10.8. Сумісна діяльність

1. Взаємовідносини сторін за договором про сумісну діяльність регулюються главою 38 Цивільного кодексу Ук­ раїни та загальними положеннями про зобов'язання (глави 14 - 19 цього Кодексу).

[п.1 Роз'яснення від 28.04.95 р. № 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»].

2. Як зазначено у статті 430 Цивільного кодексу України, предметом договору є сумісна діяльність сторін для досягнен­ ня спільної господарської мети. Такі договори можуть бути як двосторонніми, так і багатосторонніми, тобто без обмеження кількості учасників сумісної діяльності.

[п.1 Роз'яснення від 28.04.95 р. № 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»].

3. При вирішенні питання щодо предмету сумісної діяль­ ності слід виходити з того, що наведений у статті 430 Цивільного кодексу України перелік цілей такої діяльності не є вичерпним. Отже, господарчі суб'єкти різних форм власності не позбавлені права укласти договір для досягнення спільної господарської мети шляхом їх сумісної діяльності, яка не забо­ роняється чинним законодавством.

[п.1 Роз'яснення від 28.04.95 р. № 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»].

4. Відповідно до статті 44 Цивільного кодексу України до­ говори про сумісну діяльність повинні укладатись у письмовій формі, тобто шляхом складання одного документа, підписано­ го сторонами, обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає (стаття 154 Цивільного кодексу України).

[п.2 Роз'яснення від 28.04.95 р. № 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»].

5. Оскільки глава 38 Цивільного кодексу України не перед­ бачає обов'язкових реквізитів договору про сумісну діяльність, то вирішуючи питання про наявність договірних взаємовідносин, слід виходити з того, що такий договір вва-

396

жається укладеним, коли між сторонами у письмовій формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах, необхідних для його виконання, наприклад, мета договору, порядок та умови веден­ня спільних справ, види та обсяг внесків кожної із сторін, умо­ви використання результатів сумісної діяльності тощо.

[п.2 Роз'яснення від 28.04.95 р. № 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»].

6. При вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням та вико­нанням договорів про сумісну діяльність, необхідно мати на увазі, що такими договорами передбачаються права і обов'язки сторін щодо досягнення певної господарської мети без створен­ня суб'єкта права - окремої юридичної особи. Грошові та інші майнові внески учасників цього договору, а також майно, створе­не або придбане в результаті їх сумісної діяльності, є спільною власністю сторін, яка за своїм характером є частковою (дольо-вою) власністю (статті 432 та 112 Цивільного кодексу України).

[п.З Роз'яснення від 28.04.95 р. № 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»].

1. Створення суб'єктами господарської діяльності спільно­го підприємства, господарського товариства, тобто окремої юридичної особи, регулюється не договором про сумісну діяльність, а іншими нормами чинного законодавства. В свою чергу це не виключає можливості укладання спільним підприємством або господарським товариством договору з іншою юридичною особою про сумісну діяльність. За своїми ознаками цей договір повинен відповідати вимогам глави 38 Цивільного кодексу України.

[п.З Роз'яснення від 28.04.95 р. № 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»].

8. Договором про сумісну діяльність опосередковуються взаємовідносини виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, місцевих державних адміністрацій з розташова­ними на відповідній території підприємствами, установами та організаціями щодо залучення (об'єднання) їх коштів, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і ут­римання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої

397

інфраструктури, вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад (пункти 5, 6 части­ни першої статті 28, пункт 4 частини першої статті 31, пункт 6 частини першої статті 44 Закону України «Про місцеве само­врядування в Україні»). Сумісна діяльність може також здійснюватися шляхом інвестування відповідно до Закону Ук­раїни «Про інвестиційну діяльність» та Закону України «Про режим іноземного інвестування».

[п.З Роз'яснення від 28.04.95 р. № 02-5/302 «Дро деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»].

9. Укладаючи договір про сумісну діяльність сторони по­ винні вирішити питання про порядок ведення спільних справ. Чинне законодавство не обмежує їх у виборі форми цього по­ рядку. Наприклад, сторонами може бути створена рада з числа їх працівників, яка приймає рішення не більшістю голосів, а за загальною згодою. Якщо договором про сумісну діяльність пе­ редбачена така форма ведення спільних справ, то у випадку необхідності укладання договорів для досягнення мети сумісної діяльності (договори підряду, оренди, поставки тощо) такі договори укладаються всіма учасниками сумісної діяль­ ності або за їх дорученням одним з них.

[п.4 Роз'яснення від 28.04.95 р. № 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»].

10. Якщо відповідно до статті 431 Цивільного кодексу Ук­ раїни керівництво сумісною діяльністю сторони доручили од­ ному з учасників договору, то на останнього покладається і ве­ дення спільних справ усіх учасників договору. Крім умови до­ говору про покладення ведення спільних справ на одного з учасників договору інші учасники договору видають довіреність про надання йому повноважень для представ­ ництва перед третіми особами. Така довіреність повинна бути оформлена відповідно до глави 4 Цивільного кодексу України. За таких обставин особа, на яку покладено ведення спільних справ, укладає договори, пов'язані з забезпеченням сумісної діяльності, від свого імені і сама набуває цивільних прав і несе обов'язки за договорами. В процесі їх виконання ця особа не з ЇЇ вини і вини контрагента може мати певні витрати (збитки).

398

У таких випадках вона має право, у тому числі шляхом пред'явлення позову, вимагати їх покриття усіма учасниками сумісної діяльності відповідно до статті 433 Цивільного кодек­су України (наприклад, витрати по орендній платі, експлуа­таційні витрати, сплата мита, збитки у зв'язку з інфляційним процесом тощо).

[п.4 Роз'яснення від 28.04.95 р. № 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»].

11. Відповідно до статті 162 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і односто­ роння зміна умов договору не допускається, за винятком ви­ падків, передбачених законом. Щодо договору про сумісну діяльність чинне законодавство таких випадків не передбачає. Отже, кожний з учасників договору про сумісну діяльність має право ставити питання про дострокове розірвання цього договору (виходу з числа учасників сумісної діяльності) на за­ гальних підставах.

[п.5 Роз'яснення від 28.04.95 р. № 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»].

12. Укладаючи договір про сумісну діяльність, сторони виз­ начають обов'язок кожної з них щодо внесків, необхідних для досягнення мети сумісної діяльності. Такими внесками мо­ жуть бути грошові суми, майно, трудова участь, надання по­ слуг, розробка і забезпечення проектною документацією тощо. Відповідно до статті 432 Цивільного кодексу України усі ці внески набувають статусу не спільної сумісної, а спільної їх власності з визначенням часток (долі). Тому у випадку розірвання договору про сумісну діяльність її учасник має право вимагати повернення своєї частки спільного майна в на­ турі або шляхом грошової компенсації, якщо виділ майна в на­ турі неможливий без нерозмірної шкоди для його господарсь­ кого призначення (стаття 115 Цивільного кодексу України).

[п.6.1 Роз'яснення від 28.04.95 р. № 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»].

13. В процесі дії договору про сумісну діяльність кожний з її учасників без згоди інших сторін не має права розпоряджатись

399

своєю часткою у спільній власності. З метою досягнення ре­зультатів сумісної діяльності право розпорядження спільним майном, у тому числі шляхом його відчуження, має особа, на яку покладено ведення спільних справ, за умови, що це передба­чено договором і дорученням. При цьому слід мати на увазі певні обмеження права відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством (частина 3 статті 10 Закону України «Про підприємства в Ук­раїні») та Положення про порядок відчуження основних за­собів, що є державною власністю, затверджене наказом Фонду державного майна України від 30.07.99 № 1477.

[п.6.2 Роз'яснення від 28.04.95 р. № 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»].

14. Спільну (часткову) власність учасників договору про сумісну діяльність складають не тільки їх внески, але й майно, створене або придбане в результаті їх сумісної діяльності. Пра­ вовий режим цих складових частин спільної власності однако­ вий, тобто учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися створеним або придбаним майном без згоди інших учасників договору.

[п.6.3 Роз'яснення від 28.04.95 р. № 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»].

15. Предметом договору про сумісну діяльність, тобто до­ сягнення певної господарської мети, може бути не тільки будівництво жилого будинку, виробничих потужностей тощо, але й їх спільна експлуатація. За таких обставин взаємовідно­ сини сторін, крім глави 38 Цивільного кодексу України, регу­ люються загальними нормами Закону України «Про власність» та главою 11 Цивільного кодексу України (спільна власність). Цей договір припиняється після досягнення мети сумісної діяльності (стаття 216 Цивільного кодексу України).

[п.7 Роз'яснення від 28.04.95 р. № 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»].

16. Відповідно до статті 433 Цивільного кодексу України порядок покриття витрат, передбачених договором про сумісну діяльність, і збитків, що виникли в результаті сумісної

400

діяльності, визначається договором. Якщо договором такий порядок не передбачений, то при вирішенні спорів господарсь­ким судам необхідно виходити з того, що спільні витрати і збитки покриваються за рахунок спільного майна учасників договору про сумісну діяльність, тобто за рахунок їх грошових та інших майнових внесків, а також майна, яке створене або придбане в результаті їх сумісної діяльності.

[п.8 Роз'яснення від 28.04.95 р. № 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»].

17. В процесі сумісної діяльності може статися таке, що для досягнення мети договору, а також для покриття витрат та збитків, пов'язаних з експлуатацією предмету договору, не ви­ стачає спільного майна учасників. Якщо учасники сумісної діяльності не досягли згоди щодо обсягів додаткових внесків для покриття витрат і збитків, то при вирішенні спору госпо­ дарський суд на підставі статті 433 Цивільного кодексу Ук­ раїни розподіляє такі витрати та збитки пропорційно їх вне­ скам у спільне майно.

[п.8 Роз'яснення від 28.04.95 р. № 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»].

18. В залежності від конкретних обставин один з учасників сумісної діяльності може звернутися до іншого учасника (учасників) з позовом про витребування своєї частки майна з чужого незаконного володіння (віндикація) або з негаторним позовом, тобто про усунення будь-яких порушень свого права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням во­ лодіння майном.

[п.9 Роз'яснення від 28.04.95 р. № 02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»].

26 2-304

401