Розчини для внутрішнього застосування

Розчини для приймання всередину дозують ложками (столовими, десертними, чайними); градуйованими мензурками (більш точне дозування); краплями, які розводять у невеликій кількості води. Столова ложка містить 15 мл, десертна ложка – 10 мл і чайна – 5 мл води.

Розчини, які дозують краплями, прийнято призначати по 10-20 крапель на прийом, оскільки менша кількість крапель призводить до збільшення концентрації і неточності дозування, а більша кількість ускладнює підрахунок крапель.

У розчинах для приймання всередину як розчинник частіше за все використовують дистильовану воду. Ця лікарська форма є недозованою, тобто відпускають її в одній склянці на кілька прийомів. У зв`язку з цим лікар повинен точно знати, в якому об`ємі міститься необхідна доза препарату.

Прості розчини для приймання всередину можуть бути виписані скороченим і розгорнутим способами, а складні – розгорнутим або напівскороченим.

Розчини можуть бути введені у шлунково-кишковий тракт через пряму кишку у вигляді клізми.

Розчини для ін`єкцій

Ін`єкції – лікарська форма, яку використовують для парентерального введення. Парентерально можна вводити водні й олійні розчини, іноді – суспензії, емульсії і мікстури, а також стерильні порошки і таблетки, які розчиняють у стерильному розчині безпосередньо перед введенням.

Розчини для ін`єкцій вводять під шкіру, внутрішньом`язово, внутрішньовенно, внутрішньоартеріально, субарахноїдально, субдурально та іншими шляхами. Для ін`єкцій під шкіру найчастіше використовують водні розчини, для внутрішньом`язового введення – водні, олійні розчини та суспензії, для внутрішньовенного введення – водні розчини. Іноді для внутрішньовенних ін`єкцій використовують мікстури без осаду. Основною вимогою до таких розчинів є стерильність. Крім того, вони повинні бути стійкими, апірогенними (не підвищувати температуру тіла), без механічних домішок, у ряді випадків – ізотонічними.

Часто поряд з терміном “ін`єкція” (“injectio”) трапляється термін “інфузія” (“infusio”). Різниця між ними полягає в тому, що при ін`єкціях вводять відносно невеликі об`єми рідини, а при інфузіях – набагато більші (за допомогою крапельниць або інших пристосувань).

Ампула – це запаяна скляна посудина. При її розкриванні вміст втрачає стерильність, тому ампульовані ін`єкційні розчини призначені для одноразового використання. Об`єм ампул, як правило, буває в межах від 1 до 100 мл.

Ампульовані розчини є дозованою лікарською формою і виписують їх тільки скороченим способом із зазначенням концентрації розчину в процентах, об`єму однієї ампули і їх кількості. У кожній ампулі міститься розчин лише на одне введення. Вказівку про необхідність стерилізації давати не потрібно, оскільки за вимогами Фармакопеї всі лікарські форми в ампулах (флаконах) стерилізують.

Виписати розчин ефедрину для підшкірного введення 1 раз на день. Форма випуску: ампули 5% розчину ефедрину гідрохлориду по 1 мл.

Rp.: Sol. Ephedrini hydrochloridi 5% – 1 ml

D. t. d. N. 10 in amp.

S. По 1 мл під шкіру 1 раз на день.

Виписати гексенал для внутрішньовенного повільного введення. Форма випуску: ампули по 1,0 сухого препарату. Дозу розчинити в 10 мл води для ін`єкцій.

Rp.: Hexenali 1,0

D. t. d. N. 10 in amp.

S. Вміст ампули розчинити в 10 мл води для ін`єкцій і вводити внутрішньовенно повільно.

Крім ампул, рідкі лікарські форми і порошки можуть випускатися у флаконах. Флакони зручні тим, що їх вміст можна використовувати кілька разів, зберігаючи стерильність препарату (вміст флакона розрахований на одну або кілька ін`єкцій). Особливістю виписування є те, що форму упаковки в рецепті не зазначають.

Виписати 20 флаконів, які містять по 500000 ОД сухого бензилпеніциліну натрію (Benzylpenicillinum natrium). Вводити по 250000 ОД внутрішньом`язово 4 рази на добу, попередньо розчинивши вміст флакона в 5 мл 0,25% розчину новокаїну.

Rp.: Benzylpenicillini-natrii 500000 ED

D. t. d. N. 20

S. Вміст флакона розчинити в 5 мл 0,25% розчину новокаїну. Вводити по 2,5 мл внутрішньом`язово 4 рази на добу.