3. Наведіть основні риси сучасних прогресивних технологій

Вдосконалення технологічних процесів відбувається на основі введення різного роду технологічних нововведень – інновацій. Їх підрозділяють на продуктові(вдосконалення і заміна конкурентного товару) та технологічні( вдоскон. І заміна техпроцесів виробництва товару). Джерелом появи продуктових інновацій зазвичай є поєднання потреб ринку і техніка економічних можливостей підприємства для їх появи і реалізації .

Базові продуктові нововведення спочатку використовують на невеликих, часто не зайнятих секторах ринку, забезпечуючи тимчасову монополію, високі ціни і високі прибутки для підприємства. Нова продукція зазвичай не конкурує напряму зі старою, а спочатку доповнює її на найбільш важливих ділянках ринку і повинна бути більш конкурентоспроможною або бути дешевше при тій же якості або рівень її споживчих властивостей повинен бути вище чим традиційної продукції(через це ціна вище)

Продуктові нововведення: -спрямовані на вдосконалення базової моделі; - спрямовані на випуск потенційно нового продукту

2 група потребує більше інвестицій, більше комерційного ризику, але вона забезпечує високий об’єм продаж , різкий ріст конкурентоспроможності виробника. На ранніх стадіях базових продуктових нововведень використовують висококваліфіковану працю. Тому затрати на початкових етапах введення ростуть

Технологічні нововведення мають іншу динаміку розвитку. Випробувавши на одному підприємстві вони починають дефункціонувати на інші, при цьому швидкість їх поширення залежить від ефективності, універсальності та адаптивності. Приклад: в середині минулого століття з’явились лазерні технології , як почали використовувати в зміцненні металів, терапії, метрології.

4.Загальні відомості про полімери.Класифікація полімерів.

Поліме́ри — природні та штучні високомолекулярні сполуки, молекули яких складаються з великого числа повторюваних однакових або різних за будовою атомних угруповань, з'єднаних між собою хімічними або координаційними зв'язками в довгі лінійні або розгалужені ланцюги. Структурні одиниці, з яких складаються полімери називаються мономерами.

Розмір молекули полімеру визначається ступенем полімеризації n, тобто числом ланок у ланцюзі. Зі зростанням n збільшується в'язкість, речовина стає воскоподібною.. Більша довжина молекул перешкоджає їхньому правильному впакуванню, і структура полімерів варіює від аморфної до частково кристалічної. Частка кристалічності значною мірою визначається геометрією ланцюгів. Чим ближче укладаються ланцюги, тим більш кристалічним полімер стає. Кристалічність, зазвичай, навіть у найкращому разі виявляється недосконала. Аморфні полімери плавляться в діапазоні температур, яка залежить не тільки від їхньої природи, але й від довжини ланцюгів; кристалічні мають точку плавлення.В основу класифікації полімерів закладені різні ознаки: походження, склад, методи утворення, структура, галузі використання. Так за походженням полімери поділяються на:

1. природні або натуральні, до яких відноситься велика група (білки, крохмаль, целюлоза, натуральний каучук, природний графіт та ін.).

2. синтетичні — утворені синтезом з низькомолекулярних речовин — мономерів (поліетилен з етилену, полістирол із стиролу). Це ведуча група, тому що синтез дозволяє цілеспрямовано регулювати склад і властивості.

3. штучні — утворюються з природних полімерів шляхом їхньої хімічної модифікації (наприклад, при взаємодії целюлози з азотною кислотою утворюється нітроцелюлоза).

Природні полімери утворюються в результаті життєдіяльності рослин і тварин й утримуються в деревині, вовні, шкірі. До природних полімерів відносять протеїн, целюлоза, крохмаль, шелак, лігнін, латекс.

Зазвичай природні полімери піддаються операціям виділення очищення, модифікації, при яких структура основних ланцюгів залишається незмінною. Продуктом такої переробки є штучні полімери. Прикладами є натуральний каучук, виготовлений з латексу, целулоїд, що являє собою нітроцелюлозу, пластифіковану камфорою для підвищення еластичності.

За хімічною структурою полімери поділяються на лінійні, розгалужені, сітчасті та просторові. Молекули лінійних полімерів хімічно інертні відносно одна одної і зв'язані між собою лише силами Ван-дер-Ваальса. При нагріванні в'язкість таких полімерів зменшується і тоді вони здатні зворотно переходити спочатку у високоеластичний, а потім й у в'язкотекучий стан. Оскільки єдиним наслідком нагрівання є зміна пластичності, лінійні полімери називають термопластичними. Не слід уважати, що термін «лінійні» позначає прямолінійні, навпаки, для них більше характерна зубаста або спіральна конфігурація, що надає таким полімерам механічну міцність.Термопластичні полімери можна не лише плавити, але й розчиняти, тому що зв'язки Ван-дер-Ваальса легко руйнуються під дією реагентів.Розгалужені (щеплені) полімери більше міцні, ніж лінійні. Контрольоване розгалуження ланцюгів служить одним з головних промислових методів модифікації властивостей термопластичних полімерів. Сітчаста структура характерна тим, що ланцюги зв'язані один з одним, а це сильно обмежує рух і приводить до зміни як механічних, так і хімічних властивостей. Внаслідок великої реакційної здатності молекул, яка проявляється при підвищенні температури, такі полімери називають термореактивними. Їхні молекули активні не тільки відносно одна одної, але й до поверхонь сторонніх тіл. Тому термореактивні полімери, на відміну від термопластичних, мають високу адгезовану здатність навіть при низьких температурах, що дозволяє використовувати їх як захисні покриття, клеїв і сполучного в композиційних матеріалах.

Реакційність молекули термореактивних полімерів можуть утворитися більше простим і природним шляхом— поступово від мономера до димеру, потім до тримеру, тетрамеру і т. д. Таке об'єднання мономерів, їхню «конденсацію», називають реакцією поліконденсації; вона не вимагає ні високої чистоти, ні тисків, але супроводжується зміною хімічного складу, а часто й виділенням побічних продуктів (звичайно водяної пари). Саме ця реакція реалізується в природі; вона може бути легко здійснена за рахунок лише невеликого нагрівання в найпростіших умовах, аж до домашніх. Така висока технологічність термореактивних полімерів надає широкі можливості виготовляти різні вироби на нехімічних підприємствах, у тому числі на радіозаводах.

5.Розкрийте основи технологій виробництва електроенергії ТЕС, ГЕС, АЕС.  (ТЕС) полягає у перетворенні хімічної енергії горіння палива (вугілля, нафти, газу тощо) послідовно в теплову, механічну і електричну енергію. Основи роботи ТЕС: на паротурбінних електростанціях ротори електричних генераторів приводяться в обертання паровими турбінами, в яких теплова енергія пари перетворюється на кінетичну, що передається роторові турбіни. Таким чином, водяна пара є робочим тілом паротурбінної електростанції. Пара необхідних параметрів утворюється у котлі за рахунок тепла, що виділяється при спалюванні органічного палива.  На ТЕЦ існують внутрішні втрати конденсату та пари, обумовлені неповною герметичністю водопарового тракту, а також безповоротної витрати пари конденсату на технічні потреби станції. Вони складають невелику частку загальної витрати пари на турбіни (1-1,5 %).Внутрішні і зовнішні витрати пари та конденсату, відновлюються попередньо відпрацьованою водою водопідготувальної установки Гідроелектростанції мають значні переваги перед тепловими, які полягають зниженні собівартості електроенергії, відсутності палива, прості в обладнанні та обслуговуванні, дешевші в експлуатації і забезпечують високу надійність електропостачання, а також повну автоматизацію роботи. Коефіцієнт корисної дії ГЕС - 80 %розміщення їх повністю залежить від природних умов, а виробництво електроенергії має сезонний характер. Будівництво ГЕС на рівнинних річках України завдає значних матеріальних збитків, оскільки потребує затоплення великих територій, що використовуються під водосховища. На річках створюють системи гідроакумулюючих електростанцій(ГАЕС). Діючи за принципом переміщення того самого обсягу води між двома басейнами, розміщеними на різних рівнях висоти, ГАЕС працюють як помпи.Принцип роботи. У гідроелектростанціях потоки води підводяться до водяних турбін, де енергія руху води перетворюється в механічну енергію обертання роторів турбін. Турбіни обертають ротори генераторів, які перетворюють механічну енергію в електричну.ГАЕС  споживають і накопичують енергію, коли вона є в надлишку, і повертають її в електричну мережу, коли її недостатньо.

   Джерелом отримання електроенергії на АЕС є ланцюгова реакція ділення ядер атомів важких елементів. Ця реакція відбувається в атомних реакторах з виділенням великої кількості тепла. (ресурси урану для атомної енергетики=ресурсам вугілля, нафти й газу разом узятим; АЕС економлять дефіцитне органічне паливо ;не споживають кисню і майже не викидають шкідливих газів і твердих продуктів.