Тема 1. Історія педагогіки в системі педагогічних наук: теорія і практика

1. Актуалізація знань з педагогіки.

2. Історія педагогіки як галузь педагогіки.

3. Історія педагогіки як навчальний предмет.

4. Значення навчального предмету у формуванні соціального педагога.

5. Система роботи з навчального курсу.

6. Контроль і оцінка знань студентів.

7. Моя історія: педагогічний аспект.

Рекомендована література:

• основна:

1. Власова О. І., Марушкевич А. А.  Основи психології та педагогіки: підручник для студентів гуманітарних факультетів класичних університетів / О. І. Власова, А. А. Марушкевич. – К.: ВПЦ "Київський університет", 2009 – 255 с.

2. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

3. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред.. В. Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

4. Левківський М. В. Історія педагогіки: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 360 с.

5. Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів освіти. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 528 с.

• додаткова:

1. Галузинський Б. М., Євтух М. Б. Педагогіка: теорія та історія: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1995. – 237 с.

2. Елькін М. В. Історія педагогіки: [навчально-методичний посібник до самостійного вивчення дисципліни] М. В. Елькін, М. М. Головкова, А. А. Коробченко. – Мелітополь: ТОВ “Видавничий будинок ММД”, 2009. – 204 с.

1. Актуалізація знань з педагогіки

Педагогіка – сукупність теоретичний і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання та розвиток особистості людини.

Педагогіка – наука про навчання, виховання та розвиток особистості.

Назва науки походить від грецьких слів “пайди” – діти і “аго” – веду, тобто “дітоводіння”. (У Стародавній Греції “пайдагогос” спочатку називали рабів, які супроводжували дітей до школи.

Стадії розвитку педагогіки:

• народна педагогіка;

• духовна педагогіка;

• світська педагогіка.

Народна педагогіка – система поглядів народу на освіту та виховання підростаючих поколінь.

Духовна педагогіка – галузь педагогічних знань і досвіду з виховання та навчання особистості засобами релігії.

Світська педагогіка пройшла тривалий шлях становлення. Довгий час була складовою частиною філософії. Праці Я. А. Коменського (1592-1670) заклали основу для розгляду педагогіки як самостійної науки.

За своєю структурою педагогіка розглядається як:

• наука, яка має свої закономірності (має свій предмет, свої закони, які необхідно всебічно вивчити; має властиві їй методи дослідження предмета, що включають спостереження фактів та їх наукові узагальнення; побудована на філософських основах, що пронизують всі її ланки; є суспільною наукою);

• практика, яка вказує практичне застосування теоретичних положень;

• мистецтво, яке вимагає творчого натхнення вчителя (діяльність учителя є творчою, ініціативною, практичною діяльністю, побудована на основі законів розвитку людини як предмета цієї діяльності; учитель творець і художник своєї справи, а не автоматичний виконавець вимог офіційної рецептурної педагогіки).