15. Проаналізуйте діяльність органів державного природоохоронного контролю в 2001 р. за наведеними даними:

Показник	Сфери державного контролю
	Земельні ресурси	Рослинний світ	Тваринний світ	Природно- заповідний фонд
Проведено перевірок	15777	9573	2884	3180
Притягнено до адміністративної відповідальності, осіб	3859	5866	1102	508
Накладено штрафів, тис. грн	393,5	336,2	41,5	30,7
Кількість пред’явлених позовів за збитки, од.	165	1374	55	93
Накладено позовів за збитки, тис. грн.	1013,2	6657,3	32,7	468,2
Призупинено виробничу діяльність об’єктів, випадків	145	79	2	46

2.5. Статистика соціальних послуг

2.5.1. Здоров’я населення та послуги системи охорони здоров’я

Основними завданнями статистики здоров’я населення й послуг системи охорони здоров’я є вивчення:

1) стану здоров’я населення;

2) впливу на здоров’я населення соціально-економічних та екологічних факторів;

3) стану та діяльності мережі охорони здоров’я.

Підкреслимо, що при вивченні мережі, крім загальних для будь-якого виду діяльності аспектів, наприклад ефективність використання ресурсів, особлива увага повинна приділятися таким соціально значущим, як забезпечення населення медичними послугами, їх доступність та якість.

Поняття здоров’я прийнято розглядати як складне методологічне, філософське і водночас практичне, яке може й повинно використовуватись у повсякденній діяльності. Офіційне визначення здоров’я Всесвітньої організації охорони здоров’я, яке міститься в її статуті (1946 р.), таке: «Здоров’я — це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби чи фізичних дефектів»¹.

В такому контексті здоров’я населення — це:

• соціально-економічна категорія;

• мета і головна рушійна сила суспільного прогресу;

• одна з найважливіших характеристик соціально-економіч­ного розвитку.

У науковій та практичній діяльності розрізняють такі аспекти поняття здоров’я:

Загальнопатологічне поняття здоров’я (норма) — інтервал, у межах якого кількісні коливання психофізіологічних процесів здатні утримувати живу систему на рівні функціонального оптимуму (оптимальна зона, в межах якої організм не виходить на патологічний рівень саморегуляції).

Популяційне здоров’я — умовне статистичне поняття, яке характеризується комплексом демографічних показників, рівнем фізичного розвитку, захворюваністю та частотою преморбідних станів, інвалідністю певної групи населення.

Індивідуальне теоретичне здоров’я — стан повного соціального, біологічного й психічного благополуччя, коли функції всіх органів і систем організму людини врівноважені з навколишнім середовищем, відсутні будь-які захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти.

Індивідуальне фактичне здоров’я — стан організму, при якому він здатний повноцінно виконувати свої соціальні й біологічні функції.

Останнім часом у зв’язку з процесами старіння населення і зменшення народжуваності в деяких регіонах світу, ВООЗ особливу увагу приділяє стану репродуктивного та сексуального здоров’я населення².

Репродуктивне здоров’я — комплекс характеристик щодо процесів, функцій та системи репродукції на всіх етапах життя людини. Це означає, що люди здатні вести безпечне і таке життя, яке приносить сексуальне задоволення, а також нести відповідальність за народження дітей і мати вільний вибір, коли і скільки їх народжувати. Остання умова передбачає можливості доступу до ефективних протизаплідних засобів, спеціалізованої медичної допомоги й надання батькам умов мати здорову дитину.

Сексуальне здоров’я — така наявність та взаємодія психофізіологічних, інтелектуальних і соціальних факторів сексуальної суті людини, завдяки яким її внутрішній світ стає багатшим, особисті якості, потреби в спілкуванні та коханні стають реалізованими на високому духовному рівні. «Тому під сексуальним здоров’ям розуміють позитивне ставлення до проявів сексуальності, а метою охорони здоров’я є створення сприятливих умов для сумісного життя та особистого спілкування людей, а не тільки надання консультацій та медичної допомоги з приводу хвороб, які передаються статевим шляхом або шкодять відтворенню потомства» [17, с. 299].

Думаємо, що, читаючи ці сухі рядки офіційного Бюлетеня ВООЗ, до того ж ще й в перекладі, читач все ж таки зрозумів, про що йдеться.

У міжнародній статистиці заведено використовувати комплексний підхід до визначення поняття «здоров’я» населення. Популяційне здоров’я — умовне статистичне поняття, яке характеризується системою показників:

• демографічних (народжуваність, смертність, середня очікувана тривалість життя);

• фізичного розвитку (морфофункціонального та біологічного розвитку, гармонійності);

• захворюваності (загальної, інфекційної, госпітальної та ін.);

• інвалідності (первинної та загальної);

• частоти донозологічних станів (імунітет, опірність систем, активність ферментів й ін.).

Комплексним показником оцінки стану здоров’я може бути середня очікувана тривалість майбутнього життя — величина, що акумулює повікові показники смертності і є надійнішим показником суспільного здоров’я порівняно з показником загальної смертності. Середня тривалість майбутнього життя — це число років, яке в середньому має прожити дане покоління народжених або певне число однолітків за умови, що протягом цього майбутнього життя при переході з однієї вікової групи в наступну коефіцієнти смертності будуть такими ж, як і на момент складання таблиць смертності.

Джерелами інформації про захворюваність, смертність, інвалідність, фізичний розвиток населення переважно є такі:

• офіційні звіти медичних закладів і органів охорони здоров’я, соціального забезпечення, державної статистики, бюро ЗАГСів;

• спеціально організований облік випадків захворювань і смер­тей у лікувально-профілактичних закладах виділених зон спостереження — так звані проспективні дослідження;

• ретроспективна інформація облікових документів лікувально-профілактичних закладів за минулі періоди часу;

• дані лікарських оглядів населення;

• дані клінічних, лабораторних та інструментальних обстежень;

• результати медико-соціологічних досліджень (опитування, анкетування) населення.

Розглянемо детальніше основні групи наведеної вище систе­ми показників. З поняттям «захворюваність» пов’язують три показники: суто захворюваність, хворобливість і патологічна ураженість.

Первинна захворюваність (суто захворюваність) — це сукупність раніше не зареєстрованих, а вперше в поточному році виявлених серед населення захворювань.

Загальна захворюваність (хворобливість) — це сукупність усіх хвороб серед населення, що вперше виявлені в поточному році, а також виявлених у попередні роки, але з приводу яких хворі звернулися по медичну допомогу в поточному році.

Суттєва різниця між цими показниками полягає в наступному. Показник первинної захворюваності більш чутливий до впливу змін у середовищі, що оточує населення. Аналізуючи його за ряд років, можна одержати правильне уявлення про виникнення та динаміку захворюваності й ефективність відповідних соціально-гігієнічних і лікувальних заходів.

Показник загальної захворюваності (контингенти хворих) є більш стійким до факторів навколишнього середовища. Підвищення його рівня ще не свідчить про наростання негативних змін у стані здоров’я населення, адже це могло відбутися за рахунок лікувальних заходів, що продовжили життя хворих і, як наслідок, збільшили їх чисельність. Крім того, покращання роботи з виявлення контингентів хворих з хронічним перебігом захворюваності також призводить до зростання показників захворюваності.

Патологічна ураженість — це факти патологічного стану населення, виявлені під час медичних оглядів.

Однією з основних методологічних умов вивчення захворюваності населення є обов’язкове використання статистичної класифікації і номенклатури хвороб, травм та причин смерті. Міжнародна статистична класифікація хвороб десятого перегляду (МКХ-10), видана ВООЗ у 1994 р., введена в дію в Україні з 01.01.1999 р. Вона є обов’язковою для використання при проведенні статистичних розробок і формуванні державної та галузевої звітності у сфері охорони здоров’я.

Статистика захворюваності включає кілька розділів або напрямків вивчення захворюваності, що характеризуються особливостями методів збору, опрацювання й аналізу даних, а саме:

• за даними звернень населення про медичну допомогу;

• за даними медичних оглядів;

• за даними про причини смерті.

Значно доповнити наведені вище дані про захворюваність можна завдяки спеціальним періодичним обстеженням. Вони провадяться, як правило, вибірково за спеціальними програмами. За ними вивчається захворюваність окремих контингентів або по окремих територіях, нозологічних формах та ін.

При вивченні захворюваності населення виділяють такі її види:

• загальна захворюваність;

• гостра інфекційна (епідемічна) захворюваність;

• захворюваність на найважливіші неепідемічні хвороби;

• захворюваність з тимчасовою та стійкою втратою працездатності;

• госпіталізована захворюваність;

• захворюваність за даними активного спостереження (мед- оглядів);

• захворюваність за даними реєстрації причин смерті.

Розглянемо детальніше загальну захворюваність. Вона фіксується в процесі поточної реєстрації факту звернення пацієнта до амбулаторно-поліклінічного закладу. При цьому провадиться суцільний облік по всіх нозологічних формах.

За одиницю спостереження приймається перше звернення з приводу конкретної хвороби в поточному календарному році до лікаря в амбулаторно-поліклінічному закладі або виклику лікаря із згаданої причини додому.

Основні показники загальної захворюваності наведені в табл. 2.3.

Слід мати на увазі, що відсутність умов для зручного та своєчасного звернення населення по медичну допомогу, низький рівень санітарної культури населення, недбале ставлення до власного здоров’я призводять до того, що число зареєстрованих захво­рювань менше фактичного.

Таблиця 2.3