- •Глобальна економіка і контрглобалізм.
- •Розширення сфери діяльності міжнародних організацій і лібералізація зовнішньої торгівлі.
- •Можливості забезпечення потреб людини в країнах, різних за економічним розвитком.
- •Глобальний інституціоналізм.
- •Циклічність розвитку глобалізації.
- •Проблеми подальшої світової глобалізації.
Можливості забезпечення потреб людини в країнах, різних за економічним розвитком.
Категорії споживання |
Розвинуті країни |
Бідні країни |
1. |
2. |
3. |
Продукти харчування |
Вільна купівля продуктів харчування для споживання вдома або в ресторанах, кафе, їдальнях тощо. |
Для більшості населення самозабезпечення продуктами харчування на власних або орендованих ділянках землі. |
Житло |
Власне або орендоване, власний посуд, меблі, книги, іграшки тощо |
Для більшості населення тільки халупи з підручних матеріалів |
Одяг та інші аксесуари |
Верхній та спідній одяг, сезонне взуття, а також взуття для різних обставин, прикраси, годинники тощо. |
Для більшості населення мінімум одягу. |
Інші предмети побуту |
Аудіо-та відеоапаратура, телефон, телевізор, Інтернет, паперові вироби, газети та журнали, спортивний одяг, комп’ютери, квіти тощо. |
Для більшості населення недоступні. |
Інші послуги |
Електропостачання, опалення, прання в пральних машинах, хімчистка, перукарні тощо. |
Для більшості населення недоступні. |
Транспорт |
Внутрішні та міжнародні залізниці, повітряний та наземний транспорт, системи шляхів та транспортне обслуговування. |
Для більшості населення недоступні. |
Медицина |
Системи приватних та громадських лікарень, ліки, система медичного обстеження населення і медичне страхування. |
Щодо більшості населення доступне лише у вигляді допомоги міжнародних установ для запобігання інфекціям. |
Інше |
Освіта, соціальний захист, подорожі, клуби за інтересами, спорт тощо. |
Для більшості населення все, крім початкової освіти, недоступне. |
|
|
|
Щоб не допустити цих та інших крайнощів, негативних результатів глобалізації, необхідно вносити зміни в інституціях і світогляді. Ідеологія вільного ринку має поступитися місцем поглядам, які ґрунтуються на економічній науці. Адже, як відомо, розвинуті країни несуть особливу відповідальність, наприклад, за скасування власних торгових, протекціоністських бар’єрів.
З іншого боку, країнам, що розвиваються, потрібні й ефективні уряди, незалежні судові системи, демократична підзвітність, свобода від корупції, яка перешкоджає зростанню ефективності державного та приватного секторів. Сьогодні ж у багатьох країнах, наприклад, Африки, уряди, як правило, неефективні.
Усе це буде й надалі мати місце у багатьох країнах доти, доки не сформується ефективний всесвітній менеджмент, який базувався б на єдиній економічній політиці і глобального управління.
Отже, як бачимо, філософія глобалізму і контрглобалізму – це і є, по суті, циклічність розвитку суспільства, що базується на філософських тріадах Гегеля. Сучасний етап (цикл) цього процесу проходить від «тези» (глобалізму) до «антитези» (контрглобалізму), який, у свою чергу, повернеться вже на вищому щаблі до «синтезу». Його наближення до початкової «тези» (за філософською спіраллю Гегеля) означатиме формування нового, єдиного глобального світу, геополітики, яка гарантує безпечний і поступальний розвиток цивілізації. Таку модель єдиного глобального суспільства можна було б назвати «цивілізаційною взаємопідтримкою» або «цивілізаційною гармонією». Її концептуальною основою є ідея про глобалізацію світу як про новий етап розвитку єдиного живого організму – людської цивілізації в цілому, в усій різноманітності її цивілізаційних типів і планети Земля як середовища її проживання. Адже мета глобалізації полягає не в «уніфікації», а в розвитку всіх існуючих цивілізацій, у збереженні та розширенні для кожного народу, кожної цивілізації «поля розвитку».