Основні напрямки робіт з переходу від ананогового до цифрового мовлення

Визначивши послідовність етапів переходу від аналогового до цифрового мовлення на період до 2020 року, варто зосередити увагу на таких аспектах:

• виконанні робіт з упровадження наземного цифрового звукового мовлення в діапазонах ДХ, СХ, КХ;

• проведенні науково-дослідних робіт, спрямованих на подальший розвиток галузі;

• створенні нормативної бази;

• плануванні необхідного частотного ресурсу з урахуванням умов ЕМС з іншими радіослужбами;

• розробленні частотно-територіальних планів упровадження цифрового мовлення на перехідний період та на подальше цифрове майбутнє;

• послідовній конверсії радіочастотного ресурсу з метою зближення НТРЧ та МТРЧ;

• складанні планів виводу з експлуатації передавачів аналогового ТБ, насамперед у діапазонах 47...87,5 МГц та 216...230 МГц;

• забезпеченні на перехідний період передавання на­ціональних і регіональних програм одночасно в цифровому та в аналоговому форматах. Оскільки перехідний період може бути тривалим (у країнах Західної Європи—до 15 років, а в нашій країні — можливо, і до 20 років), необхідно протягом цього періоду, вживати всіх можливих заходів для підвищення якості аналогового телевізійного мовлення, забезпечуючи його на рівні запитів споживачів, оскільки ще доволі довго ним користуватиметься більшість народу країни;

• постійному вивченні статистики охоплення населення цифровим мовленням для визначення часу можливого відімкнення аналогового мовлення;

• налагодженні серійного виробництва обладнання, необхідного для повномасштабного розгортання системи цифрового мовлення;

• організації виробництва і парку прокату приставок до стандартних аналогових телевізорів для прийому програм цифрового ТБСЧ і ТБВЧ;

• створенні сервісної служби для обслуговування професійного обладнання та надання послуг споживачам;

• налагодженні спільного із зарубіжними партнерами виробництва обладнання на внутрішній і зовнішній ринок.

Напрямки державного регулювання в перехідний період

Відповідно до документів органів ЄС структура державного регулювання на перше місце має поставити споживача і виконувати соціальні завдання щодо забезпечення широкого набору мовленнєвих послуг високої якості за прийнятною ціною для різних груп населення. Одним зі специфічних інструментів, яке може використовуватися в ринковому суспільстві, — це субсидування незаможних громадян з метою забезпечення їм доступу до національних програм.

Головним чинником впливу на структури, що поставляють послуги, можуть бути ринкові механізми. Проте за умов недосконалого ринку в період становлення нової системи втручання держави має спрямовуватися на гармонійне поєднання підтримки конкурентного середовища та захист проектів державної ваги. Регулювання стосовно виробників мовленнєвих програм має враховувати інтереси суспільства та здійснюватися на засадах таких загальних цінностей, як свобода самовираження і право на відповідь, плюралізм, захист авторських прав, заохочення культурної та мовної різноманітності, захист неповнолітніх, захист людської гідності, прав споживачів.

Державна політика регулювання за умов становлення ринкових відносин має спрямовуватися на досягнення таких цілей:

• створення сприятливих умов функціонування як виробників мовленнєвих програм, так і мовників;

• демонополізація виробництва та поширення мовленнєвих програм з одночасним забезпеченням доступності національних програм кожному споживачеві;

• забезпечення однакових стартових умов для конкуренції на ринку створення та поширення мовленнєвих програм;

• захист прав споживачів, що передбачає ліцензування, сертифікацію обладнання, контроль за якістю надаваних послуг, які мають відповідати міжнародним стандартам, а також контроль за виконанням умов ліцензій на підставі відповідної нормативно-правової бази;

• створення незалежної, з делегованими державою повноваженнями, служби контролю за технічною якістю мовлення та інтегрованих із ним служб, що має відповідати вимогам чинних нормативних документів;

• створення механізму підвищення відповідальності суб'єктів, що діють у просторі мовлення та інтегрованих з ним послуг, за якість мовлення та послуг;

• організація послуг для осіб із фізичними вадами та соціальне незахищеної частини населення;

• забезпечення умов для проведення випереджувальних наукових досліджень у сфері впровадження цифрових технологій мовлення та розробки вітчизняного обладнання для практичного застосування цифрових технологій;

• сприяння в підготовці кадрів відповідної кваліфікації, які створюватимуть і обслуговуватимуть обладнання системи цифрового мовлення;

• розширення інвестиційної діяльності всіх операторів служб мовлення та додаткових послуг;

• спрямування коштів на придбання на конкурентних засадах сучасного обладнання для організації наземного цифровою мовлення (передавачі, ретранслято­ри, антенні комплекси тощо);

• надання державної підтримки щодо реалізації пріоритетних проектів на першому етапі введення наземного цифрового мовлення;

• забезпечення надійного функціонування мовленнєвих мереж як важливого компонента системи безпеки держави;

• приведення Національної таблиці розподілу радіочастот у відповідність до потреб, що стосуються реалізації програми переходу на цифрове мовлення;

• створення сприятливих умов щодо залучення інвестицій для втілення в життя довгострокових проектів.