V. Топографія нирок

Лежать під поперековими хребцями в поперековій ділянці. Права нирка розміщується краніальніше, торкається печінки і залишає ниркове втиснення (за винятком свині).

А. Класифікація розміщення нирок по мірі зменшення асиметрії:

1. між обома нирками відносно рівня їх положення є досить великий проміжок (мозоленогі);

2. нирки своїми кінцями за рівнем положення майже не заходять одна за другу (кінь): ліва – 18 грудний – 3 поперековий хребець, права – 14-15 грудний – 2 поперековий хребець;

3. нирки своїми кінцями за рівнем положення слабо заходять одна за другу (жуйні, оленеві, гризуни): ліва – 2-5 поперековий хребець, права – 12-13 грудний – 2-3 поперековий хребець;

4. лежать майже на одному рівні (всеїдні, хижаки): свиня – ліва і права нирка – 1-4 поперековий хребець, собака – ліва і права нирка – 1-3 поперековий хребець;

5. права нирка лежить каудальніше за ліву (людина).

Б. Класифікація нирок за ступенем їх зміщення до тазу:

1. права нирка майже повністю лежить в підребер’ї (однокопитові, гризуни);

2. ліва нирка наполовину лежить у підребер’ї (людина);

3. обидві нирки зовсім не заходять у підребер’я (всеїдні, хижаки);

4. ліва нирка доходить заднім кінцем до 5 поперекового хребця (жуйні, оленеві);

5. ліва нирка лежить під крилами крижової кістки (мозоленогі).

VI. Структурно-функціональна характеристика сечовивідних шляхів

1. Сечовід – парний трубкоподібний орган:

- слизова оболонка – перехідний епітелій;

- м’язова оболонка – непосмугована мускулатура;

- зовнішня оболонка – адвентиція.

2. Сечовий міхур

- слизова оболонка – перехідний епітелій;

- середня оболонка – товста, представлена двома поздовжніми (зовнішній і внутрішній) і коловим шарами непосмугованої мускулатури;

- зовнішня оболонка – верхівка й тіло вкриті очеревиною, шийка – адвентицією.

Топографія сечового міхура

В пренатальному онтогенезі (в плода) сечовий міхур спереду незамкнений, а з’єднується за допомогою урахуса з алантоїсом і лежить у черевній порожнині. Під час народження пупковий канатик відривається, урахус запустіває, сечовий міхур поступово переміщується в тазову порожнину (велика рогата худоба, кінь) або лобкову ділянку (свиня, собака).

3. Сечівник

У самок:

- слизова оболонка – перехідний епітелій;

- середня оболонка – непосмугована м’язова тканина, в каудальній частині – посмуговані м’язові волокна, які формують сечівниковий м’яз (стискач);

- зовнішня оболонка – адвентиція.

В самців сечівник майже відразу після виходу із сечового міхура об’єднується із сім’явипорскувальною протокою, утворюючи сечостатевий канал:

- слизова оболонка – перехідний епітелій;

- судинна (кавернозна) оболонка – сполучна тканина, що містить еластичні й непосмуговані м’язові волокна та густу сітку кровоносних судин із розширеннями – лакунами (під час ерекції заповнюються кров’ю, що зумовлює зіяння сечостатевого каналу);

- м’язова оболонка – товстий шар посмугованих м’язових волокон, які утворюють сечостатевий м’яз;

- зовнішня оболонка – адвентиція.