- •6.080401 “Інформаційні управляючі системи та технології”
- •6.080402 “Інформаційні технології проектування”
- •6.080401 “Інформаційні управляючі системи та технології” 1
- •Розділ 1 Основні концепції операційних систем
- •1.1 Поняття операційної системи, ії призначення та функції
- •1.1.1 Поняття операційної системи
- •1.1.2 Призначення операційної системи
- •1.1.3 Операційна система як розширена машина
- •1.1.4 Операційна система як розподілювач ресурсів
- •1.2 Класифікація сучасних операційних систем
- •1.3 Функціональні компоненти операційних систем
- •1.3.1 Керування процесами і потоками
- •1.3.2 Керування пам’яттю
- •1.3.3 Керування введенням-виведенням
- •1.3.4 Керування файлами та файлові системи
- •1.3.5 Мережна підтримка
- •1.3.6 Безпека даних
- •1.3.7 Інтерфейс користувача
- •Розділ 2 Архітектура операційних систем
- •2.1 Базові поняття архітектури операційних систем
- •2.1.1 Ядро системи. Привілейований режим і режим користувача
- •2.2 Реалізація архітектури операційних систем
- •2.2.1 Монолітні системи
- •2.2.2 Багаторівневі системи
- •2.2.3 Системи з мікроядром
- •2.2.4 Концепція віртуальних машин
- •2.3 Особливості архітектури: unix і Linux
- •2.3.1 Базова архітектура unix
- •2.3.2 Архітектура Linux
- •Розділ 3 Керування процесами і потоками
- •3.1 Базові поняття процесів і потоків
- •3.1.1 Процеси і потоки в сучасних ос
- •3.1.2 Моделі процесів і потоків
- •3.1.3 Складові елементи процесів і потоків
- •3.2 Стани процесів і потоків
- •3.3 Опис процесів і потоків
- •3.3.1 Керуючи блоки процесів і потоків
- •3.3.2 Образи процесу і потоку
- •3.4 Створення і завершення процесів і потоків
- •3.4.1 Створення процесів
- •3.4.2 Керування адресним простором під час створення процесів
- •3.4.3 Особливості завершення процесів
- •3.4.4 Синхронне й асинхронне виконання процесів
- •3.4.5 Створення і завершення потоків
- •3. 5 Керування процесами в unix і Linux
- •3. 5. 1 Образ процесу
- •3. 5. 2 Ідентифікаційна інформація та атрибути безпеки процесу
- •3. 5.3 Керуючий блок процесу
- •3. 5. 4Створення процесу
- •3. 5. 5 Завершення процесу
- •3. 5. 6 Очікування завершення процесу
- •3. 5. 7 Сигнали
- •3.6 Керування потоками в Linux
- •3. 6. 1 Базова підтримка багатопотоковості
- •3. 6. 2 Потоки ядра Linux
- •3. 6. 2 Програмний інтерфейс керування потоками Створення потоків
- •Очікування завершення виконання потоків
- •Висновки
- •Розділ 4 Планування процесів і потоків
- •4. 1 Загальні принципи планування
- •4. 1. 1 Особливості виконання потоків
- •4. 1.2 Механізми і політика планування
- •4. 1. 3 Застовність принципів планування
- •4. 2 Види планування
- •4. 2. 1 Довготермінове планування
- •4. 2. 2 Середньотермінове планування
- •4. 2. 3 Короткотермінове планування
- •4. 3 Стратегії планування. Витісняльна і невитісняльна багатозадачність
- •4. 4 Алгоритми планування
- •4. 4. 1 Планування за принципом fifo
- •4. 4. 2 Кругове планування
- •4. 4. 3 Планування із приоритетами
- •4. 4. 4 Планування на підставі характеристик подальшого виконання
- •4. 4. 5 Багаторівневі черги зі зворотним зв’язком
- •4. 4. 6 Лотерейне планування
- •4. 5 Реалізація планування в Linux
- •4. 5. 1 Планування процесів реального часу в ядрі
- •4. 5. 2 Традиційний алгоритм планування
- •Умови виклику процедури планування
- •Процедура планування
- •Початок нової епохи
- •Розрахунок динамічного пріоритету
- •Перерахування кванта під час створення нового процесу
- •4. 5. 3 Сучасні підходи до реалізації планування
- •4. 5. 4 Програмний інтерфейс планування
- •Висновки
- •Розділ 5 Взаємодія потоків
- •5. 1 Основні принципи взаємодії потоків
- •5. 2 Основні проблеми взаємодії потоків
- •5. 2. 1 Проблема змагання
- •5. 2. 2 Критичні секції та блокування Поняття критичної секції
- •Блокування
- •Проблеми із реалізацією блокувань
- •5. 3 Базові механізми синхронізації потоків
- •5. 3. 1 Семафори
- •Особливості використання семафорів
- •Реалязація задачі виробників-споживачів за допомогою семафорів
- •5. 3. 2 М’ютекси
- •Висновки
- •Розділ 6 Міжпроцесова взаємодія
- •6. 1 Види міжпроцесової взаємодії
- •6. 1. 1 Технологія відображуваної пам’яті (mapped memory)
- •Розділ 7 Керування оперативною пам’яттю
- •7. 1 Основи технології віртуальної пам’яті
- •7. 1. 1. Поняття віртуальної пам’яті
- •7. 1. 2. Проблеми реалізації віртуальної пам’яті. Фрагментація пам’яті
- •7. 1. 3. Логічна і фізична адресація пам’яті
- •7. 1. 4 Підхід базового і межового регістрів
- •7. 2 Сегментація пам’яті
- •7.2. 1. Особливості сегментації пам’яті
- •7.2.2. Реалізація сегментації в архітектурі іа-32
- •7. 3 Сторінкова організація пам’яті
- •7.3.1. Базові принципи сторінкової організації пам’яті
- •7.3.2. Порівняльний аналіз сторінкової організації пам’яті та сегментації
- •7.3.3. Багаторівневі таблиці сторінок
- •7.3.4. Реалізація таблиць сторінок в архітектурі іа-32
- •7.3.5. Асоціативна пам’ять
- •7. 4. Сторінково-сегментна організація пам’яті
- •7. 5. Реалізація керування основною пам’яттю: Linux
- •7.5.1. Використання сегментації в Linux. Формування логічних адрес
- •7.5.2. Сторінкова адресація в Linux
- •7.5.3. Розташування ядра у фізичній пам’яті
- •7.5.4. Особливості адресації процесів і ядра
- •7.5.5. Використання асоціативної пам’яті
- •Розділ 8 Логічна організація файлових систем
- •8. 1. Поняття файла і файлової системи
- •8.1.1. Поняття файла
- •8.1.2. Поняття файлової системи
- •8.1.3. Типи файлів
- •8.1.4. Імена файлів
- •8. 2. Організація інформації у файловій системі
- •8.2.1. Розділи
- •8.2.2. Каталоги
- •8.2.3. Зв’язок розділів і структури каталогів
- •Єдине дерево каталогів. Монтування файлових систем
- •8. 3. Зв’язки
- •8. 3. 1. Жорсткі зв’язки
- •8. 3. 2. Символічні зв’язки
- •Підтримка символічних зв’язків на рівні системних викликів
- •8. 4. Атрибути файлів
- •8. 5. Операції над файлами і каталогами
- •8. 5. 1. Підходи до використання файлів процесами
- •8. 5. 2. Загальні відомості про файлові операції
- •8. 5. 3. Файлові операції posix
- •Література
Процедура планування
Ця процедура спочатку перевіряє, чи не переходить поточний процес у стан очікування, і якщо це так, вилучає його з черги готових процесів. Потім вибирається процес для виконання. Для цього проглядають чергу готових процесів, для кожного процесу оцінюють динамічний пріоритет і вибирають процес і з максимальним його значенням. Для процесу, що вичерпав свій квант часу, він дорівнюватиме нулю.
Якщо жоден процес не був вибраний, поточний процес продовжує виконуватися. Коли ж вибір відбувся, контекст перемикають на новий процес.
Початок нової епохи
Особлива ситуація виникає тоді, коли для всіх процесів у черзі готових процесів значення динамічного пріоритету дорівнює нулю, тобто всі вони вичерпали свій квант, і настав час починати нову епоху. Проте це не означає, що система взагалі не має процесів, для яких квант не вичерпаний, - вони можуть перебувати в чергах очікування (найчастіше, це процеси, обмежені введенням-виведенням.
Коли розпочиняється нова епоха, відбувається перерахування квантів для всіх процесів системи (не тільки для процесів у стані готовності). При цьому довжину кванта для кожного процесу задають рівною сумі його базового пріоритету і половини частини кванта, що залишилася в нього:
for each_task(p)
p.counter=(p.counter/2)+p.nice;
Оскільки до початку нової епохи ненульовий квант залишається тільки у процесів, які не перебувають у стані готовності, цей алгоритм надає певну перевагу процесам, обмеженим можливостями введення-виведення. При цьому значення кванта для процесу ніколи не зможе стати більшим, ніж подвоєне значення його базового пріоритету.
Розрахунок динамічного пріоритету
Повернемося до обчислення динамічного пріоритету. Для цього використовують функцію goodness(). Розглянемо можливі значення, які вона може повернути.
0 – у разі, коли процес вичерпав свій квант часу. Цей процес не буде вибраний для виконання. Крім випадку, коли він стоїть у черзі готових процесів першим, а всі інші процеси черги також вичерпали свій квант.
Від 0 до 1000 – у разі, коли процес не вичерпав свого кванту часу. Це значення розраховують на основі значення базового кванта процесу і частини поточного кванта, що залишилася в нього. Спрощено це можна зобразити так:
c=p.counter+p.nice;
де p – покажчик на керучий блок процесу.
Звідси випливає, що більше часу залишилося процесу для виконання і що довший його базовий квант, то вищий його пріоритет. Крім того, це значення додатково збільшують на одиницю для процесів, які використовують ту саму пам’ять, що й предки (наприклад, якщо процес відображає потік, створений за допомогою функції clone()).
Перерахування кванта під час створення нового процесу
Розглянемо, що відбувається під час створення нового процесу. Найпростіше рішення (копіювати значення counter у структуру даних нащадка) може призвести до того, що процеси будуть штучно продовжувати свій квант створенням нових нащадків, виконуючих той самий код. Для того, щоб цьому перешкодити, після функції fork() значення counter розділяють навпіл: одна половина переходить нащадкові, інша залишається предкові.
Перелічимо недоліки алгоритму.
Вибір процесу для виконання відбувається внаслідок розрахунку динамічного пріоритету для всіх процесів у черзі готових процесів. Зі збільшенням кількості готових процесів у системі переглядати цю чергу від початку до кінця під час кожного виклику процедури планування стає невигідно.
Якщо кількість процесів буде дуже великою, перерахування всіх динамічних пріоритетів на початку нової епохи може виконуватися дуже довго. З іншого боку, епохи змінюються рідше, що більше процесів в системі.
Алгоритм розрахований на зменшення часу відгуку для процесів, обмежених можливостями введення-виведення, навіть, якщо вони не є інтерактивними (напрклад, фоновий процес індексації пошукової системи) і не потребують малого часу відгуку.
Зі збільшенням кількості процесорів підтримувати загальні черги, які не враховують наявність різних процесорів, стає невигідно.