягами хвостосховища та зосереджені в них радіоактивні матеріали. Україна належить до країн з дуже розвинутим використанням джерел іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ) у багатьох сферах господарства і наукової діяльності. На даний час існує близько 8 тисяч підприємств та організацій (тільки по місту Києву їх близько 400), які використовують понад 100 тисяч ДІВ. Через існування великої кількості штучних і природних джерел іонізуючого випромінювання та в результаті Чорнобильської катастрофи в Україні склалася дуже складна радіоекологічна ситуація, яка викликає необхідність створення системи заходів радіаційного захисту населення та навколишнього природного середовища.

В систему таких заходів мають входити : основи ядерного законодавства, державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки, державні програми мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, норми поводження з радіоактивними відходами та підвищення безпеки атомних станцій, система соціального захисту населення.

4. Вибух – процес надзвичайно швидкого горіння, що супроводжу-ється миттєвим наростанням температури і тиску та має велику руйнів-ну силу; це надзвичайно швидка хімічна реакція, що супроводжується виділенням енергії та утворенням стиснених газів, здатних виконувати механічну роботу.

До моменту вибуху будь-якої речовини або вибухового пристрою енергія перебуває у прихованій, потенційній формі. Внаслідок горіння або накопичення енергії екзогенного походження зростає температура середовища, але це ще не означає, що вибух відбудеться. Здійснення вибуху пов'язане з перетворенням теплової енергії у механічну, тобто з появою механічних сил, здатних діяти на середовище та окремі тіла, що оточують джерело вибуху. Процес виділення чи передачі енергії поши-рюється у вибуховому просторі зі швидкістю, що значно перевищує швидкість розширення вибухових газів, парів води та інших рідких ре-човин. Якщо вибухають будь-які вибухові речовини за впливу стиму-люючого фактору, наприклад детонатора, то відбувається їх перетво-рення в розпечені вибухові гази, що утворюють зону високого тиску. Цей надзвичайно швидко наростаючий тиск діє на навколишнє середо-вище з такою силою, що це середовище починає стискатися і переміща-тися. Виникає вибухова хвиля, яка швидко розповсюджується в просто-рі з великою руйнівною силою. Для більшості газів температура вибуху коливається в межах 1200-1700°С, а тиск може досягати 2 МПа (атмос-ферний тиск складає 101,3 КПа).

За хімічною природою вибух і пожежа, як правило, є однаковими. Але якщо у процесі пожежі людина може захищати своє життя, то при вибуху блискавичність цього процесу зводить можливість захисту до мінімуму. Вибух є наслідком горіння, проте є вибухи, позбавлені фази горіння.

Розрізняють такі види вибухів:

- об'ємний вибух – виникає за наявності окислювачавибухонебез-печної концентрації пальних газів чи випарів легкозаймистих речовин у всьому об'ємі, що займають газ (випари) і джерела запалювання. Може відбутися у разі витоку газу у замкнутому просторі, на відкритій місце-вості у безвітряну погоду в балках, при тривалих випарах легкозаймис-тих речовин. Це вибух без фази горіння;

- детонаційний вибух – виникає за принципом детонації і харак-теризується переміщення фронту полум'я та ударної хвилі зі швидкістю 2000-3000 м/с і більше. Детонація – миттєвий вибух речовини, викли-каний вибухом іншої речовини або струсом, ударом;

- вибух у замкнутому просторі – вибух, що відбувається всере-дині герметичної ємності з піковим тиском у сотні КПа. Ці вибухи мо-жуть мати місце тільки на: установках, що працюють під тиском (бало-ни і цистерни зі стиснутим і зрідненим газом, газгольдери, компресорні установки, повітроводи та аспираційні системи, газове устаткування, парові та водогрійні котли);

- вибух киплячих речовин, що виділяють пару - це комбінація по-жежі і вибуху при інтенсивному зростанні температури протягом корот-кого проміжного часу. Як правило, виникає у середині ємності з горю-чими речовинами під впливом екзогенного тепла.

Самостійна робота №4

План

1. Визначити основні заходи і засоби захисту від дії електромагнітних полів і радіації.

2. Порівняйте природні та штучні джерела радіації.

3. Охарактеризуйте вплив електричного струму на організм людини.

1.Засоби захисту мають відповідати таким вимогам: не викривляти істотно електромагнітне поле; не знижувати якості технічного обслуговування і ремонту; не знижувати продуктивності праці.

Віддалення робочого місця від джерела опромінювання — один із засобів зниження інтенсивності опромінювання людей на підприємствах цивільної авіації. Він реалізується завдяки дистанційному керуванню і автоматизованому контролю за роботою РЛС.

Рік у рік зростає забруднення навколишнього середовища фізичними небезпечними факторами, до яких належать і електромагнітні та іонізуючі і теплові випромінювання, транспортний та виробничий шум або, як заведено говорити, акустичне забруднення навколишнього природного середовища. До сьогодні постійний моніторинг параметрів фізичних факторів у багатьох містах і населених пунктах практично не здійснюється. А тим часом такий небезпечний фактор як електромагнітне випромінювання дуже небезпечно впливає на здоров’я людини. Його джерелами є теле та радіостанції, лінії електропередач, виробниче обладнання та численні побутові прилади, в оточенні яких проходить життєдіяльність переважної більшості не лише міського, але й сільського населення.

Сьогодні людство, само того не підозрюючи, існує в океані електромагнітних полів. Ці поля різні за частотою та напруженістю. Їхні характеристики коливаються у часі. Весь цей процес отримав назву “електросмог”, і вчені гаряче обговорюють, яку небезпеку людям створюють джерела найрізноманітніших електромагнітних випромінювань. Високочастотні випромінювання можуть іонізувати атоми та молекули соматичних клітин і порушувати в них біохімічні процеси. Електромагнітні коливання довгохвильового спектра здатні нагрівати органіку та надавати молекулам теплового руху. Стрімко зростає енергонасиченість побуту людей. Електроніка підступає все ближче та ближче до людини. Комп’ютер, телевізор, відео система, мікрохвильова піч, радіотелефон - ось далеко не повній перелік технічних пристроїв, з якими людина постійно взаємодіє. Павутина проводів електропостачання в домах та в службових приміщеннях оточує людину. Людина вже поставлена в такі умови, за яких вона значний час знаходиться під впливом штучних полів, створених електронними системами та системами електропостачання. Особливо інтенсивно входять до нашого життя комп’ютери та телевізійні системи. Без них вже дуже важко уявити сучасний світ, а тим більше завтрашній. Але й це прогресивне явище при широкому його використанні проявилося несподіваною стороною . Штучно створені поля, якими оточила себе людина, виявилися надзвичайно небезпечними для ії здоров’я. Традиційно вважалося, що рівень енергії полів є основним діючим фактором. Однак виявилося, що ситуація набагато складніша. Досліди, проведені в США та Швеції виявили, що, навіть якщо електромагнітні поля, що створюються технічними системами, в сотні разів слабші від природного поля Землі, можуть бути небезпечними для здоров’я. Раніше вважалося, що низько інтенсивні поля не іонізаційного рівня є безпечнимиВважалося, що небезпечним є високо інтенсивне іонізуюче опромінення, а небезпечність таких низько інтенсивних полів важко було навіть передбачити Статистика захворюваності каже про те, що дуже застарілою є думка про безпечність іонізуючого магнітного опромінення. Механізм дії низькоінтенсивного електромагнітного опромінення на біологічні системи сучасна наука ще не розкрила, але медиками вже відкриті факти існування надзвичайно серйозної небезпеки. За цих обставин заспокоювання громадськості міркуваннями про низький рівень техногенного опромінення порівняно з рівнями природних полів та про їх немовби безпечності в наслідок відсутності іонізації, не можуть залишатися переконливими, оскільки доводять зворотне. Те, що штучно створене електромагнітне опромінення з інтенсивністю значно меншою, ніж природні поля, таке шкідливе для людини, спонукає зробити висновок, що між штучними полями та природними полями існує фундаментальна якісна розбіжність. Природа цієї розбіжності ще потребує розкриття та вивчення. Приводяться результати дослідів шведських вчених, проаналізувавших відомості про частоту раку серед 400 тис. осіб, що мешкають в домах, які знаходяться на відстані до 300 м від високовольтної лінії електропередач. В цій групі було виявлено 142 дитини з різними видами злоякісних новоутворень та 548 дорослих з пухлинами мозку або лейкозом. При цьому виявилось, що ризик виникнення захворювань збільшується вже при досягненні рівня магнітної індукції 3 мГц, що значно нижче природного поля Землі. Як бачимо, не все гаразд в розумінні проблеми безпеки електромагнітних полів.

Якщо не змінити принципи будови електронних та радіотехнічних систем, то тенденція їх розвитку та негативний вплив на біосистеми на польовому рівні може призвести до катастрофічного за своїми наслідками впливу на біосферу та на людину.