3. Психоаналіз індивіда у групі, через групу і шляхом аналізу гру­пи: Зіґмунд г. Фукс: «Сітка» та індивід

Теорію 3. Фукса вважають найбільш розробленою. Він порівнює групу з організмом. Окремі асоціації утворюють сприятливий ґрунт для групової мат­риці. Тлумачаться й історія життя окремого члена групи, і груповий процес, який розуміють як спільну інсценізацію групи, як вираження її колективної фантазії. Ведучий порівнюється із диригентом оркестру. Вважають, що основ­ну роботу — стосовно розуміння та тлумачення — виконують самі члени гру­пи (Shaked, 1999, с. 63). Природною «сіткою», у якій кожен займає індивіду­альну позицію, є сім'я. «Сітка» комунікації у групі є важливою складовою групового процесу. 3. Фукс вбачає у групі вихідну рамку; звертає увагу на динаміку, на групу як ціле й на окремого індивіда.

3. Фукс виходить із того,

що індивід є «вузловим пунктом у сітці групи», що кожна подія охоплює групу як ціле; те, що відбувається, є частиною цілісного утворення (Gestalt), певні фігури фор­мують передній план, а тло проявляється у решті групи. Відтак хвороба окремого індивіда завжди відповідає якомусь розладу всередині сітки, тому її мусять лікувати в рамках групи, оскільки недуга завжди є вираженням несумісності індивіда з його первинною групою (сім'єю). Людина не відчує полегшення, поки у сприятливій кому­нікативній формі не зможе виразити те, що ховається за симптомом. Симптом інших членів групи може стати зрозумілим лише за умови перетворення пов'язаних із ним енергій (лібідо) у щось таке, чим можна обмінятися один з одним (як-от товаром) (Рошкеэ, 1948, с. 16).

Кожен індивід боротиметься проти настання змін усіма засобами, намага­тиметься встановити гаку сітку, у якій виріс, сітку своєї батьківської сім'ї. «Тому дуже важливо розглядати повторення сімейної ситуації як кардиналь­ний і фундаментальний опір і намагатися розчинити його шляхом постійного аналізу та конфронтації» (Рошкв, 1975, с. 61).

Сеттінґ дозволяє кожному відкрити для себе та опрацювати супереч­ності своєї батьківської сім'ї. Для 3. Фукса терапія — це подорож від симп­тому до конфлікту та його вирішення. І що довше триває ця подорож, то вищою стає здатність до комунікації. Симптом — аутичний за своєю приро­дою, але він починає виявлятися у групі. За 3. Фуксом, базою всіх відносин і комунікацій є групова матриця. Це своєрідна сітка інтрапсихічних, інтерпер-сональних і трансперсональних взаємин, у якій кожен індивід виступає вуз­ловим пунктом. 3. Фукс розрізняє три рівні матриці: групову, динамічну та особисту. Він визначає груповий процес і як «випробовування Я у дії» — для нього це процес, завдяки якому кожен раз за разом здобуває власну іден­тичність, відкриває нове в собі та в інших. За 3. Фуксом, ситуація групового аналізу містить три аспекти: структуру, процес і зміст — і виражено, і прихо­вано.

Метою для 3. Фукса є глибока та стала зміна внутрішньої констеляції об'єктів через змінене сприйняття. «Групова межа» означає певну мембра­ну, яка дозволяє обмін між внутрішніми і зовнішніми процесами без втрати групою своєї ідентичності. У групах із відносно непроникними межами легко доходить до фрагментації індивідуальних меж, а це приховує у собі небезпе­ку психотичних процесів, однак для 3. Фукса водночас і — шанс. Він ставить у центр своєї уваги групу як ціле, намагається розпізнати запобіжний опір і деривати трібів. Інтерпретації здійснюються лише тоді, коли група без допо­моги ведучого тупцює на місці. 3. Фукс не вбачає у тлумаченні найважливі­ший інструмент, для нього важливіше прояснити для всіх взаємини між ним та іншою особою, щоби члени групи сприймали свої перенесення один на од­ного. У проективній ідентифікації, яка обов'язково вимагає фактичної при­сутності зовнішнього об'єкта, 3. Фукс убачає засіб контролю внутрішньо неприпустимих емоцій.

Найважливішим моментом у ситуації перенесення (ЫгапэГегепсе) 3. Фукс вважає те, що в ситуації толерантності, прийняття та відносної свободи досвід і манера поведінки можуть без перешкод переживатися заново. Ніхто не оці­нює, будь-яка реакція пацієнта знаходить сприйняття, взаємини між членами групи розвиваються. Таким чином, старі невротичні реакції взаємно коригу­ються. Окрім того, 3. Фукс говорить про резонанс: коли один індивід зіштовхується з комунікацією іншого, вираженою у поведінці та словах, то виглядає так, ніби він несвідомо й інстинктивно відповідає йому на тій же хвилі. Це так, ніби торкання якоїсь струни чи певного тону викликає в індивіда-реципієнта специфічний резонанс. Один подразник спричиняє роз­щеплення складних реакцій на елементи, які підхоплюють і репрезенту­ють різні члени групи. Часто хтось один стає на бік трібів, і тоді кожна відповідно імпульсивна реакція делегується саме йому. Це уможливлює те, що інший бік, наприклад, утворення реакції та захисту, так само інтен­сивно виражається іншим членом групи. 3. Фукс говорить також про ро­льову динаміку, наприклад, про асистента ведучого, про тінь, про улюб­ленця, про офірного цапа та ін. Для нього все, що відбувається, є части­ною психодинаміки спостережуваної терапевтичної групи. Окремий індивід у сітці відносин батьківської сім'ї, які заново проявляються у груповій матриці, — таке сприйняття істотно допомагає в пошуку пояснень несвідо­мого розгортання подій.

3. Фукс уважає, що в мікрокосмосі групи — Тут і Тепер — на різних рівнях комунікації актуально виражаються старі зразки поведінки. Він виходить із того, що за допомогою групи у ній стає актуальним тлумачення симптомів, розладу всередині сімейної сітки. Результуюче з цього «Випробовування Я у дії» може призвести до набуття справжньої ідентичності.

Гіпотетична причина	Запропонована техніка	Представлення мети
Хвороба окремого індивіда відповідає розладу всере­дині сімейної сітки, у якій він є вузловим пунктом. Ро­биться спроба щоразу зано­во відтворити цю сітку Тут і Тепер, що виявляється у перебиранні на себе ролей у групі; виникає мікрокосмос спільноти, якому притаман­ний прихований сенс.	Група як ціле перебуває у центрі уваги, стосунки повинні стати очевидними завдяки встановленню ситуації, спов­неної толерантності, прийнят­тя та відносної свободи, для того, аби без перешкод могли актуально виникати старі зразки поведінки на різних комунікативних рівнях.	Симптом окремого інди­віда стає зрозумілим, якщо він зможе вислови­тися щодо інших членів групи, якщо ним (симпто­мом) можна буде об­мінюватися як товаром, тоді пов'язана із цим симптомом енергія змо­же вивільнитися. «Ви­пробовування Я у дії» призводить до поступово­го набуття справжньої ідентичності.