- •Тема 13. Облік витрат діяльності підприємства
- •13.1 Класифікації та склад витрат виробництва згідно п(с)бо 16 «Витрати». Групування витрат за економічними елементами та статтями калькуляції
- •13.2 Витрати на виробництво продукції згідно п(с)бо 16 та методичні рекомендації з формування собівартості продукції
- •13.3 Облік прямих витрат
- •13. 4 Облік загальновиробничих витрат
- •13. 5 Облік витрат допоміжних виробництв
- •13.6 Облік браку. Облік незавершеного виробництва
- •13.7 Зведення обліку витрат на виробництво. Методи калькулювання собівартості продукції та їх характеристика
- •13.8 Облік адміністративних витрат та витрат на збут
- •13.9 Аналітичний облік витрат. Їх відображення у фінансовій звітності
13. 4 Облік загальновиробничих витрат
Загальновиробничі витрати накопичуються на рахунку 91 «Загальновиробничі затрати» і наприкінці звітного періоду розподіляються між об’єктами обліку відповідно до визначеної наказом підприємства «Про облікову політику» бази розподілу.
Рахунок 91 “Загальновиробничі витрати” ведеться за місцями виникнення, центрами і видами витрат.
За дебетом рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”.
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.
Постійні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.
Змінні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.
Згідно з п. 16 ПБО 16 “Витрати” підприємства самостійно визначають перелік та склад змінних та постійних загальновиробничих витрат.
Розподіл постійних та змінних загальновиробничих витрат на продукцію, роботи, послуги, що виробляються підприємством, здійснюється по-різному:
змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду;
постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу за нормальної потужності.
Найбільш поширені бази для розподілу загальновиробничих затрат:
основна заробітна плата виробничих робітників (на тих виробництвах, де питома вага зарплати у собівартості значна);
людино-години, відпрацьовані робітниками;
машино-години (на тих виробництвах, де висока питома вага механізованих й автоматизованих робіт);
прямі витрати( вважається, що непрямі витрати мають бути розподілені прямо пропорційно прямими затратам);
кошторисні (нормативні ставки). Ці ставки визначаються на основі попередньо розробленого кошторису для загальновиробничих затрат (для підприємства в цілому або для окремого структурного підрозділу);
ринкові ціни – вибір цієї бази обумовлений попитом на продукцію, вважається, чим більші ціни, тим більшу долю загальновиробничих затрат слід відносити на цей продукт;
обсяг виробництва продукції. На відміну від попередньої, ця база спрямована не на ринок, а на виробництво; крім того, вона може бути використана лише для видів продукції з приблизно однаковою трудомісткістю, що зменшує можливості її використання.
13. 5 Облік витрат допоміжних виробництв
Допоміжні виробництва призначені для обслуговування цехів основного виробництва. Вони виконують роботи з ремонту основних засобів, забезпечують інструментами, запасними частинами, необхідними для ремонту обладнання, я також різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. Прикладами допоміжних виробництв є: транспортні дільниці, ремонтні цехи, експериментальні дільниці, підрозділи, що постачають підприємство енергією, водою, теплом.
Послуги або продукція допоміжних виробництв споживаються не тільки основним виробництвом. Частина послуг виробляється з метою обслуговування невиробничих підрозділів підприємства: відділу збуту, адміністративно-господарського відділу, відділу постачання тощо. У такому випадку для забезпечення належної класифікації витрат та їх віднесення на відповідні рахунки бухгалтерського обліку, витрати допоміжних виробництв розподіляються між різними підрозділами (напрямками діяльності) з використанням певної раціональної бази розподілу.
Приклад 1. Облік витрат допоміжних виробництв
Допоміжний підрозділ підприємства – електроцех виробляє електроенергію, яка використовується як у виробничому процесі, так і для невиробничих цілей. У грудні 2002 року витрати цього підрозділу на виробництво електроенергії становили 15 600 грн. Відповідно до показників вимірювальних приладів електроенергія була спожита у такій пропорції: 70 % – виробництвом, 20% – на адміністративні цілі, 10% – відділом збуту.
Таблиця13.5 - Відображення витрат допоміжних виробництв в бухгалтерському обліку
№ з/п |
Зміст операції |
Кореспонденція рахунків |
Сума, грн. |
|||
Дебет |
Кредит |
|||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
||
1 |
Використано паливо для виробництва електроенергії |
23 “Виробництво”, субрахунок “Електроцех” |
203 “Паливо” |
13 000 |
||
2 |
Нарахована заробітна плата працівникам підрозділу |
23 “Виробництво”, субрахунок “Електроцех” |
661 “Розрахунки за заробітною платою” |
1 100 |
||
3 |
Нараховані відрахування на соціальні заходи працівникам підрозділу |
23 “Виробництво”, субрахунок “Електроцех” |
65 “Розрахунки за страхуванням” |
300 |
||
4 |
Нарахована амортизація обладнання |
23 “Виробництво”, субрахунок “Електроцех” |
131 “Знос основних засобів” |
1 200 |
||
|
Всього: |
|
|
15 600 |
||
5 |
Витрати електроцеху віднесено на загально- виробничі витрати (15 600 х 70%) |
91 “Загальновиробничі витрати” |
23 “Виробництво”, субрахунок “Електроцех” |
10 920 |
||
6 |
Витрати електроцеху віднесено на адміністративні витрати (15 600 х 20%) |
92 “Адміністративні витрати” |
23 “Виробництво”, субрахунок “Електроцех” |
3 120 |
||
7 |
Витрати електроцеху віднесено на витрати збуту (15 600 х 10%) |
93 “Витрати збуту” |
23 “Виробництво”, субрахунок “Електроцех” |
1 560 |
||
|
Всього: |
|
|
15 600 |
Методи розподілу послуг допоміжних виробництв:
прямий метод, за яким всі витрати підлягають списанню на витрати основних цехів. При цьому зустрічні послуги не враховуються;
метод поетапного розподілу, відповідно до якого витрати списуються поетапно на основні та обслуговуючі підрозділи та розподіляються пропорційно обсягу наданих послуг. На першому етапі розподіляються послуги допоміжного цеху, які є найбільшими. На другому етапі розподіляються послуги іншого цеху, який надає послуги дещо менші, ніж попередній цех і так поки не будуть розподілені всі послуги допоміжних виробництв.
метод розподілу на основі системи лінійних рівнянь, який включає такі етапи: відображення вартості наданих зустрічних послуг на основі лінійної залежності; розв'язання системи лінійних рівнянь; розподіл витрат допоміжних цехів пропорційно величині наданих послуг.