- •Методика проведення практичного заняття
- •Методичні рекомендації по виконанню практичної роботи
- •1. Культуральні властивості s.Typhi на вісмут-сульфітному агарі та на середовищі Плоскірева (демонстрація).
- •2. Ріст s.Typhi у середовищі Рапопорта (демонстрація).
- •3. Мікроскопія мікропрепаратів "s.Typhi", "s.Paratyphi a", "s.Paratyphi b", (демонстрація).
- •4. Діагностичні (для ідентифікації сальмонел за антигенною будовою та серодіагностики захворювань) та лікувально-профілактичні препарати.
- •5. Вивчення антигенної будови сальмонел за допомогою сальмонельозних аглютинуючих сироваток у ра (демонстрація).
- •6. Ріст s.Typhi на середовищах Гісса (демонстрація).
- •7.1. Серодіагностика черевного тифу, паратифу а, паратифу в за допомогою реакції Відаля (демонстрація).
- •7.2. Серодіагностика бактеріоносійства збудника черевного тифу за допомогою реакції непрямої VI-гемаглютинації (демонстрація).
- •"Мікробіологія черевного тифу, паратифів а і в та сальмонельозу" для самостійної роботи студента
- •Пояснення до проведення мікробіологічної діагностики черевного тифу та паратифу а та паратифу в
- •1/ Посів крові.
- •2/ Посів фекалій та сечі.
- •3/ Посів жовчі.
- •4/ Посів кісткового мозку.
- •5/ Посів вмісту розеол.
- •6/ Посів секційного матеріалу.
- •1/ Виділення гемокультури та мієлокультури.
- •2/ Виділення копрокультури, уринокультури, білікультури, розеолокультури та виділення чистої культури з секційного матеріалу.
- •Біохімічні властивості ешерихій та тифо-паратифозних бактерій
- •Мікробіологічна діагностика сальмонельозів
Пояснення до проведення мікробіологічної діагностики черевного тифу та паратифу а та паратифу в
БАКТЕРІОЛОГІЧНИЙ МЕТОД ДІАГНОСТИКИ
Бактеріологічне дослідження матеріалу проводять для підтвердження діагнозу захворювання, обстеження контактних осіб, контролю за ефективністю лікування, обстеження реконвалесцентів, виявлення бактеріоносіїв та збудника у воді чи харчових продуктах.
Для отримання позитивного результату бактеріологічного дослідження при заборі та посіві матеріалу необхідно дотримуватись певних правил:
1/ правильно та своєчасно провести забір досліджуваного матеріалу в залежності від фази патогенезу та строків захворювань на черевний тиф та паратифи А і В;
2/ бактеріологічне дослідження матеріалу починати, по можливості, до застосування етіотропного лікування;
Виходячи з особливостей патогенезу черевного тифу та паратифів, на 1-му тижні захворювання, в період бактеріємії, збудника виділяють з крові (отримання гемокультури), з 2-го тижня захворювання – з випорожнень (отримання копрокультури), сечі (отримання уринокультури), жовчі (отримання білікультури). При необхідності досліджується питна вода, мієлокультура, розеолокультура, спинно-мозкова рідина, харкотиння, секційний матеріал.
Висів збудників черевного тифу та паратифів з крові чи кісткового мозку має найнадійніше діагностичне значення. В останній час виділення гемокультури набуло особливого значення, бо черевний тиф та паратифи А і В мають атиповий перебіг.
І етап – посів матеріалу:
1/ Посів крові.
Бактеріологічне дослідження крові проводять для підтвердження діагнозу захворювання.
У перший день з ліктьової вени хворого взяти 5-10 мл крові1 2 і посіяти (біля ліжка хворого) у флакон з 50-100 мл середовища Рапопорта3. У маленьких дітей взяти 2 мл крові з мочки вуха, п‘ятки або пальця. В разі неможливості посіву крові біля ліжка хворого, кров доставити у пробірці до бактеріологічної лабораторії, де вона буде посіяна у середовище Рапопорта.
2/ Посів фекалій та сечі.
Дослідження копрокультури4 та уринокультури проводять з 2-го тижня захворювання як для підтвердження діагнозу в розпал хвороби, так і для контролю за ефективністю лікування, обстеження реконвалесцентів та виявлення бактеріоносіїв (обстежуються здорові особи, які влаштовуються на роботу та працюють в системі громадського харчування, водопостачання, дитячих та лікувальних закладах).
На відміну від результату виявлення гемокультури, виділення збудників черевного тифу та паратифів А і В з копрокультури та уринокультури у хворого з пропасницею не дає права остаточно поставити діагнози "черевний тиф", "паратиф А", "паратиф В".
Фекалії (5-10 г) взяти у стерильну широкогорлу баночку без застосування проносного. Здоровим особам за 3-4 години до забору матеріалу дати 30 г магнію сульфату. Пробу фекалій для дослідження відібрати з її рідкої частини. При наявності у випорожненнях патологічних домішок (слиз, гній, кров) їх включити до взятого матеріалу. Краще всього посів матеріалу зробити біля ліжка хворого. В разі неможливості посіву ─ фекалії доставити у лабораторію не пізніше ніж через 2 години після їх забору.
Фекалії посіяти одночасно на диференціально-діагностичні середовища вісмут-сульфітний агар5, Плоскірева, (Ендо, Левіна) та у збагачувальне середовище - селенітовий бульйон. При посіві фекалій на щільні поживні середовища їх необхідно попередньо внести у фізрозчин на 30 хвилин для зсідання великих часток, а потім 1-2 краплі матеріалу з поверхні рідини посіяти на диференціально-діагностичні середовища. При посіві фекалій у селенітовий бульйон їх необхідно проемульгувати у 10 мл цього середовища. Наступний висів зі збагачувального середовища на щільне диференціально-діагностичне середовище зробити через 5-6 годин інкубації посіву у термостаті.
Сечу для бактеріологічного дослідження взяти катетером у стерильний посуд після ретельного туалету зовнішніх статевих органів. 30-50 мл сечі процентрифугувати, осад посіяти у селенітовий бульйон та на вісмут-сульфітний агар, середовища Плоскірева, (Ендо, Левіна).