Формами (елементами) інфраструктури в сучасній ринковій економіці є

-- кредитна система і комерційні банки;

емісійна система і емісійні банки;

-- організаційно оформлене посередництво на товар-них, сировинних, фондових і валютних біржах;

-- аукціони, ярмарки та інші форми організованого по-забіржового посередництва;

-- система регулювання зайнятості населення і цент-ри (державні й недержавні) сприяння зайнятості (біржі праці);

-- інформаційні технології і засоби ділової комунікації;

-- податкова система і податкові інспекції;

-- системи страхування комерційного господарського ризику і страхові (державні і недержавні) компанії;

-- спеціальні рекламні агентства, інформаційні агент-ства і засоби масової інформації;

-- торгові палати, інші громадські й добровільні дер-жавно-громадські об'єднання ділових кіл;

-- митна система;

-- професійні спілки тих, хто працює за наймом;

-- комерційно-виставочні комплекси;

-- система вищої і середньої економічної освіти;

-- консультативні (консалтингові) компанії;

-- аудиторські компанії;

-- громадські і державно-громадські фонди, створені з метою стимулювання ділової активності;

-- спеціальні зони вільного підприємництва тощо.

Ринкова інфраструктура є механізмом функціонування підприємництва (бізнесу). Вона охоплює широкий економічний простір від виробництва до споживання: укла-дення договорів, контрактів на постачання, просування то-варних потоків галузями і регіонами, регулювання збуту та обслуговування економічної системи. З огляду на це ефек-тивність функціонування ринкової економіки передусім залежить від комплексності та ефективності її інфраструктури.

Ринкова інфраструктура виконує такі функції:

1) організаційне оформлення ринкових відносин;

2) полегшення реалізації інтересів учасників ринкових відносин;

3) спеціалізація різних суб'єктів економіки, підвищен-ня оперативності й ефективності їх роботи на основі дифе-ренціації ринкових ніш, які вони заповнюють;

4) полегшення форм юридичного і економічного кон-тролю державного і громадського регулювання ринкових відносин.

Для зручності аналізу елементи ринкової інфраструк-тури поділяють на два види:

1. спеціалізована ринкова інфраструктура; 2) загальна ринкова інфраструктура.

4. Розрізняють зовнішній (професійний) ринок праці і внутрішній ринок праці.

Зовнішній ринок охоплює відносини між продавцями і покупцями робочої сили в масштабах країни, регіону, галузі. Це відносини, що виникають з приводу наймання працівників відповідної професії, а, отже, потребують жорсткої класифікації робіт і чіткого визначення їх змісту. На зовнішньому ринку діють галузеві профспілки, які об'єднують працівників за видами професій. Зовнішній ринок допускає можливість вільного переходу з одного місяця на інше.

Внутрішній ринок являє собою систему соціально-трудових відносин у межах одного підприємства, в середині якого розміщення робочої сили і визначення її ціни відбувається згідно з адміністративними правилами та процедурами. Внутрішній ринок передбачає рух кадрів в середині підприємства, переміщення з однієї посади на іншу. Це переміщення може відбуватися як по горизонталі, так і по вертикалі.

Практично у всіх країнах існує відкритий і тіньовий ринок праці.

Відкритий ринок охоплює все працездатне населення. Це перш за все організована, офіційна частина ринку - населення, яке перебуває на обліку в державних службах зайнятості, тобто безробітні, а також випускники державної служби професійного навчання. Неофіційна частина ринку охоплює тих громадян, які мають намір влаштуватися на роботу через прямі контакти з підприємствами або з недержавними структурами працевлаштування і професійні навчання.

Тіньовий ринок - це ринок, де зайняті на підприємствах і в організаціях мають велику ймовірність опинитися без роботи, тому що офіційно вони не є працевлаштованими.