1. Особливості управління проектами в Україні

На даному етапі в нашій країні Управління проектами не одержало необхідного розвитку. Західні країни пішли далеко вперед у цій дисципліні. Для цього є ряд причин.

По-перше, до переходу української економіки на ринкові відносини, терміни "проект" і "управління проектом" мали інше трактування, ніж у сучасний час. Раніше, до початку структурних змін в економіки сутність управління проектом зводилася до управління й адміністрування будівельних і монтажних робіт. Не проводилося ніякого управління на передінвестиційній і експлуатаційній фазі проекту. Практично не здійснювалося ефективного планування на стадії реалізації проекту. Сутність контролю обмежувалося фіксуванням замічених відхилень без цілеспрямованого їхнього усунення. Та й сам термін "проект" був іншим. Під проектом розглядалася система кошторисів і креслень, на підставі яких і проводилося управління будівельними роботами.

Інакше кажучи, проектом був документально оформлений план спорудження або конструкції. Сьогодні термін "проект" розглядається як завдання із заздалегідь певними вихідними даними й конкретними цілями, підтвердженими ресурсами, що є у власника. Звідси сутність управління проекту - забезпечити коректне виконання поставлених цілей з мінімальними витратами, не перевищуючи рівень наявних ресурсів.

У цей час організації, що надають послуги з управління проектом не мають загальних прийомів і методів з управління, що істотно знижує значення Управління проектом як дисципліни.

Друга головна причина низького ступеня застосування методології Управління проектом те, що на сучасному етапі розвитку української економіки є цілий ряд обмежень, що стримують поширення даної методології управління. До них відносяться: спад виробництва й загальне нестійке економічне становище України, політична нестабільність, спад інвестиційної активності, інфляція й інші фактори.

Менш важлива причина низького рівня застосування методології Управління проектом те, що керівники звикли вважати, що:

1. методи управління носять неекономічний характер;

2. більшість управлінських структур не носять проектно-орієнтований характер;

3. інвестиційний процес не піддається роздробленню, у зв'язку із чим поділ відповідальності є труднішим;

4. передінвестиційна стадія проекту не є настільки важливої, щоб застосовувати на ній управлінські рішення.

Організацією, що займається рішенням даних проблем, є УКРНЕТ.

2. Нормативно-правові засади проект-менеджменту

Діяльність з управління проектами регулюють перш за все такі основні нормативно-правові документи як: Конституція України, Постанови КМУ, Укази Президента України. Крім того, здійснення проект-менеджменту регулюється рядом законів, серед яких можна відмітити: ЗУ «Про підприємництво» (ст. 4, яка визначає обмеження у здійсненні підприємницької діяльності), ЗУ «Про господарські товариства» (визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов’язки учасників та засновників), ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування тощо); ЗУ «Про інвестиційну діяльність» (визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності), ЗУ «Про інноваційну діяльність» (зокрема дається визначення поняття інноваційної діяльності як діяльності, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг); ЗУ «Про охорону праці» (визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону життя і здоров’я в процесі трудової діяльності тощо), ЗУ «Про оплату праці», ЗУ «Про оренду землі» та багато інших.

Можна навести ще такі ЗУ, якими слід керуватись при розробці, для прикладу, екологічних проектів: ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу», «Про тваринний світ», «Про пестициди і агрохімікати», «Про охорону атмосферного повітря» тощо.