тема 5
Практичні методи навчання. Методологічні основи активізації навчального процесу
План
1. Практичні методи навчання. Методика проведення практичних занять.
2. Методи учіння, моделювання як метод наукового дослідження і метод навчання
3. Самостійна робота студентів
4. Наочні методи навчання
5.Методи та форми активізації навчального процесу
6. Організація проблемного навчання
1. Практичні методи навчання. Вправи та лабораторні роботи
Практичні методи навчання забезпечують формування практичних навичок і вмінь.
До практичних методів навчання належать різноманітні практичні заняття (вправи, лабораторні роботи, практичні роботи, інструктажі).
Ефективність практичних занять забезпечується якісністю і всебічною підготовкою, яка включає особисту підготовку педагога, вибір місця заняття, складання плану (плану-конспекту) проведення заняття, підготовку його учасників, підготовку матеріально-технічного забезпечення.
Вправи – це планомірно організоване, свідомо осмислене багаторазове повторення певних дій і прийомів, які ускладнюються з метою формування, закріплення та вдосконалення практичних навичок і вмінь тих, хто їх виконує.
Види вправ:
підготовчі ( призначені для підготовки тих, хто навчається до сприйняття нових знань і способів їх застосування на практиці);
вступні (сприяють засвоєнню нового матеріалу на основі різноманітних споріднених понять і дій);
пробні (перше застосування щойно засвоєних знань);
тренувальні (сприяють набуттю навичок учнями в стандартних умовах);
творчі - сприяють формуванню навичок застосування отриманих знань у реальних життєвих ситуаціях);
контрольні (переважно навчальні).
Загальні умови, які сприяють успішному застосуванню вправ:
Якісна підготовленість педагога, його уміння враховувати індивідуально-психічні особливості тих, хто навчається;
Розуміння тими, хто навчається мети вправи, змісту і послідовності її виконання;
Підтримання в учнів постійного інтересу до вправи, усвідомленого ставлення до багаторазових повторень одноманітних дій;
Дотримання доступного ритму, методично правильного чергування дій, що вимагають від учнів посиленого розумового і фізичного напруження;
Послідовність і систематичність у виконанні вправ, поступове підвищення самостійності тих, хто навчається під час їх відпрацювання;
Поступове ускладнення і зміна умов виконання вправ;
Систематичний контроль за ходом вправ і відповідна постійна допомога тим, хто навчається у подоланні труднощів і помилок;
Формування в учнів навичок самоконтролю і самооцінки виконаних дій тощо.
Лабораторні роботи (від лат. labor – труд, праця, робота, трудність) самою своєю назвою вказують на поняття, яке склалося ще в давні часи, і пов’язані з застосуванням розумових, трудових, фізичних зусиль, спрямованих на розв’язання наукових завдань та призначені для вивчення явищ природи за допомогою спеціального обладнання.
Лабораторні заняття – форма навчального заняття, за якої студенти під керівництвом викладача особисто проводять природничі або імітаційні експерименти чи досліди з метою підтвердження окремих теоретичних положень цієї навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень у певній предметній галузі.
Лабораторні роботи мають особливо яскраву специфіку залежно від конкретної навчальної спеціальності, отже, на цю форму навчання більше впливають частинні методики, ніж загально педагогічні рекомендації.
Слово „практикум” відображає ту саму думку – маються на увазі такі види навчальних занять, які вимагають від студентів підсиленої діяльності. Вони сприяють зв’язку теорії з практикою, забезпечують набуття суб’єктами учіння навичок і вмінь користування лабораторним обладнанням, формують первинні навички та вміння дослідницьких дій. Проходять у формі фронтальних або індивідуальних занять.
Методика проведення практичних занять
Практичне заняття проводиться у навчальному закладі або на місцях практики студентів і має на меті навчити розв’язувати специфічні завдання за профілем діяльності.
Основні завдання практичних занять можна сформулювати в такий спосіб: поглиблення та уточнення знань, набутих на лекціях і в процесі самостійної роботи, формування інтелектуальних умінь та навичок планування, аналізу й узагальнень, опанування діючою технікою, набуття первинного досвіду організації виробництва та технікою управління ним, оволодіння початковими навичками керівництва робітниками на виробництві тощо.
Практичні роботи полягають у застосуванні отриманих знань під час вирішення практичних завдань. Вони передбачені навчальними програмами, їх використовують після вивчення теми, розділу чи курсу. Методика проведення практичних робіт зумовлюється специфікою навчального предмета.
Практичні заняття проводяться відповідно до розробленого тематичного плану й охоплюють весь матеріал. Перелік тем практичних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення практичних занять ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі (тестах для виявлення рівнів знань студентів), практичних завданнях різної складності; наочному матеріалі; методичних вказівках; засобах оргтехніки. Назване методичне забезпечення готує викладач, якому доручено проводити практичні заняття, за погодженням з лектором дисципліни.
Практичне заняття включає проведення попереднього контролю знань студентів, постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення, рішення завдань з їх обговоренням і оцінюванням результатів. Оцінки, тримані студентами на окремих практичних заняттях, враховуються при виставлянні підсумкової оцінки з навчальної дисципліни.
Практичне заняття повинно формуватися у відповідності з наступною тактикою: мета, вихідні дані, методичні вказівки, алгоритм рішення, завдання для самостійної роботи (за аналогією з розглянутим раніше алгоритмом), контрольні запитання студентам для закріплення матеріалу, оцінювання рівня сформованості умінь, обговорення ходу заняття і питання до викладача, видання домашнього завдання студентам.
У структурі заняття самостійна робота домінує. Викладач бере участь на стадії постановки завдання, при розробленні методичних вказівок і здійснює контроль. При цьому практична робота може бути організована за допомогою комп’ютерів при виконанні задач на оптимізацію і з використанням спеціалізованих прикладних програм.
Практичне заняття може проводитися у вигляді розрахункової роботи або дидактичної гри, аналізу виробничих ситуацій, роботи з документами, колоквіуму, дискусії, контрольної роботи.
Практичні роботи сприяють поглибленню знань, навичок і умінь, стимулюють пізнавальну діяльність, дають змогу провести контроль і корекцію.
Основні етапи проведення практичних робіт:
пояснення викладача (теоретичні аспекти проблеми практичної роботи);
показ (інструктаж викладача щодо виконання певних дій);
проба (виконання роботи окремими учнями, спостереження іншими);
виконання роботи (самостійне виконання роботи кожним учнем, допомога викладача тим, хто має проблеми);
контроль (прийом робіт та їх оцінка).
Такі заняття формують у суб’єктів учіння вміння організовувати власну навчально-пізнавальну діяльність і набути первинних практичних навичок й умінь застосовувати отримані завдання на практиці; визначати цілі діяльності; окреслювати завдання та умови їх вирішення; планувати свою діяльність; складати графік виконання роботи; готувати матеріали й інструменти; здійснювати самоконтроль, самооцінку якості виконання роботи та вносити необхідні корективи.
Якісному виконанню практичних завдань сприяє методично правильний інструктаж – короткі, лаконічні й чіткі вказівки щодо виконання тих чи інших дій. Він , як правило, передує проведенню різних вправ і практичних робіт.
Інструктаж забезпечує підготовку тих, хто навчається до навчальної та іншої діяльності, пояснення змісту й умов оптимально вдалого здійснення.
Умови ефективності інструктажу:
чітке і докладне визначення предмету, мети і послідовності спостереження;
зосередження уваги суб’єктів учіння на суттєвих елементах дій певного механізму або власних дій;
забезпечення сприятливих умов для спостереження;
забезпечення таких темпів пояснення, які відповідають послідовності показу основних дій;
створення умов для практичного ознайомлення учасників інструктажу їх відповідними видами техніки та обладнання або їх моделями.