МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

ПРОГРАМА

ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО ЛЕКЦІЙНИХ І СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З КУРСУ «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ»

для студентів усіх спеціальностей

Затверджено

редакційно-видавничою

радою університету,

протокол № 1 від 23.06.11

Харків

НТУ «ХПІ»

2012

Програма та методичні рекомендації до лекційних та семінарських занять з курсу «Історія України» для студентів усіх спеціальностей / уклад. В. В. Кабачек, С. І. Мешковая, Я. В. Мотенко та ін. / за ред. В. І. Ніколаєнка. – Х.: НТУ “ХПІ”, 2011. – 150 с.

Укладачі: с. С. Арбузова

І. В. Дворкін

В. В. Кабачек

С. І .Мешковая

Я. В. Мотенко

І. В. Мусієнко

В. І. Ніколаєнко

Ю. І. Озерський

Р. О. Пономаренко

Л. П. Савченко

В. І. Скляр В.М.

Рецензенти: проф. В. М. Скляр

проф. Л. В. Перевалова

Кафедра політичної історії

В С Т У П

Інтеграція України до загальноєвропейського освітнього простору вимагає ґрунтовного реформування вітчизняної вищої школи, переходу до принципово нових форм викладання гуманітарних дисциплін. У Національному технічному університеті «ХПІ» діє концепція виховної роботи, основою якої є гуманізація й гуманітаризація всього навчального процесу, що базується на комплексному підході до вивчення дисциплін гуманітар­ного циклу на кожному курсі.

Гуманітарні знання, набуті студентами, сприяють подоланню вузькофахового мислення, вихованню фахівців вищої кваліфікації, духовно багатих особистостей, які відчувають моральну відповідальність за сучасне і майбутнє своєї Батьківщини.

Однією з найважливіших гуманітарних дисциплін, що вивчаються в університеті, є курс «Історія України», який відображає важливі етапи історичного шляху українського народу. Цей курс не є повторенням шкільної програми, а становить концептуально нову навчальну дисципліну, що поглиблює та систематизує знання студентів з історії. Основу змісту курсу становить суспільно-політична та державницька проблематика, внутрішня й зовнішня політика України, діяльність партій, рухів, громадських об’єднань, соціально-економічний та культурний розвиток України. Визначальною ознакою курсу є те, що історія України подається в контексті розвитку світової цивілізації.

Основним завданням курсу «Історія України» в НТУ «ХПІ» є:

 використання новітніх здобутків історичної науки у викладанні історії України;

 реалізація в навчальному процесі принципів історизму та наукової об’єктивності в оцінці історичних фактів, явищ і подій;

 гуманістична спрямованість історичної освіти в технічному навчальному закладі, її орієнтація на пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими чи груповими.

Метою вивчення історії України у вищій школі є:

 виховання майбутніх спеціалістів як свідомих громадян України;

 розвиток почуття патріотизму та глибоких морально-етичних переконань, усвідомлення молоддю власної причетності до багатовікової історії українського народу;

 сприяння усвідомленню студентами належності України до європейського історико-культурного простору та важливості її інтеграції до Європи;

 прищеплення майбутнім фахівцям самостійного аналізу історичних джерел і наукової літератури, уміння самостійного осмислення закономірностей розвитку українського народу в контексті історії людської цивілізації;

 вироблення умінь застосовувати набуті знання у повсякденній діяльності, для самостійної орієнтації в суспільно-політичному житті та визначення власної оцінки суспільних явищ і подій.

За змістом і формами організації навчального процесу курс «Історія України» побудовано відповідно до вимог Болонського процесу. Вони спрямовані на зближення національних систем освіти країн Європи та досягнення загальноєвропейських освітніх стандартів. Реалізація цих підходів сприятиме підвищенню мобільності й конкурентноспроможності випускників НТУ «ХПІ» на вітчизняному та європейському ринках праці.

Ключову роль у досягненні цілей, сформульованих Болонською декларацією, відіграє запровадження до навчального процесу кредитно-модульної системи, сутність якої повністю кореспондується з положеннями Європейської кредитно-модульної системи (ECTS). ECTS за своєю сутністю є системою перезарахування кредитів, яка має забезпечити прозорість національної освіти, визнання її за кордоном, зробити її сумісною з освітніми системами інших країн Європи.

На вивчення базового курсу «Історія України» виділено 3 кредити, з них 48 годин аудиторних занять. Заліковий кредит (або кредит ECTS) є одиницею виміру навчального навантаження, яку мають визнавати і зараховувати навчальні заклади країн – учасниць Болонського процесу. Теми курсу і відведений на їхнє вивчення час пропорційно розподілено на два кредитних модулі, кожен обсягом 1,5 кредити. За роботу протягом модуля студент отримує проміжну оцінку, про що робиться відповідний запис до кредитної залікової книжки. Студент повинен знати, що кредити зараховуються лише після завершення вивчення ним усього курсу. Студент, який успішно впорався з усіма навчальними завданнями та має позитивні оцінки за обидва модулі, отримує підсумкову оцінку з історії України без складання іспиту.

Підсумкову й модульну оцінки до кредитної залікової книжки виставляються викладачем за шкалою ECTS-оцінок. Ця шкала використовується з метою спрощення переведення оцінок, отриманих студентами різних вищих навчальних закладів, забезпечення конвертованості цих оцінок.

Передбачено такі ECTS-оцінки:

А – «відмінно» – відмінна робота з однією незначною помилкою.

В – «дуже добре» – вище за середнє, але з декількома помилками.

С – «добре» – звичайна робота з декількома значними помилками.

Д – «задовільно» – посередньо, із значними недоліками.

Е – «достатньо» – виконання задовольняє мінімуму кредитів оцінки.

FX – «не складено» – для одержання кредиту потрібна деяка доробка.

F – «не складено» – для одержання кредиту потрібна значна доробка.

Модульно-рейтингова система оцінки знань студентів ураховує всі форми їхньої роботи над вивченням курсу та рівень отриманих ними знань. Основними формами вивчення історії України є лекції, семінарські заняття, консультації, самостійна робота студентів над джерелами та нав­чально-методичною літературою, підготовка й виступи з тематичними повідомленнями, доповідями та рефератами, рецензування рефератів, контрольні співбесіди, написання контрольних робіт, участь у студентських наукових конференціях, складання іспиту.

Теми пропущених занять, а також ті, на яких студенти отримали незадовільну оцінку, перездаються ними викладачу на консультаціях.

Основними формами контролю знань студентів при вивченні курсу є: оцінки на семінарах, письмові контрольні роботи, реферати, модульні контрольні співбесіди та іспит.

Важливою формою навчального процесу є лек­ція. Вона визначає зміст та загальну спрямованість усіх інших форм навчальних занять. У лекціях розкриваються найбільш склад­ні та важливі проблеми курсу “Історія України”. Лекції та семінари за змістом і тематикою проблем не повторюють, а взаємодоповнюють одне одного як різні форми навчального процесу, що сприяє формуванню у студентів цілісного погляду на історію України.

Мета семінарських занять – поглиблення та закріплення знань, отриманих на лекціях і під час самостійного вивчення окремих тем курсу. Як правило, на семінар виносяться 3–4 питання; їх розглядають як у традиційній формі, так і у вигляді дискусії, розгорнутої бесіди, конференції, “круглого столу”, особливо якщо обговорюются проблемні питання. Опитування студентів на семінарі проходить як за бажанням студента, так і за викликом викладача. Крім основних виступів студентів на семінарі, виклададає,оцінює також істотні доповнення до викладеної проблеми. На семінарських заняттях можуть обговорюватися повідомлення, доповіді та реферати.

У кінці заняття викладач підводить підсумки роботи, оцінює виступи і доповнення кожного студента, акцентуючи увагу на найбільш вдалих відповідях, недоліках у висвітленні теми. Крім цього, студенти отримують завдання щодо підготовки до наступного семінарського заняття. Оцінки, одержані на семінарі, обов’язково враховуються при рейтинго-модульній системі контролю знань.

Готуючись до семінарського заняття, студент по­вин­ен опрацювати рекомендовані до даної теми джерела та літературу, продумати відповіді на кожне питання, скласти план і стислі тези свого виступу. Важливе значення у підготовці до семінару мають консультації викладачів, час і місце проведення яких доводиться до відома студентів. Готуватися до семінарського заняття необхідно заздалегідь. Всебічна та ґрунтовна підготовка – важлива передумова створення творчої атмосфери при обговоренні передбачених планом семінару питань, змістовних виступів і доповнень. На семінарі студенти повинні доповнювати свої записи новим матеріалом з виступів своїх товаришів та викладача.

Семінарські заняття базуються на самостійній роботі студентів, яка є однією з основних форм навчального процесу. Лише самостійна робота в комплексі з іншими формами навчання забезпечує глибоке вивчення та всебічне засвоєння студентами матеріалу, оволодіння методами наукового мислення, виховання у них творчих, аналітичних підходів до вивчення історії України. Форми самостійної роботи студентів можуть бути різноманітними: вивчення і конспектування документів та інших історичних джерел, навчальної та навчально-методичної літератури, монографій і наукових статей, написання тематичних повідомлень, доповідей, рефератів. Основна ділянка самостійної роботи – уважне читання і конс­пек­тування передбачених до семінарського заняття основних джерел та літератури. Це обов’язкова вимога при вивченні історії України, один з голов­них елементів модульно-рейтингової системи оцінки знань студентів.

Самостійна робота над джерелами, навчальною та науковою літературою розпочинається з попереднього ознайомлення з ними. Необхідно прочитати зміст, вступ, позначити дати написання або прийняття того чи іншого документа. Слід уважно прочитати документ чи наукову роботу, роблячи попередні чорнові записи, і лише після цього доцільно розпочинати складання конспекту. Загальних і єдиних для всіх правил ведення конспекту не існує, оскільки конспектування – творча справа і робота суто індивідуальна. Але існують деякі загальні обов’язкові вимоги до написання конспекту. Конспект – це стислий переказ основних ідей, проблем документа чи наукової роботи своїми словами. Записувати необхідно лише головні положення джерел та їх аргументацію. Якщо думка автора твору чи документ викладені так, що їх важко передати своїми словами, потрібно виписати цитати та зробити посилання на джерела, із зазначенням номерів сторінок. Записи в конспекті треба вести чітко й розбірливо, вони по­вин­ні повністю відповідати змісту джерел та літератури й мати внут­рішній логічний зв’язок. З метою економії місця та часу до­пус­кається скорочення деяких слів при конспектуванні. Для визначення у конспекті найважливішого доцільно підкреслити відповідні місця. У цілому конспект за формою може бути написаний у вигляді тез і бути ґрунтовним за змістом та невеликим за обсягом.

Поглибленому вивченню актуальних проблем курсу та підвищенню рівня знань сприяє підготовка і написання рефератів. Така форма самос­тійної роботи обов’язкова при модульно-рейтинговій системі оцінюванням знань студентів. Кожен студент готує лише один реферат. Теми рефератів сту­ден­тів академічної групи повинні бути різними. На семінарі розглядають не більш ніж 1–2 доповіді або реферати. Написання реферату для кожного студента – робота індивідуальна. Тему дослідження студент обирає сам чи за рекомендацією викладача. Викладачі, що ведуть семінарські заняття, є науковими консультантами-керівниками студентів, надають їм постійну і всебічну допомогу в написанні рефератів.

Реферат повинен мати таку структуру: титульний аркуш, зміст, вступ, 2–3 розділи, висновки та список джерел і літератури. Загальний обсяг реферату становить 23–25 аркушів рукописного або тексту надрукованого через 1,5 інтервали на папері формату А4. Писати чи друкувати текст слід бути на аркуші лише з одного боку. Друкування тексту можливе лише після перевірки викладачем рукописного варіанта.

Для того щоб написати змістовний реферат, студент повинен глибоко опрацювати джерела – історичні документи, ґрунтовно вивчити історичну літературу, монографії чи статті з обраної теми. При роботі над літературою необхідно законспектувати її, виписати окремі цитати, дати. У тексті реферату обов’язковими є бути посилання на використані джерела та наукову літературу. У вступній частині реферату потрібно обґрунтувати актуальність теми, дати короткий історіографічний огляд проблеми та визначити мету студентської наукової роботи. Необхідно подбати про логіку викладу матеріалу в тексті. Викладач установлює для кожного студента індивідуально термін підготовки реферату і перевіряє написаний текст.

Виступ студента з доповіддю на семінарі розрахований на 10–15 хвилин. Практикується також рецензування рефератів іншими студентами. Слід підкреслити, що при оцінці реферату викладач ураховує не лише якість змісту написаного тексту, але й весь хід його захисту студентом на семінарі. Тому автор доповіді повинен вільно володіти опрацьованим матеріалом, дати відповіді на додаткові запитання викладача або студентів, показати вміння науково аргументувати власні міркування, обґрунтувати висновки у висвітленій темі.

При визначенні оцінок кредитних модулів і підсумкової оцінки враховується не лише навчальне навантаження, але й участь студента у наукових конференціях. Кращі реферати заслуховуються на факультетських студентських наукових конференціях та за рекомендацією кафедри направляються на Всеукраїнську наукову студентську конференцію, яка проводиться в Національному технічному університеті “Харківський політехнічний інститут”. Наукові роботи студентів університету з історії України неодноразово нагороджувались дипломами та грамотами.

Для успішного засвоєння студентами курсу кафедра має всі необхідні матеріально-технічні умови. При підготовці до семінарських занять та написанні доповідей і рефератів студенти користуються бібліотечним фондом історичної літератури в методичному кабінеті кафедри (ауд. 707) та читальній залі кафедр суспільних наук (ауд. 701) навчального корпусу № 1. Методичний кабінет і читальна зала мають широкий вибір навчальної, навчально-методичної та наукової літератури, яка систематизована в алфавітному й тематичному каталогах. Викладачі, що ведуть семінарські заняття, зі списку основної літератури до семінару рекомендують студентам ту, в якій найбільш повно висвітлюються конкретні питання. Крім того, для самостійної, індивідуальної роботи студентів професорсько-викладацький склад кафедри політичної історії підготував значну кількість навчальних та навчально-методичних розробок, зокрема, «Історія України. Курс лекцій для студентів технічних ВУЗів» за загальною редакцією проф. В. І. Ніколаєнка, «Організація самостійної роботи студентів з вивчення курсу «Історія України»: Методичні рекомендації для викладачів і студентів усіх спеціальностей» (уклад. С. І. Мешковая, В. І. Силантьєв), «Тематика рефератів з історії України для студентів усіх спеціальностей» (уклад. С. С. Ткаченко, В. І. Ніколаєнко), «Наочні і структурно-логічні схеми з історії України» (уклад. В. В. Морозов, Г. І. Кобзар) та ін.

Базовим підручником для підготовки студентів є курс лекцій «Історія України». Цей підручник створений колективом кафедри політичної історії і є адаптованим до навчальної програми курсу “Історія України”, що викладається в нашому університеті. Для підготовки до семінарів та інших форм вивчення історії України можливе використання інших підручників, навчальних посібників, а також історичних джерел, наукових монографій, мемуарної та довідкової літератури. Їх перелік подається до кожної теми лекції та семінарського заняття, що вміщені в даному виданні.

Авторський колектив: проф. В. І. Ніколаєнко, проф. В. М. Скляр (вступ); доц. Л. П. Савченко (розподіл навчального часу за семестрами і видами навчальних занять, план вивчення навчальної дисципліни «Історія України: соціально-політичні аспекти»); доц. С. І. Мешковая (теми 1, 6); ст. викладач С. С. Арбузова (тема 2); доц. Р.О.Пономаренко (теми 3, 8); доц. Я. В. Мотенко (тема 4); доц. В. В. Кабачек (тема 5); доц. Ю. І. Озерський (тема 7), доц. І. В. Мусієнко. (тема 9), канд. іст. наук І. В. Дворкін (тема 10).