4.Інтеграція у групах і колективах
Інтеграція, тобто об’єднання членів колективу здійснюється за допомогою відповідних феноменів колективу.
Колективістська ідентифікація означає застосування кожним членом групи одних і тих же моральних норм у ставленні до себе та до інших членів групи. Це означає, що кожен член колективу ставиться до себе як до інших і до інших, як до себе, тобто використовує одні і ті ж моральні норми. Колективістська ідентифікація експериментально вивчалась я к феномен співчуття, як співучасті.
Згуртованість як ціннісно-орієнтаційнна єдність означає спів падання поглядів, установок, суджень членів колективу щодо об’єктів (цілей, ідеалів, принципів, завдань), які є важливими і значущими для змісту спільної діяльності. Це не означає, що всі члени колективу повиннім ати схожі погляди на всі сторони їхнього життя, мати однакові інтереси та захоплення. Ціннісно-орієтаційна єдність означає спів падання поглядів членів колективу щодо ділових та моральних норм спільної діяльності, щодо цілей та змісту цієї діяльності.
Адекватність покладання відповідальності за успіхи і невдачі спільної діяльності означає, що у колективі внесок кожного учасника у спільну справу, не залежно від результатів цієї справи оцінюється правильно, об’єктивно, тобто адекватно. У групах, які є не колективами, кожний член групи намагається приписати собі заслуги при успіху спільної справи і перекласти відповідальність на інших при невдачі справи.
У колективі виникає психологічна сумісність як узгодженість темпераментів та характерів.
5.Формування колективу та колективізму
Колектив є спільністю, де створюються найсприятливіші умови для формування особистості учня. Сімейний колектив, навчально-виховний колектив у школі, трудові колективи, в які після закінчення середньої освіти входять юнаки та дівчата – це те соціальне середовище, в якому відбувається становлення особистості та її розвиток, формується така риса, як колективізм, що передбачає вміння жити і працювати в колективі.
Для розвитку колективізму потрібно організовувати всі види діяльності школярів, щоб вони мали колективний характер. Ігрова, трудова, учбова та інші види діяльності повинні бути організовані таким чином, щоб завжди і в усьому формувати колективістські принципи, зміцнювати і розвивати дружню підтримку, взаємодопомогу, враховувати вміння до співробітництва. Результати спільної праці не можуть не залежати від якості роботи кожної конкретної людини.
Для згуртування учнівського колективу дуже важливим є спільні переживання дітей в процесі різних колективних справ. Колективні емоційні переживання, які супроводжують різну суспільно0корисну діяльність учнів, сприяють формуванню колективу, згуртовують учнів.
У середній школі з метою розвитку колективізму, здатності до співробітництва, використовуються групові форми учбової діяльності, коли клас поділяється на групи і кожна група виконує певне завдання, підпорядковане загальній меті уроку. Завдяки груповій роботі, яка протікає в атмосфері спільної узгодженої взаємодії учнів і передбачає обмін продуктами діяльності і тим самим виникнення взаємин взаємозалежності і взаємоконтролю, процес учіння цих умовах може набути риси справжньої колективності. Спілкування з ровесниками, яке є важливим фактором розвитку особистості школяра і яке виявляється , як правило, за межами учіння при традиційній формі навчання, при застосуванні групових форм навчання стає її атрибутом, а продукти праці на уроці – безпосереднім предметом спілкування.
Колективізм дітей формується і під впливом сімейного виховання, коли сім’я має спільну для всіх її членів соціальну ціну та особистісно значиму діяльність, котра могла б опосередковувати внутрішньо сімейні взаємини. Однією з найбільш показових рис колективістських взаємин взагалі, а в сімї зокрема – справедливість при покладанні відповідальності за успіх чи невдачу у спільній діяльності. Це не лише ознака сприятливого психологічного клімату, але й умова сумісності членів сімейного колективу.