Питання для самоконтролю

1. Дайте загальну характеристику видів родини Begoniaceae, вкажіть їх природний ареал поширення, будову вегетативних та генеративних органів.

2. Назвіть головні ознаки, за якими усі представники родини Бегонієвих поділяються на 3 категорії.

3. Охарактеризуйте рослини з родини Begoniaceae щодо їх відношення до абіотичних факторів.

4. Які види бегоній найбільш часто використовуються у озелененні інтер’єрів?

5. Якими шкідниками та хворобами найбільш часто пошкоджуються представники родини Begoniaceae?

Тема 8. Рослини родин Bromeliaceae, Crassulaceae

Теоретична частина. Загальна характеристика родини Бромелієвих

Родина об’єднує 46 родів і близько 2100 видів.

Представники бромелієвих зустрічаються скрізь: від дощових лісів до пустель і від морських узбережь до високогір'їв. Більшість наземних бромелієвих – ксерофіти.

Майже всі представники родини – багаторічні трави, рідше – кущоподібні рослини. Зазвичай вони з дуже вкороченим стеблом, але багато тілландсій мають видовжене стебло.

Первинний корінь бромелієвих відмирає дуже рано, але у них розвиваються додаткові корені.

Листя у бромелієвих почергове, зазвичай багаторядкове. У більшості випадків воно розміщене в базальних розетках, рідше стеблове, у основі розміщене у піхві, цільнокрає чи по краях колючкопильчасте, з товстою кутикулою і добре розвиненою водозапасаючою паренхімою.

Значно більше половини бромелієвих є епіфітами, факультативними чи облігатними паразитами.

Квітки зібрані у прості чи складні китиці, колоси, голівки чи волоть, рідко поодинокі, зазвичай з яскраво забарвленим прицвітником. Оцвітина зазвичай з розрізненими чашечкою та пелюстками. Чашолистики зелені або пелюсткоподібні, вільні чи зрослі біля основи. Пелюстки майже завжди однакові, від лінійних до яйцеподібних, вільні чи зрослі в коротку трубку, часто яскраво забарвлені.

Плід - зазвичай коробочка або ягода. У ананасу і близького роду псевдоананас окремі ягоди зростаються у супліддя.

Насіння - дрібне, багате ендоспермом. Багато видів бромелієвих розмножуються головним чином вегетативно.

Загальна характеристика родини Красулових

Життєві форми представників родини товстянкових представлені травами, зустрічаються напівкущі і невеликі кущі.

Листя – цільне, почергове або супротивне, більша частина сидяче, часто зібране у розетки. М’ясисті листки можуть бути плоскими (очіток, каланхое), циліндричними, щіткоподібними чи майже округлими. Зазвичай листя зелене, є жовтувате чи сіро-блакитне від воскового нальоту або з червонуватим від антоціану відтінком.

Квітки – частіше двостатеві, рідко одностатеві, актиноморфні, зібрані у верхівкові суцвіття. Пелюстки вільні або трохи зрослі, рідко повністю зрослі.

Плід – багатолистівка, рідко коробочкоподібний. Насіння без ендосперму або з бідним ендоспермом.

Рослини з родини товстянкових мають виключну властивість до вегетативного розмноження. Легкість утворення додаткових коренів на стеблах, бруньок на листі визначає їх життєздатність. Особливо активний процес брунькоутворення на листі з наступним розвитком молодих рослин – діток.

• Характеристика окремих представників родини Bromeliaceae

За різноманітністю життєвих форм усі бромелієві можна поділити на три великі групи:

1. Наземні рослини – одержують воду і мінеральні речовини з ґрунту за допомогою добре розвиненої кореневої системи (питкернії, гехтії).

2. Група рослин цистернового типу (ехмеї, неорегелії). Корені розвинені слабко і служать лише для прикріплення до субстрату. Листки ременеподібні, шкірясті, іноді із шипами по краю, яскраві, при основі розширені і щільно охоплюють один одного, утворюючи ємність, де збирається вода, накопичуються рослинні рештки, розвиваються додаткові корені.

3. «Атмосферні» рослини (тилландсії) – не утворюють великих коренів, частіше вони мають вигляд гачків, що прикріплюють рослину до субстрату. Вологу одержують безпосередньо з повітря за допомогою спеціальних адсорбуючих лусочок, якими густо вкриті рослини.

Ананас (Ananas)

Рід об’єднує 8 видів, поширених у Бразилії, Уругваї, Венесуелі, Колумбії

Ананас крупнохохолковий (A. comosus variegatus)

Наземна рослина з сильно вкороченим стеблом та розеткою жорстких лінійних листків із зелено-кремовими, повздовжніми смугами на листі, які на світлі рожевіють. Квітки – зібрані у прості колосоподібні суцвіття, сидять у пазухах широких чашоподібних прицвітників. Пелюстки рожево-фіолетові, чашолистики не зростаються, по краю шипуваті. Після закінчення цвітіння утворюється компактне, соковите, м’ясисте, золотаво-жовте супліддя, що складається із зрослих між собою зав’язей, прицвітників, осі суцвіття і нагадує «шишку».

Догляд. Світлолюбна рослина, гарно росте як на сонячному місці, так у напівтіні. Достатній полив навесні та влітку, обмежений взимку. Вологість середня, у період росту рекомендується обприскування. Підживлювати рослини раз у 2-3 тижні квітковими добривами навесні та влітку.

Шкідники та хвороби. Рослини можуть уражуватись борошнистим червцем. У приміщеннях з сухим повітрям можливе засихання кінчиків листя.

Більбергія (Billbergia)

Найбільш непримхливий рід із бромелієвих.

Більбергія прекрасна (B. magnifica)

Батьківщина – Південно-Східна Бразилія, Уругвай.

Квітки рослини у простому поникаючому суцвітті, з сильно опушеною віссю. Листя на квітконосі і прицвітники нижніх квіток крупні, овальні, дещо асиметричні. Пелюстки лінійні, спірально закручуються під час цвітіння, блакитні біля верхівки. Листя малочисельне, дуже довге, майже прямостояче, зібране у трубчасту розетку. Дуже жорстке, з темними шипами по краю та загостреною верхівкою, ззовні вкрите дрібними білими лусочками.

Більбергія зеленоквіткова (B. viridiflora)

Батьківщина – південь Мексики, Гондурас, Гватемала.

Пелюстки квіток 4-5 см довжини, зелені. Цвіте в квітні-липні. Листя чисто зелене, по краю дрібнозубчасте, вкрите дрібними сірими лусочками.

Більбергія пірамідальна (B. pyramidalis)

Батьківщина – Південно-Східна Бразилія, Антильські острови, Венесуела. Наземна рослина.

Квітконіс прямий, міцний. Листя на квітконосі майже прямостоячі, рожеві, густо скручені біля основи суцвіття. Суцвіття пряме чи майже пряме, пірамідальне, щитоподібне або коротко циліндричне. Квітки на коротких квітконіжках. Листків до 13, утворюють трубчасто-лійкоподібну розетку, широколінійні, жорсткі, до верхівки загострені або заокруглені, краї дрібнопильчасті, з сірими смугами знизу.

Догляд. Яскраве розсіяне світло. Вологість, де ростуть рослини, повинна бути помірною і вище, обов’язкове обприскування. Полив достатній, восени помірний. Підживлювати більбергії у літній період розчином мінеральних або органічних добрив через 2 тижні.

Шкідники та хвороби. Борошнистий червець, кореневий жук. Від перезволоження рослини можуть страждати від кореневої гнилі.

Врієзія (Vriesia)

Відомо біля 250 видів епіфітних, рідше надземних рослин, поширених від Центральної Америки до Аргентини та Бразилії.

Врієзія блискуча (V. splendens)

Епіфітна або надземна рослина з малочисельними язичкоподібними листками зеленого кольору, прикрашеними поперековими смугами, що утворюють широку розетку. Жовті квітки прикрашені яскраво-червоними декоративними прицвітниками. Квітки зібрані в прості колосоподібні суцвіття.

Врієзія Сандерса (V. saundersii)

Батьківщина – Південно-Східна Бразилія.

Наземна рослина з широко лійкоподібною розеткою.

Квітконіс прямий, міцний, прикритий прямостоячими, на верхівці відігнутими, еліпсоподібними, загостреними листками. Суцвіття – рихла волоть з декількох небагатоквіткових китиць із звивистими осями. Квітки дворядно розміщені, відігнуті від осі, жовті, на коротких товстих квітконіжках. Листки вигнуті донизу, широколінійні, цільнокраї, попелястого кольору, знизу з фіолетово-коричневими дрібними плямами та крапками.

Врієзія королівська (V. regina)

Крупна рослина. Листки в розетці довгі та широкі, сірувато-зелені, глянцеві. Суцвіття – волоть. Квітки спочатку білі, потім жовтуваті, з приємним ароматом, прицвітники рожеві.

Догляд. Тіньовитривала рослина, світло розсіяне. Види з м’якими зеленими або пістрявими листками потребують притіненого місця. Полив помірний, в сонячні дні розетку можна заповнювати водою, не допускаючи її застою. Вологість повітря у приміщенні повинна бути високою, тому рослини треба регулярно обприскувати. Підживлюють врієзії раз в місяць квітковими добривами навесні та влітку.

Шкідники та хвороби. Борошнистий червець, павутинний кліщ, тля. Із-за відсутності води у розетці, жорсткої води, сухого повітря кінчики листків можуть набути коричневого кольору.

Гусманія (Guzmania)

Рід об’єднує біля 130 видів наземних та епіфітних бромелій, які мешкають у тропічних лісах Південної Америки. Одні з найтеплолюбніших бромелієвих.

Гусманія криваво-червона (G. sanguinea)

Батьківщина – Коста-Ріка, Колумбія, Еквадор.

Квітконіс не розвинений, суцвіття з 7-12 квіток, з листоподібною обгорткою. Квітки на коротких ущільнених квітконіжках, жовті. Прицвітники тонкі, більше чашолистиків. Листки широколінійні, із закрученою донизу верхівкою, цільнокраї, у період цвітіння, або тільки внутрішні – яскраво-червоні.

Гусманія язичкова (G. tingulata)

У природі поширена в Гондурасі, Болівії та Бразилії, де епіфітно росте на деревах у горних лісах.

Суцвіття коротке, щитоподібне, багатоквіткове, до 7 см у діаметрі. Квітки до 4,5 см довжини, невеликі, жовті, зібрані у голівчасті суцвіття, прикрашені червонуватими прицвітниками. Листки багаточисельні, у щільній розетці, без шипів, широколінійні, з дрібними крапковими лусочками.

Догляд. При недостатньому освітленні рослини не квітнуть. Хоч дія прямих сонячних променів призводить до появи опіків. Полив рясний, використовуючи для поливу м’яку воду, яка не містить вапна. У період активного росту і розвитку рослини воду наливають у розетку листків. Рослина на переносить різких коливань температур та протягів, тому на час провітрювання її треба захищати від потоків холодного повітря. Пересаджувати рослину слід щорічно.

Шкідники та хвороби. Павутинний кліщ, щитівка, тля. Гусманії страждають від грибкових захворювань, викликаних підвищеною вологістю та температурою навколишнього середовища. При надлишковому поливі може загнивати коріння.

Криптантус (Cryptanthus)

Батьківщина – Східна Бразилія. Відомо біля 25 видів низькорослих, безстеблових, трав’янистих рослин.

Криптантус безстебловий (C. acaulis)

Рослина з коротким стеблом і рідко без нього. Листя по 10-15 зібране в широку розкриту розетку, вузьколанцетне, загострене, хвилясте, з дрібними та гострими зубцями, знизу вкрите лусочками, зверху зелене, шкірясте.

Суцвіття малоквіткове, прицвітники широкоовальні, загострені, голі, квітки до 4 см довжини, пелюстки білі, зрослі у основі.

Криптантус двосмуговий (C. bivittatus)

Квітки малодекоративні, білі. Листя зібране у щільні невеликі розетки, лінійно-ланцетне, загострене, по краю дрібнозубчасте та хвилясте, світло-зелене з двома світлими повздовжніми смугами.

Догляд. Світло розсіяне, без прямих сонячних променів. Може зростати у тіні, але при цьому втрачається декоративне забарвлення листя. Рослина потребує регулярного поливу протягом року. Необхідно підтримувати високу вологість приміщення, де знаходиться криптантус. Підживлення обов’язкове раз у місяць у літній період рідкими органічними добривами.

Шкідники та хвороби. Щитівки, превдощитівки. При порушенні режиму поливу можливе ураження кореневої системи червцями. Від надлишку світла листки можуть отримати опіки та знебарвитись.

• Характеристика окремих представників родини Crassulaceae

Товстянка (Crassula)

Деревоподібні рослини родом з Південної Африки.

Товстянка деревоподібна (Cr. arborescens)

Рослина із здерев’янілим знизу товстим круглим стовбуром та великою кількістю гілок з листками. Листя округле, сидяче, схоже на блискучі монети, товсте, м’ясисте, темно-зелене із сизуватим відтінком (іноді з червоними краями). Опале листя залишає на голому стовбурі кільцеві випуклі поперекові рубці.

Товстянка овальна, яйцеподібна (Сr. ovata)

Найпоширеніших вид у кімнатному квітникарстві, що має назву «Грошове дерево». Має овальні срібно-сірі або блискучо-зелені листки. Вони дають багато пагонів та швидко розвиваються у крупні екземпляри 1 м і більше. Суцвіття верхівкове, зонтикоподібне. Квітки дрібні, білі, рожеві.

Догляд. Освітлення яскраве. Рослина потребує прямого сонячного світла. Полив влітку помірний, взимку – обмежений. Рослина не потребує обприскування. З кінця весни до середини літа підживлюють спеціальним добривом для кактусів та сукулентів 1 раз у місяць.

Шкідники та хвороби. Головну небезпеку для красули становить надлишок вологи, який призводить до загнивання коренів та основи стовбура. З шкідників рослину можуть уражувати борошнистий червець, тля.

Ешеверія (Echeveria)

Рід включає біля 150 видів сукулентних трав’янистих рослин та кущів, поширених від півдня США до Аргентини.

Ешеверія зверхвитончена (Echeveria perelegans)

Рослина з товстим, спочатку прямостоячим, пізніше – лежачим, часто галудженим стеблом. Листків декілька десятків, що зібрані у щільній верхівковій розетці, м’ясисті, сидячі, вузькозворотньояйцеподібні, на верхівці різко звужені, цільнокраї, голі, сизуваті. Квітки у китицевих суцвіттях до 20 см висотою, що виходять із пазух верхніх листків.

Ешеверія агавоподібна (Ech. agavoides)

Сукулентна кущоподібна рослина з сильно вкороченим чи зовсім відсутнім стеблом, на якому формуються щільні розетки з світло-зелених з червоним відтінком листя. Округло-трикутне листя, довжиною 3-9 см та шириною 5-6 см, вкрите восковим нальотом, із загостреними кінчиками та напівпрозорими краями. Квітки – червоно-жовті, зібрані у верхівкові суцвіття висотою 30-40 см, що з’являються із самої середини розеток.

Ешеверія блискуча (Еch. fulgens)

Пагони товсті, короткі. Листя у розетці, зворотньояйцеподібні, лопатеві, сизуваті по краям, слабо хвилясті. Квітки розміщені китицеподібно або зонтикоподібно, яскраво-червоні, 1,5 см довжини.

Догляд. Освітлення яскраве. Рослина здатна витримувати прямі сонячні промені. Полив влітку помірний, взимку – рідкий. З березня по липень один раз у місяць підживлюють добривами, потім підживлення припиняють.

Шкідники та хвороби. Ешеверія може уражуватись червцями, із хвороб небезпечна іржа.

Каланхое (Kalanchoe)

Рід включає більш ніж 200 видів, що поширені у тропічній та Південній Африці, Південній та Південно-Східній Азії та у тропічних районах Південної Америки.

Каланхое перисте (K. pinnata)

Крупна рослина до 1 м. Листя супротивне, м’ясисте, нижнє – просте, овальне, верхнє – непарноперисто-розсічене або поділене на 3-5 частин.

Каланхое Блосфельда (К. blossfeldiana)

Красивоквітуча рослина – над шкірястими темно-зеленими яйцеподібними листками утворюються густі щиткоподібні суцвіття дрібних, але яскравих квітів – жовтих, помаранчевих, червоних, рожевих.

Каланхое войлочне (K. tomentosa)

Напівкущі. Пагони прямостоячі, вкриті густо волосками. Листя повздовжньо-яйцеподібне, 5-6 см довжини та 1,4-1,6 см ширини, цільнокрає, рідко пильчасте, сидяче. Суцвіття невелике, зонтикоподібне.

Догляд. Світло яскраве. Рослина здатна переносити пряме сонячне світло. Полив навесні та влітку епізодичний, восени та взимку вкорочують. Вологість великої ролі у догляді не відіграє. Ґрунт нейтральний або слабкокислий.

Шкідники та хвороби. Борошнистий червець, тля. При надлишку вологи листя та корені можуть загнивати.