- •1. Суть і компоненти національної економіки.
- •6. Національна економіка в системі економічних знань та її зв'язок з іншими науками.
- •7. Стан, джерела і завдання вивчення економіки суверенної україни.
- •10. Екологічна ситуація в україні
- •11. Економічне становище населення і мотивація праці в україні у складі колишнього срср
- •13. Людський потенціал україни та його складові
- •14. Демографічна ситуація
- •16. Грошові доходи населення, їхня структура і динаміка в україні.
- •17. Концепція людського розвитку та її реалізація в україні.
- •18. Капітал і його роль у розвитку економіки україни
- •19. Природні ресурси україни, його значення у розвитку національної економіки
- •20. Структурна перебудова економіки україни та її основні напрями.
- •21. Перехідна економіка
- •25. Найважливіші завдання побудови соціальної ринкової економіки україни. Конституція україни
- •29. Підприємство, його функції та роль у здійсненні інституційних перетворень в україні.
- •30. Найважливіші етапи розвитку підприємництва в україні
- •31. Антимонопольна політика та розвиток конкуренції в україні.
- •32. Природні моноплії, їхнє функціонування в економіці україни.
- •35. Безробіття
- •36. Становлення ринку праці в україні.
- •37. Соціальна політика
- •39. Пенсійна реформа
- •40. Чинники і політика становлення середнього класу в україні
- •41. «Тіньова економіка», її основні компоненти.
- •42. Основні напрями детінізації економіки в україні.
- •43. Фінансова система україни та основні засади фінансової політики
- •46. Розвиток фінансового ринку в україні
- •48. Грошово-кредитна система україни. Основні етапи становлення грошової системи україни.
- •50. Розвиток банківської системи 1991-1997
- •53. Місце і роль промисловості у системі національної економіки україни
- •54. Розвиток електроенергетичної галузі України за роки незалежності.
- •55. Розвиток вугільної промисловості України за роки незалежності.
- •56. Розвиток нафтогазової промисловості
- •57. Розвиток металургійної галузі
- •58. Формування і реалізація державної промислової політики
- •59. Інвестиційний потенціал україни. Основні напрями інвестиційної політики в україні.
- •61 . Транспортна система України
- •62. Залізничний транспорт в Україні
- •67. Трубопровідний транспорт України.
- •68. Будівельний комплекс Укр.,його розвиток в роки незалежності.
- •69. Формування сучасної системи звязку і телекомунікацій в Укр.
- •70. Місце і роль с/г у системі національної економіки україни.
- •71. Аграрна політика
- •72. Формування і функціонування аграрного ринку в україні.
72. Формування і функціонування аграрного ринку в україні.
Україна успадкувала від СРСР централізовану с-му заготівель с/г продукції, а також централізовану с-му формування цін на с/г продукцію. За роки незалежності було сформовано нові канали реалізації с/г продукції: 1) реалізація с/г продукції переробним підприємствам. Цей канал поступово скорочується. Якщо у 1999р. реалізовано 53% с/г продукції, то у 2003р.-23%; 2) реаліз. с/г продукції на продовольчих ринках. У 1999р. – 24%, а у 2003 – 16%; 3) реліз. с/г продукції безпосередньо населенню. У 1999р.-11%, а у 2003р.-7%.; 4) реаліз. с/г продукції комерційним структурам. У 1999р.-12%, 2003 – 54%.
С/г виробникам нав’язують свої закупочні ціни. На аграрному ринку за роки незалежності прагнуть сформувати прозорі схеми реалізації і збуту с/г продукції. З’явились такі нові елементи аграрного ринку, як аграрні або торгові біржі і агро-доми. У 2004р. – 34 товарні біржі і 435 торгових домів. Через товарні біржі реалізовується доволі незначний % с/г продукції (2-3%). На товарні біржі накладено такі завдання:
- формування прозорого аграрного ринку через збільшення обсягів торгів на товарних біржах і обмеження бартерних операцій;
- в процесі біржових торгів формується ринкова ціна на основі співвідношення попиту і пропозиції на с/г продукцію;
- на товарних біржах відбувається закупівля с/г продукції для заг. держ. та регіональних потреб;
- на товарних біржах укладаються форвардні угоди на купівлю с/г продукції. Це сприяє покращенню с/г становища.
Агро-торгові доми розглядаються як об’єднання товаровиробників певного регіону з метою координації їх дій щодо узгодження і реалізації с/г продукції через с-му аграрних бірж.
73. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ, ЇЇ ОСНОВНІ СКЛАДОВІ.
Базовою вимогою при проведенні зовнішньоек. політики в Україні є ефективне забезпечення її інтересів, які можна поділити на:
геополітичні і стратегічні пов’язані з забезпеченням нац. безпеки України і її незалежності;
економічні, пов’язані з інтеграцією у світове господарство;
регіональні і субрегіональні, пов’язані з відносинами з найближчим сусідніми країнами.
З метою забезпечення нац. інтересів зовн-ек. політика України спрямовується на виконання таких завдань:
- утвердження України, як незалежної, демократичної д-ви;
- забезпечення стабільності міжнародного становища України;
- збереження територіальної цілісності У-ни і недоторканості кордонів;
- захист прав і інтересів юр. і фіз.. осіб за кордоном.
Ці завдання реалізуються шляхом зовнішньоек. торгівлі. Спостерігаються тенденції, щодо посилення відкритості ек-ки України, так частка експорту у 1990р становила 29%, а у 2004-59%. Структура експорту незадовільна бо в ній переважає продукція з низьким ступенем доданої вартості. Це передусім метали, руди, транспортні послуги. Можна виділити такі пріоритети покращення зовнішньої торгівлі України:
орієнтація на експорт високоякісного прокату, метало місткої продукції, включаючи морський транспорт;
розвиток системи виробництва ракетної та авіаційної техніки, зорієнтованої на зовн. ринок;
створення системи наукомістких виробництв;
формування потужної курортно – оздоровчої та туристично – рекреаційної індустрії.
На засіданні Ради з питань співробітництва України та ЄС, було визначено декілька пріоритетів спільної діяльності: енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, охорона довкілля та екологічна безпека, та ін.
Серед основних завдань зовнішньоек. політики: 1)формування прогресивної структури експорту та створення системи його державної підтримки; 2)просування вітчизняних товарів та послуг на зарубіжні ринки; 3) вдосконалення імпортного тарифу; 4) створення умов для залучення іноземних інвестицій; 5) контроль за обґрунтованістю цін та напрямками використання коштів; 6) досягнення сприятливого торгового режиму у відносинах із зарубіжними країнами.
74. СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНИМИ ФІНАНСОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ
Основними міжнародними фінансовими організаціями, з якими Укр. тісно співпрацює є:
А) МВФ. Україна стала його членом у 1992р., її квота 0,7% .МВФ надав Україні кредитів на суму 1,935 млрд $ CША( 1995-1998рр), 2,6 млрд.(1998-2002), 16,5 млрд дол США(2002-2008рр). МВФ надав Україні технічну допомогу (податкова політика та державне управління) та сприяв у підготовці кадрів ( з фінансової політики та програмування, зовнішньої політики тощо) .Україна мала з МВФ і певні суперечності, що призвело до припинення фінансування зовнішніх платежів України. У жовтні 1998р. МВФ почав кредитувати Україну за механізмом розширеного фінансування;
Б) Світовий банк Україна стала його 167 членом у 1992р.. Складається з 5 установ( МБРР, МАР, МФК, МЦУІС, БАГІ). Основними сферами, які фінансуються Світовим банком в Україні є: макроекономічне управління та інституційний розкиток, реформа фінансового сектора та розвиток приватного сектора, енергетика, с/г, соціальна сфера, довкілля та іняраструктура.Україна отримала кредити на стабілізацію економіки, структурну перебудову та інтеграцію в світове господарство.
В) Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) заснований у 1991р. для сприяння країнам Центральної та Східної Європи і СНД у становленні ринкової економіки. Україна стала його членом 13.08.1992р. Основні інвестиції здійснено в харчову та нафтогазову промисловість, послуги в с/г, транспорт, зв”язок,портове обладнання та фінансовий сектор.ЄБРР виступає від країн „Великої сімки” адміністратором Чрнобильського фонду „Украття” (засноваго 1997рю для перетворення чорнобильського „саркофага” на безпечну й екологічну сталу систему.