Поняття та форми соціального обслуговування

Соціальне обслуговування розглядається як система соціаль­них заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності (Закон України від 19 червня 2003 р. "Про соціальні послуги").

Право на соціальне обслуговування мають громадяни Ук­раїни, а також іноземні громадяни та особи без громадянства, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.

Більш детально законодавство України виділяє таких суб'єк­тів, яким надається соціальне обслуговування:

а) особи похилого віку, які не можуть себе самостійно об­ слуговувати;

б) діти;

в) інваліди, або інші особи, які втратили працездатність;

г) малозабезпечені сім'ї;

д) безробітні;

є) особи, які постраждали від техногенних катастроф.

Основною підставою для надання соціального обслугову­вання є складна життєва обставина — тобто така, що об'єк­тивно порушує нормальну життєдіяльність особи, наслідки якої вона не може подолати самостійно.

Потрапивши у складні життєві обставини, особа втрачає засоби до існування, внаслідок чого стає малозабезпеченою, потребує лікування, а тому виникає потреба надання їй со­ціального обслуговування.

За чинним законодавством органами, що надають відповід­ні види соціального обслуговування, є державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, підпорядковані центральним, місцевим орга­нам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, юридичні особи, утворені відповідно до законодавства, які не ставлять за мету отримання прибутку. Соціальне обслугову­вання може також надаватися фізичними особами.

Соціальне обслуговування застрахованим громадянам нада­ється органами відповідних фондів загальнообов'язкового соціального страхування. Незастрахованим особам соціальне обслуговування надають територіальні центри соціального обслу­говування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян; відділення соціальної допомоги вдома; спеціальні будинки-інтер-нати для престарілих та інвалідів; дитячі будинки-інтернати; будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів; геріатричні пансіонати; пансіонати для ветеранів війни і праці; психоневрологічні інтернати тощо.

Соціальне обслуговування зазвичай здійснюється у формі надання соціальних послуг, а подекуди і у формі матеріальної підтримки. Соціальні послуги можуть бути різноманітними за своїм характером. Найчастіше їх розглядають як комплекс право­вих, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілі­таційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обста­винах та потребують сторонньої допомоги з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Залежно від мети надання соціальні послуги поділяють на: соціально-побутові, соціально-медичні, психологічні, психолого-педагогічні, соціально-економічні, правові, послуги по соціальній і професійній реабілітації та адаптації, послуги з працевлашту­вання та інформаційні послуги.

Рідше соціальне обслуговування надається у вигляді ма­теріальної підтримки, тобто у наданні особі, яка перебуває у складних життєвих обставинах, матеріальних благ: продуктів харчування, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Ще рідше соціальне обслуговування здійснюється у вигляді надання грошової допомоги чи грошової компенсації.

Найбільш поширеними видами соціального обслуговуван­ня, що мають самостійне юридичне значення та встановлені чинним законодавством, є:

1. соціальне обслуговування громадян похилого віку (стаці­онарне або на дому);

2. соціальне обслуговування дітей (стаціонарне, за місцем навчання або проживання);

1. соціальна реабілітація інвалідів (працевлаштування, освіта);

2. санаторно-курортне лікування;

3. забезпечення протезно-ортопедичними виробами;

4. забезпечення засобами пересування.