- •Навчально-методичне видання історія української культури Словник-довідник для студентів всіх спеціальностей
- •Козацька символіка
- •Язичництво та східнослов’янська міфологія
- •Найвідоміші образи української міфології
- •Головні східнослов’янські боги
- •Історико-етнографічне районування України та етнографічні групи українського народу
- •Іменний покажчик видатні діячі
- •Культурно-історичні пам’ятки україни
- •Архітектурні пам’ятки України Стародавня архітектура
- •Середньовічна архітектура
- •Ренесанс
- •Фортеці та замки
- •Класицизм
- •XX століття
- •Сучасність, ххі століття
- •Народна архітектура
- •Видатні українські архітектори:
- •Українське образотворче мистецтво
- •Українське малярство. Іконопис
- •Світський портрет
- •Живопис хіх століття
- •Живопис хх століття
- •Народний живопис
- •Українська графіка Українська графіка бере свій початок з глибини віків. Поява рукописної книги в Київській Русі в XI–XII ст. Дала плідний ґрунт для розвитку книжкової графіки
- •Видатні українські гравери:
- •Українська скульптура
УКРАЇНА
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
Природничо-гуманітарний ННІ
Кафедра історії і політології
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Словник-довідник
для студентів всіх спеціальностей
В 2-х частинах
Частина 2
Київ – 2011
УДК 378.14:371.261:93/94 (477)
Наукове видання являє собою універсальний довідник з історії української культури, укладений відповідно до типової програми, затвердженої Міністерством освіти і науки України. У довіднику студенти стаціонарної та заочної форм навчання можуть знайти всю необхідну інформацію з курсу «Історія української культури»: основний зміст курсу, стислий огляд хронології найважливіших подій, термінологічно-понятійний апарат, іменний покажчик відомих діячів культури, стисла інформація про найвідоміші культурно-історичні пам’ятки України. Для зручності користування, весь матеріал довідника розміщений окремими блоками відповідно до модульно-рейтингової системи навчання.
Рекомендовано вченою радою Природничо-гуманітарного навчально-наукового інституту Національного університету біоресурсів і природокористування України.
Укладачі: кандидати історичних наук, доценти Кравченко Н.Б., Лановюк Л.П., Хвіст В.О., Білан С.О.
Рецензенти: доктор історичних наук, професор Мигрин Г.П.,
кандидат історичних наук Сироватський С.А.
Навчально-методичне видання історія української культури Словник-довідник для студентів всіх спеціальностей
В 2-х частинах. Частина 2.
Укладачі: КРАВЧЕНКО Наталія Борисівна,
ЛАНОВЮК Людмила Петрівна,
ХВІСТ Вікторія Олексіївна,
БІЛАН Сергій Олексійович
Видання друкується в авторській редакції
Підписано до друку 23.06.2011 р. Формат 60х84 1/16
Ум. друк. арк. 6,1 Обл.-вид. арк. 6,7
Наклад 150 пр. Зам. №
Друк ТОВ «Анва-Прінт»
Вул. Солом’янська, 1, Київ-35, 03035.
ЗМІСТ
І. Козацька символіка |
|
ІІ. Язичництво та східнослов’янська міфологія |
|
ІІІ. Історико-етнографічне районування України та етнографічні групи українського народу
|
|
IV. Іменний покажчик. Видатні діячі |
|
V. Культурно-історичні пам’ятки України |
|
Козацька символіка
Кожна з козацьких клейнод унікальна, кожна мала своє призначення, символізувала певну гілку влади на Запорозькій Січі. Недаремно точилася боротьба за клейноди Богдана Хмельницького: якщо без верби й калини нема України, то без атрибутів козацької символіки немає й самого козацтва.
Клейноди (німецькою – дрібний, малий) – відзнака, атрибути і символи військової та цивільної влади й окремих військових і цивільних урядів в Україні у XV–XVІІІ ст. Клейноди були військові (державні), січові, полкові, паланкові, сотенні, курінні тощо. Військові (державні) клейноди належали усьому війську (державі) і вручалися обраній на відповідну військову (державну) посаду старшині. Так само січові, полкові та інші клейноди належали тому чи іншому утворенню і вручалися обраній військовій і цивільній старшині. По закінченні терміну клейноди передавалися новообраній старшині або зберігалися до обрання у Генеральній канцелярії, січовій церкві, скарбниці тощо.
Г ерб Війська Запорозького – постать козака, озброєного мушкетом і шаблею – виник приблизно в другій половині XVI ст. Узаконив його Стефан Баторій у 1578 р. Цей герб вперше зображено на печатці Війська Запорозького в 1595 р. за гетьманування Григорія Лободи.
Прапор Війська Запорозького (хорогва, або корогва) - військова відзнака, зберігалася у хорунжого, має окрему історію, яка веде свій початок від Дмитра Вишневецького. Її історичний герб – малинове тло з білим хрестом. В нижній частині герба шляхетські роди зображували свої ініціали (у Вишневецьких це були зірка і півмісяць). Після загибелі легендарного Байди козаки продовжували використовувати його прапор. З часом зірка і півмісяць відпали, лишився білий хрест на малиновому тлі. На прапорах відбивались родові знаки тих гетьманів, які були при владі, проте прапори було жовто-блакитні, просто у різних варіаціях. Наприклад, прапор останнього кошового отамана Петра Калнишевського був блакитний, прошитий золотими нитками. але лиштва зосталась малиновою. Значок – відзнака сотні куреня, заступав у будні корогву військову та полкову.
Б улава - була найважливішою ознакою гетьманської влади та кошового отамана на Січі. Це була палиця з горіхового дерева або металу довжиною 0,5-0,7 м зі срібною чи визолоченою кулею на кінці, прикрашена коштовним камінням; в давнину – військова зброя.
Б унчук – це держак (помальована палиця 2-2,5м завдовжки) із золотою кулею, на якій було підвішене кінське волосся як символ гетьманської влади. Звичай ношення бунчука спочатку був у турків, потім цю традицію перейняли поляки, а тоді вже й українські гетьмани. Відзнака гетьмана і кошового, зберігалася у бунчужного.
П ечатка – символ влади судді. Нею скріплювались всі документи Війська Запорізького, видані кошем універсали, привілеї, дипломатичне листування. На печатці був зображений герб – постать козака з мушкетом і шаблею. Печатка – військова, січова, полкова або сотенна – зберігалася у генерального чи полкового судді, а сотенна – у сотника. Тростина, або комишина, іноді ліска – первісне відзнака козацьких гетьманів, січових отаманів, а пізніше – відзнака генерального чи полкового судді.
П ірнач (пернач або шестопер) - відзнака полковника полку і паланки, різновид булави (жезл), металева головка з гострими виступами, насадженими на держало; ознака влади курінного отамана.
К аламар - символом влади військового писаря, був срібний. У козацьких канцеляріях чорнильниці-каламари мали найрізноманітніші форми й були, як правило, мистецькими витворами народних умільців. Виготовлялися вони з металу (бронза, срібло), скла або кераміки. Козацькі каламари були стаціонарними і похідними. Серед перших – комбінації з кількох з’єднаних невеликих посудин для чорнила різного кольору зі спільною кришечкою. Серед других – посудини зі звуженим горлечком і вушками для підв’язування до пояса та комбінації з футляра для пер і спеціальні відділення для чорнильниці. Щоб чорнило не виливалося й не висохло, каламар мав кришечку або затичку.
Л итаври - відзнакою довбиша. Без ударів довбиша в литаври не могла розпочатись січова рада.
Г армати – загальновійськові клейноди, що були у віданні генерального чи полкового обозного, а на Січі – у пушкаря.
С урми – військові, полкові та січові клейноди під віданням сурмача. Старовинний український дерев’яний духовий музичний інструмент; грали на ньому «сурмачі». Використовувався як військовими музиками так і цивільним населенням.