Розраховуються наступні показники оцінки інвестицій:

• чиста теперішня вартість;

• індекс прибутковості проекту;

• період окупності;

• внутрішня норма прибутковості.

збільшення рентабельно

3. Планування витрат на підготовку і освоєння виробництва нової продукції.

Основною метою планування витрат є забезпечення зростання прибутковості виробництва, у зв'язку з цим при плануванні витрат на підготовку і освоєння виробництва необхідно вибрати такий варіант технологічного процесу виготовлення нової продукції, витрати по якому будуть найменшими.

Поточні витрати або собівартість продукції в порівнюваних варіантах розраховується по змінних елементах витрат. Сума порівнюваних поточних витрат, які залежать від прийнятого варіанту технологічного процесу, називається технологічною собівартістю.

Зміна собівартості залежно від варіанту технологічного процесу визначається наступними витратами: вартість основних матеріалів, вартість технологічної енергії, заробітна плата основних і допоміжних працівників з нарахуваннями, витрати на амортизацію, ремонт устаткування і пристосувань, витрати на інструмент. По перерахованим елементам визначається технологічна собівартість.

До капітальних вкладень, які враховуються при визначенні річного економічного ефекту, при виборі варіанту технологічного проекту, відносяться: вартість устаткування, пристосувань; виробничі площі, зайняті устаткуванням; витрати на науково-дослідні роботи, дослідження; витрати на технологічну підготовку виробництва; на заходи щодо охорони навколишнього середовища.

Для різних технологічних процесів технологічна собівартість має різну структуру. У загальному випадку річна її величина визначається по формулі:

де:

С' – змінні витрати на одиницю продукції;

С'' – умовно-постійні витрати за рік;

N – річний випуск продукції.

Аналогічно розділяються і капітальні витрати. Вкладення в універсальне устаткування і вартість площ, яку воно займає, відносяться до капітальних змінних витрат.

Витрати на високопродуктивне спеціалізоване устаткування (включаючи вартість площі, яку вона займає), спеціальні пристосування не залежать від обсягу випуску продукції по даному технологічному процесу. Це умовно-постійні капітальні витрати. До них також відносяться витрати на науково-дослідні роботи, технологічну підготовку виробництва.

Для відповідного варіанту технологічного процесу капітальні вкладення визначаються по формулі:

де:

К' – змінні капітальні витрати;

К'' – постійні капітальні витрати.

Порівняння двох варіантів технологічних процесів здійснюється виходячи з наступного співвідношення:

де С1 і С2 – технологічна собівартість по першому і другому варіантах.

Обсяг випуску Nкр порівнюють з плановим випуском Nпл. Варіант з меншими постійними і великими змінними витратами вигідніше при Nпл < Nкр. При Nпл > Nкр вигідніше варіант з великими постійними і меншими змінними витратами.

Планування науково-технічної підготовки виробництва нової продукції включає:

• розробку планів виконання робіт на кожній стадії робіт;

• складання вільного плану-графіка робіт;

• розробка кошторису витрат на підготовку виробництва.

Загальною економічною закономірністю періоду освоєння випуску нової техніки є наявність підвищених витрат початкового виробництва.

Процес освоєння виробництва можна вважати закінченим у тому випадку, коли трудомісткість або собівартість відповідатимуть плановим.

Номенклатура статей витрат на підготовку виробництва нової продукції (по економічних елементах):

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати.