господарське Право
.docУзгоджені дії не можуть бути дозволені органами АМКУ, якщо конкуренція суттєво обмежується на всьому ринку чи в значній його частині.
Порядок розгляду справ про надання дозволу на узгоджені дії встановлено розділом IV Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Положенням про порядок подання заяв до АМКУ про надання дозволу на узгоджені дії суб'єктів господарювання, затвердженим розпорядженням АМКУ від 12 лютого 2002 р. № 26-р.Кабінет Міністрів України може дозволити узгоджені дії, на які АМКУ не було надано дозволу, якщо учасники узгоджених дій доведуть, що позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. Порядок надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання1, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. №219. Для отримання такого дозволу суб'єктам господарювання необхідно подати до Мінекономрозвитку України заяву та копію рішення АМКУ про заборону відповідних узгоджених дій. У 10-денний термін Мінекономрозвитку України утворює комісію з питань оцінки позитивних і негативних наслідків узгоджених дій (з числа незалежних експертів), яке у 20-денний термін готує проект рішення Кабінету Міністрів України та подає його до відповідного секретаріату Кабінету Міністрів України (наказом Мінекономіки України від 24 квітня 2003 р. № 106 затверджено Положення про комісію з питань оцінки позитивних і негативних наслідків узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання.
34) Порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи Адміністративної колегії Антимонопольного комітету України на концентрацію суб'єктів господарювання, а також їх розгляду та одержання висновків з питань концентрації суб'єктів господарювання встановлено «Положенням про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію).
Витяг з Положення про концентраціюПри перевищенні вартісними показниками учасників концентрації порогових значень, наведених у пункті 2.1 Положення, а також створенні ПФГ учасники концентрації, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, які в межах своїх повноважень приймають рішення про концентрацію або які здійснюють концентрацію, повинні звернутися із заявою про надання:
· дозволу Комітету на концентрацію, у тому числі оренду, лізинг, концесію;
· висновків Комітету щодо доцільності створення ПФГ, стосовно ТЕО та Генеральної угоди ПФГ.
Подання заяви (окрім заяв про одержання висновків Комітету щодо доцільності створення ПФГ та висновків про можливість оренди та умови договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства чи його структурного підрозділу, що перебуває у державній чи комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим) здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, орендарем,лізингоодержувачем, концесіонером, суб'єктами господарювання, фізичними та юридичними особами, які в межах своїх повноважень приймають рішення про концентрацію або які здійснюють концентрацію. Заява подається до Комітету.
Учасники концентрації, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю подають спільну заяву.Подання заяви про одержання висновків Комітету щодо доцільності створення ПФГ, стосовно ТЕО та Генеральної угоди ПФГздійснюється уповноваженою особою (особами) ініціаторів створення ПФГ.Подання заяви про надання висновків про можливість оренди та умови договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства чи його структурного підрозділу, що перебуває у державній чи комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, до відповідного органу Комітету здійснюється орендодавцем. Ця заява може подаватися одночасно з заявою орендаря про надання дозволу на концентрацію.Заява та додані до неї документи мають містити повну та достовірну інформацію.
У разі подання недостовірної інформації заявники несуть відповідальність згідно із статтею 52 Закону "Про захист економічної конкуренції".
Інформація з обмеженим доступом, необхідна для розгляду заяви, може подаватися до відповідних органів Комітету цими особами окремо.
У разі, якщо концентрація проводиться із застосуванням конкурсних процедур (торги, аукціони, конкурси, тендери тощо), заява може подаватись як до початку конкурсної процедури, так і після, але не пізніше тридцяти днів з дати оголошення переможця, якщо інше не передбачено законом.
У тих випадках концентрації (окрім створення ПФГ та надання висновків про можливість оренди та умови договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства чи його структурного підрозділу, що перебуває у державній чи комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим), які не передбачені пунктом 2.1 Положення, особи й органи, зазначені в пункті 3.1 Положення, можуть з власної ініціативи звернутися із заявою до Комітету з метою одержання дозволу на ці дії.Суб'єкти господарювання можуть з власної ініціативи звернутися до органів Комітету із заявою про отримання попередніх висновків стосовно питань запланованої концентрації.
Попередні висновки стосовно питань запланованої концентрації не звільняють заявника від необхідності звернутися до органу Комітету із заявою про надання дозволу на концентрацію у випадках, передбачених пунктом 2.1 Положення.
За подання заяв про надання дозволу Комітету на концентрацію, надання попередніх висновків відповідно до статей 26 та 29 Закону "Про захист економічної конкуренції" справляється плата в розмірах, передбачених частиною другою статті 34 Закону "Про захист економічної конкуренції".
35) У Законі України "Про захист від недобросовісної конкуренції" поняття "недобросовісна конкуренція" визначене як будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності (ст. 1).Таким чином, недобросовісну конкуренцію можна визначити як порушення правил поведінки, які склалися, широко застосовуються в підприємництві та визнаються підприємцями як обов'язкові ділові норми, що завдає шкоди відносинам добросовісної конкуренції і свободи у підприємницькій діяльності.
Правове визначення (генеральний делікт) поняття недобросовісної конкуренції як будь-яких дій у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності, є найбільш важливою нормою Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції". Запровадження зазначеного поняття дало поштовх розробці та прийняттю передбачених ст. 33 Закону правил професійної етики у конкуренції для галузей економіки та відповідних сфер підприємницької діяльності, сприяло утвердженню у правосвідомості підприємців необхідності чесної поведінки у сфері підприємництва.Виділяють наступні ознаки недобросовісної конкуренції:
а) недобросовісна конкуренція, на відміну від монополістичної діяльності, може здійснюватися тільки активними діями, можливість пасивної поведінки у вигляді бездіяльності не передбачена;б) дані дії будуть розглядатися як правопорушення, якщо вони суперечать не тільки положенням чинного законодавства, але і звичаям ділового обороту, вимогам добропорядності, розумності, справедливості;в) суб'єктами недобросовісної конкуренції можуть бути лише осподарюючі суб'єкти, тобто організації, що займаються підприємницькою діяльністю, а також індивідуальні підприємці;г) метою активних дій суб'єктів недобросовісної конкуренції є придбання переваг у підприємницькій діяльності;д) у результаті дії конкурентам можуть бути заподіяні збитки або нанесена шкода їх діловій репутації [9].
Недобросовісною конкуренцією є, зокрема, дії, визначені главами 2 - 4 Закону. У Законі визначено три види правопорушень:
неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання;
створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції;
неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.
Названі безпосередньо в Законі дії не є винятковими діями, що кваліфікуються як недобросовісна конкуренція. В Законі немає обмеженого переліку видів протиправної поведінки, які визнаються недобросовісною конкуренцією. Таким чином, усяка поведінка, засіб конкурентної боротьби, які будь-яким чином суперечать звичаям чесної підприємницької практики, пов'язані з порушенням прийнятих на ринку норм і правил, що мають місце у відносинах між конкуруючими суб'єктами, можуть бути визнані недобросовісною конкуренцією.
Органами Антимонопольного комітету при припиненні порушень конкурентного законодавства було застосовано загальну заборону недобросовісної конкуренції, передбачену ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції". Ця стаття застосовується у випадках, коли дії в конкуренції суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності, але не можуть бути кваліфіковані як порушення, передбачені ст.ст. 4-19 зазначеного Закону.
Так, "В" спеціалізованою аграрною біржею (далі - біржа), всупереч вимогам ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" і Правилам проведення біржових торгів, проводилася лише реєстрація угод купівлі - продажу об'єктів нерухомості, а самі біржові торги не проводилися. Доход біржі від здійснення операцій реєстрації угод купівлі - продажу можна визначити як незаконно отриманий. Отже, порушення зазначених Правил призвело до отримання біржею неправомірних (майнових) переваг у конкуренції з іншими господарюючими суб'єктами, які надають послуги реєстрації угод купівлі - продажу об'єктів нерухомості. Такими суб'єктами є інші біржі, що мають відповідні ліцензії, а також нотаріальні контори.
Дії біржі кваліфіковано територіальним відділенням Антимонопольного комітету як такі, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності, тобто як недобросовісна конкуренція. На порушника накладено штраф у розмірі 400 грн. Порушення припинено, штраф сплачено.
Слід припустити, що число видів правопорушень, які є недобросовісною конкуренцією, і перелік їх складів, що створюють загрозу безпеці конкурентного процесу в ринковій економіці, змінюватимуться протягом часу, зумовлені не тільки зміною соціально-економічних умов в Україні та розвитком підприємницької діяльності, а й зміною конкурентного законодавства, спрямованого на досягнення балансу між забезпеченням свободи підприємницької діяльності та її стабільністю і захищеністю.
Так, в останні роки відбулося суттєве зростання кількості припинених органами Антимонопольного комітету порушень у вигляді недобросовісної конкуренції. Таким чином, запровадження Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" сприяло підвищенню ефективності інституту захисту підприємців і споживачів від недобросовісної конкуренції.
Найбільш поширеними категоріями порушень у вигляді недобросовісної конкуренції були дії, пов'язані з неправомірним використанням знаків для товарів і послуг та інших позначень, фірмових найменувань, дискредитацією господарюючого суб'єкта, тобто дії, спрямовані на неправомірне використання ділової репутації господарюючих суб'єктів, створення перешкод господарюючим суб'єктам у процесі конкуренції.Однією з основних причин цих порушень стало посилення конкурентної боротьби при зниженні рівня монополізації ринків у процесі вступу на них нових суб'єктів господарювання, а також суттєве розширення сфери регулювання відносин, пов'язаних з недобросовісноюг
36) Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та її види передбачена розділом VІІІ Закону «Про захист економічної конкуренції».За правопорушення у сфері економічної конкуренції передбачаються такі види відповідальності: господарсько-організаційні санкції, господарсько-адміністративні штрафи, безоплатне вилучення майна; відшкодування шкоди.
Господарсько-організаційні санкції застосовуються у формі: примусового поділу суб'єкта господарювання, що зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку Реорганізація суб'єкта господарювання, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд впродовж встановленого строку, який не може бути меншим шести місяців; надання обов'язкових до виконання вказівок стосовно припинення виявлених порушень, відновлення попереднього стану на ринку; блокування цінних паперів; скасування дозволу на узгоджені дії у випадку порушення умов його надання; вимога щодо обов'язкового спростування порушником в офіційних органах преси неправдивих, неточних або неповних відомостей (у разі встановлення факту дискредитації господарюючого суб'єкта (підприємця); скасування на вимогу антимонопольних органів ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання у випадку порушення ними антимонопольного законодавства.
На об'єднання, суб'єктів госп можуть накладатись такі штрафи: до 10% доходу за останній звітний рік, що передував року, в якому накл штраф у разі скоєння таких порушень: антиконкурентні узгоджені дії; зловживанням монопольним становищем; невик або вик не в повному обсязі рішень, попередніх рішень органів АМКУ; до 5% доходу за останній звітний рік у разі вчинення учасниками антиконкур узгоджених дій, які можуть бути дозволені, до отримання відповідного дозволу; обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб'єктів господарювання, об'єднань, пов'язана із антик узгодж діяльністю; неправомірним використанням ринкового становища, дискримінацією конкурентів; недотримання умов придбання часток суб'єкта госп; порушення положеньустановчих документів; недотримання умов дозволу, наданого учасниками узгоджених дій та концентрації;
до 1 % доходу (виручки) за останній звітний рік в разі скоєння таких порушень: обмежувальна діяльність, пов'язана із схилянням інших суб'єктів господарювання до вчинення порушень чи сприянням вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції; неподання, подання в неповному обсязі, подання недостовірної інформації органам АМК; створення перешкод працівникам органів АМК у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладанні арешту на носії інформації.Якщо доходу немає або відповідач не надав інформації про розмір доходу, то штраф визначається як 20 тис. неоподатковуваних мінімальних доходів громадян (надалі – НМДГ) – замість 10%; 10 тис. НМДГ - замість 5%; 2 тис. НМДГ - замість 1%. Рішення про штрафи понад 1 тис. НМДГ приймаються виключно АМКУ та адміністративною колегією на своїх засіданнях. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5% суми штрафу.
У випадку скоєння порушень суб'єктами природних монополій накладаються такі штрафи: до 2 тис. НМДГ за несвоєчасне надання інформації органам, які регулюють їхню діяльність; до 1 тис. НМДГ за ненадання інформації або надання завідомо недостовірних даних органам, які регулюють їхню діяльність; до 5 тис. НМДГ за невиконання або несвоєчасне виконання рішень органів, які регулюють їхню діяльність, і порушення умов та правил здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умов); недотримання умов придбання часток суб'єктів господарювання, що відповідно до законодавства, не вважається концентрацією; концентрація без отримання необхідного дозволу; обмеження в господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до органів АМКУ із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог, зазначених у наданому їм дозволі на такі дії.
Суб'єкти господарювання, які скоюють порушення конкуренційного законодавства несуть цивільну відповідальність відповідно до ЦК адміністративна відповідальність відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення і кримінальну відповідно до Кримінального Кодексу України передбачає накладання штрафів на керівників підприємств та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю.
При цьому розмір штрафу залежить від виду порушення (за акти недобросовісної конкуренції – розмірі до 2 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та (або) розміру незаконно отриманого прибутку. Рішення про накладення штрафів приймають антимонопольні органи на їх засіданнях (у розмірах понад 1 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - виключно Антимонопольним комітетом України, в решті випадків - адміністративною колегією Антимонопольного комітету України).Безоплатне вилучення товарів майна проводиться у разі з неправомірно використаним позначення або копій виробів іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) як у виробника, так і у продавця. Застосовується за відповідні акти недобросовісної конкуренції з дотриманням передбаченого Кабінетом і Міністрів України порядку.Відшкодування шкоди як форма господарсько-правової відповідальності передбачається у разі заподіяння внаслідок порушення конкурентного (антимонопольного) законодавства шкоди (зазвичай, майнової) учасникам конкуренції, споживачам, державі. Застосовується в судовому порядку за заявою заінтересованої особи (осіб), в інтересах держави - антимонопольних органів, прокурора. Розмір шкоди визначається за правилами ЦК (ст.203), а у разі вчинення порушень, передбачених пунктами 1,2, 5, 10, 12, 18, 19 ст. 50 Закону «Про захист економічної конкуренції» відшкодовується у подвійному розмірі.
На практиці найпоширенішими є так звані цінові зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, до яких відносяться зловживання у вигляді встановлення дискримінаційних і монопольних цін, причому як монопольно високих, так і монопольно низьких. Відбуваються такі зловживання в основному суб'єктами, що функціонують на соціально значимих ринках (житлово-комунальних послуг, енергопостачання, зв'язку, транспорту), тому зачіпають життєво важливі інтереси досить широкої категорії споживачів, а звідси мають істотні негативні наслідки.Притягнення до відповідальності за порушення конкурентною законодавства може мати місце впродовж спеціальних термінів позовної давності, встановлених ст. 42 Закону «Про захист економічної конкуренції», - п’ять років від дня вчинення порушення, а у разі тривалого порушення – з дня його закінчення, крім випадків несвоєчасного, неповного подання інформації чи подання недостовірної інформації антимонопольним органам, створення перешкод працівникам антимонопольних органів щодо виконання ними своїх повноважень, стосовно яких передбачено трирічний строк позовної давності.