«Архітектори»

Владислав Городецький народився 23.05.1863 р. у родинно­му маєтку в с. Шолудьки на березі Південного Бугу. Він навчав­ся у реальному училищі при лютеранському храмі Святого Пав­ла в Одесі та на архітектурному відділенні Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. 1891 р. архітектор переселився до Києва, де його першими роботами стали дерев'яний стрілецький тир у садибі «Товариства розмноження мисливських і промислових тварин та правильного полювання» поблизу Лук'янівського цвинтаря, а та­кож мармурова усипальниця баронів Штейнгелів на Аскольдовій могилі.

Упродовж наступних 30 років В. Городецький спорудив близь­ко ЗО будинків у Києві та багато будівель в інших містах Украї­ни. Зокрема, він побудував мавзолей графів Потоцьких у селі Пе­чері, Шпиківський цукровий завод, каплицю у Рахнах-Лісових на Поділлі, жіночу гімназію у Черкасах, гімназію та міську школу в Умані, лікарню у Мошнах, греблі та шлюзи на волинських річ­ках. В Євпаторії архітектор збудував собі віллу, у Сімферопо­лі — власний завод вуглекислоти та штучного льоду.

У Києві на вулиці Жилянській В. Городецький звів Південно­російський машинобудівний завод, за радянської влади відомий як «Ленінська кузня», на Куренівці — цементний завод «Фор», який із синьої глини з берега Глибочиці щороку виробляв 640 тис. пудів цементу (Городецький був співвласником та членом ради директо­рів цього підприємства). Для Всеросійської виставки 1897 р., що розмістилася на Троїцькій площі (нині тут НСК «Олімпійський»), він збудував із деревини павільйони Костянтина та Юзефа Потоцьких.

Наприкінці XIX ст. В. Городецький заснував у Києві власну будівельну контору, що за його проектами звела кілька будинків у чотирикутнику між Хрещатиком і вулицями Миколаївською (нині Архітектора Городецького), Лютеранською та Банковою. Се­ред них вирізнялася 4-поверхова будівля Російського страхового товариства на розі вулиці Прорізної та Хрещатика, увінчана ба­штою зі шпилем (не збереглася, зруйнована вибухом у 1941 р.). На початку вулиці Миколаївської архітектор збудував у співавтор­стві з Г. Шлейфером та Е. Брадтманом 4-поверховий готель «Континенталь» (нині тут консерваторія).

До свого сорокаріччя В. Городецький побудував для себе на ву­лиці Банковій знаменитий «Будинок з химерами». Він розташова­ний на крутому південному схилі Хрещатицької долини, тому з бо­ку вулиці Банкової має 3 поверхи, а з боку площі Івана Франка — 6. Італійський скульптор Е. Саля прикрасив будівлю створеними з бе­тону наядами, дельфінами, слонами, носорогами, жабами, ящірка­ми та іншими істотами. На кожному поверсі будинку — одна квар­тира, і для кожної архітектор передбачив окремий винний льох, стайню, каретний сарай, льодовню і навіть корівник. Він оселився у найкращій квартирі з 10 кімнат, а решту квартир здав в оренду.

В останні роки XIX ст. В. Городецький одночасно працював над проектами 3 відмінних будівель. На схилі над Європейською площею він звів будинок Історичного музею (нині — Національ­ний художній музей) із класичним 6-колонним портиком, який стережуть двоє левів роботи Е. Саля, на Ярославовому валу — ка­раїмську кенасу у мавританському стилі, стіни якої Е. Саля оздо­бив різьбленням та ліпленням. Нарешті, у долині Либеді митець збудував костел Святого Миколая у неоготичному стилі, уперше використавши залізобетонні палі та перекриття, а Е. Саля прикра­сив храм фігурами янголів та святих.

Творчі задуми Городецького не обмежувалися архітектурою. Він також проектував меблі, виготовляв ювелірні прикраси, ма­лював ескізи театральних декорацій, вітражів, шпалер, тканин, взуття та одягу, розписував плафони, різьбив по каменю й офор­мляв книги.

Більшовики конфіскували всі маєтності В. Городецького, від­так навесні 1920 р. він із дружиною Корнелією виїхав до Варшави. У Польщі В. Городецький збудував критий ринок та водогінну ве­жу у місті Пьотркові Трибунальському й водогінні вежі, бойні та електростанцію у Радомі й Любліні, розробив проект реставрації родового замку князів Вишневецьких у Вишневці на Волині.

У 1928 р. В. Городецький на запрошення компанії, що будува­ла залізниці в Ірані, переїхав до Тегерана і за 2 роки спорудив там залізничний вокзал, театр, готель та шахський палац. Помер у Те­герані 03.01.1930 р.

Вулиця у центрі Києва, забудована 100 років тому архітекто­ром В. Городецьким, зараз носить його ім'я. А поруч, за столиком на тротуарі у Пасажі, віднедавна п'є каву бронзовий Владислав Городецький.