Тема № 8

КЛІТИНА – ОДИНИЦЯ ПАТОЛОГІЇ ОРГАНІЗМУ.

СТАРІННЯ ТА ЗАГИБЕЛЬ КЛІТИНИ

Мета вивчення: сформувати поняття про клітину як одиницю патології, розкрити причини та механізм розвитку патології клітини та їхні морфологічні ознаки, ознайомитись зі змінами клітин при старінні, загибелі (некроз, апоптоз).

Ключові слова: ушкодження, патологія клітини, внутрішньоклітинна репарація, захисно-компенсаторні реакції, пікноз, каріопікноз, каріолізис, старіння, некроз, апоптоз.

Інформаційний матеріал патологія клітини

Клітина є не тільки одиницею будови та функції будь-якого організму, але і одиницею патологічних змін. Практично всі хвороби починаються і пов’язані з порушенням структури або функції клітин, тканин і органів. Порушення клітин може бути наслідком несприятливих змін внутрішніх або зовнішніх умов, що стає першопричиною виникнення і розвитку хвороби.

Ушкодження клітини – це зміна структури клітини, що супроводжується порушенням її нормального функціонування. При ушкодженні клітини порушуються її основні процеси внутрішнього обміну та взаємодії з оточуючим середовищем, утворення енергії, зберігання і передача генетичної інформації, метаболізму.

Етіологічні (причинні) фактори, що викликають ушкодження клітини пов’язані з багатьма різноманітними чинниками (фізичними, хімічними, біологічними та ін.). Фактор, що ушкоджує, може діяти на клітину прямо та опосередковано (через зміну нервової та ендокринної систем). Ознаками пошкодження є структурні, функціональні та метаболічні зміни в клітині, які проявляються специфічними (що викликаються лише певним фактором, чи в одному типі клітин різними факторами) та неспецифічними (загальними) порушеннями. Несприятливими для клітини чинниками можуть бути хвильові, іонізуючі випромінювання, низькі й високі температури, різні хімічні сполуки, вірусні, бактеріальні та грибкові інфекції, нестача поживних речовин або окремих фізіологічно активних сполук (незамінні амінокислоти, жирні кислоти, вітаміни, мікроелементи, нестача кисню тощо). Негативного впливу можуть завдавати і внутрішні чинники, такі як спадкові мутації, що призводять до природжених дефектів синтезу білків, ліпідів, надлишкової продукції гормонів, порушенням утилізації токсичних метаболітів.

Широко розповсюдженою причиною патології клітин є проникнення й розмноження в ній вірусів. При цьому обмінні процеси у клітини порушуються – вірус змушує клітину працювати винятково „на себе”. Після масового утворення і виходу вірусних частинок із клітини вона гине. Деякі патогенні віруси не вбивають клітину, а викликають її переродження.

Якщо чинник не цілком ушкодив клітину, то після припинення його дії клітина може відповідно до генетичної програми відновити свою нормальну структуру і функції. Цей процес називається внутрішньоклітинною репарацією.

Важливими ланками в механізмі розвитку ушкодження клітини є перекисне окислення ліпідів, активація мембранних фосфоліпідів, осмотичне пошкодження мембран та абсорбція білків. Однак, при виникненні патології в клітині включаються захисно-компенсаторні реакції: активізується гліколіз та тканинне дихання, посилюється робота Nа⁺, К⁺; Ca²⁺-насосів, відбувається активація репаративних ферментів, синтетичних процесів, зменшується функціональна активність клітини.

Однією із захисно-компенсаторних реакцій клітини при ушкодженні є гальмування процесів метаболізму, розвиток інертності. Але це більше характерно для рослинних клітин. Якщо пошкодження клітини великі і захисно-компенсаторних реакцій замало, клітина гине.