36. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду

Кримінальне судочинство ставить перед собою завдання не лише швидко та повно розкрити злочин, викрити винних та забезпечити правильне застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до кримінальної відповідальності, а й охорону прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, недопущення при­тягнення до кримінальної відповідальності та покарання невинного (ст. 2 КПК).

Інститут реабілітації у кримінальному процесі і є тим правовим засобом, за допомогою якого особа, яка була протиправно притягну­та до кримінальної відповідальності або засуджена, поновлюється у правах та їй відшкодовується заподіяна шкода.

Правовою передумовою реабілітації у кримінальному процесі є норми Конституції України (статті 56, 62); міжнародно-правові стан­дарти, які містяться у міжнародно-правових актах (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, Зводі принципів захисту всіх осіб, що піддані затриманню або ув'язненню у будь-якій формі); КПК України, ЦК України (ст. 1176), Закон України від 1 грудня 1994 р. «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові неза­конними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі — Закон України від 1 грудня 1994 р.), Положення про застосування цього Закону, затверджене Кабінетом Міністрів України 04.03.96 р.

Відповідно до Закону України від 1 грудня 1994 р. підлягає від­шкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1. незаконного засудження, незаконного притягнення як обви­нуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуаль­них дій, що обмежують права громадян;

2. незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, перед­бачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою зло­чинністю» та іншими актами законодавства.

Право на відшкодування шкоди виникає у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду; 2) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідуван­ня чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незакон­ного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримі­нальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших про­цесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 3) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, від­сутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвину­ваченого у вчиненні злочину.

Громадянину відшкодовуються:

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив; 2) майно, конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене орга­нами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові ви­трати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Громадянин, звільнений з роботи (посади), має бути поновле­ний на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу.

Місцеві органи влади і самоврядування протягом місяця з дня звернення повинні повернути громадянинові, який втратив право користування жилим приміщенням внаслідок незаконного засуджен­ня, жиле приміщення, яке він займав раніше.

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадя­нина вирішується судом відповідно до чинного законодавства.

Якщо громадянин у зв'язку з незаконним засудженням був по­збавлений військових або інших звань, а також державних нагород, йому поновлюються звання і повертаються нагороди.

У разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відпо­відно до положень Закону України від 1 грудня 1994 р. орган дізнання, слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок по­новлення її порушених прав та відшкодування завданої шкоди, перед­бачений законодавством.

Для визначення розміру грошових доходів, які громадянин втратив через протиправне притягнення до кримінальної відповідальності або засудження, штрафів, стягнутих для виконання вироку суду, судових витрат, сум, сплачених громадянином у зв'язку з наданням юридичної допомоги, та інших витрат, сплачених громадянином, особа, яка ре­абілітується, протягом шести місяців після направлення їй повідом­лення (сповіщення) може звернутися:

1. у разі закриття провадження у справі органами дізнання і слід­ства, що входять у систему МВС України та СБ України, — до відпо­відного обласного управління та прирівняної до нього ланки, а якщо провадження закрито органами дізнання або слідства МВС України, СБ України, Генеральної прокуратури України, — відповідно до цих установ;

2. у разі закриття провадження у справі слідчим прокуратури, прокурором або органом дізнання, що не входить до системи МВС України та СБ України (капітани морських суден, начальники виправно-трудових установ тощо), — до прокуратури області та при­рівняної до неї ланки;

3. у разі винесення виправдувального вироку або закриття кримі­нальної справи судом — до суду, який розглядав справу по першій інстанції.

Завдана шкода відшкодовується особі за рахунок державного бюджету в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Фізична особа, яка у процесі дізнання, досудового слідства або судового розгляду шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному при­тягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосу­ванню як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, затриманню, не має права на відшкодування шкоди.