Захворювання яєчка і його оболонок

Водянка яєчка (гідроцеле). Водянка - це скупчення рідини в по­рожнині власної оболонки яєчка. Вона може бути уродженою і набутою. Етіологічним фактором при набутих формах водянки є травма або хрон­ічний запальний процес яєчка та його оболонки. У хворих виникає збільшення відповідної половини калитки, а при водянці обох яєчок -збільшення всієї калитки. Рідина, що скупчується в оболонках яєчка, про­зора з жовтуватим відтінком, її кількість може сягати 1-2 л. При пальпації визначають неболючий еластичний утвір, при перкусії виявляють тупий звук. При проходженні пучка світла через калитку ця ділянка просвічуєть­ся (діафаноскопія).

Лікування. Основним методом лікування є операція. Спосіб Вінкель-

мана полягає у розрізанні і наступному вивертанні та зшиванні оболонок яєчка на­зовні (рис. 275). За способом Бергмана оболонки висіка­ють.

Орхіт - запалення яєч­ка. Може виникати після травми і перенесеної інфек­ційної хвороби (скарлатини, грипу, туберкульозу та ін.).

Епідидиміт - запа­лення придатків яєчка. Еті­ологія така ж, як при орхі-тах. Досить часто трапля­ється поєднане запалення

438

яєчка та його придатка (орхоепідидиміт).

Клінічні ознаки. Захворювання розпочинається з підвищення темпе­ратури тіла до 39-40°С і сильного болю в калитці. Шкіра її на боці запа­лення стає гіперемованою, набряклою. Пальпація яєчка або його придатка викликає сильний біль. Інколи захворювання супроводжується нагноєн­ням яєчка або його придатка. Встановлення діагнозу, як правило, не викли­кає труднощів.

Лікування залежить від причини та виду збудника. Хворим з орхітом чи епідидимітом призначають ліжковий режим. У перші дні місцево реко­мендують холод, у наступні - зігрівальні компреси, теплові процедури (па­рафін, діатермія, УВЧ). Призначають антибіотики, сульфаніламіди. Пропону­ють носити суспензорій. При нагноєннях проводять розкриття гнійників, гемікастрацію (видалення яєчка).

Захворювання статевого члена

Фімоз - звуження крайньої плоті, яке заважає оголенню голівки ста­тевого члена. Як правило, така патологія трапляється у дітей і має уродже­ний характер. У дорослих фімоз розвивається після травми або запалення (переважно гонорейного характеру) крайньої плоті.

Клінічні ознаки. При значно­му звуженні крайньої плоті у хво­рих виникає утруднене сечовипус­кання, сеча йде тонким струменем. Фімоз може призвести до запален­ня крайньої плоті (баланопоститу), що супроводжується гіперемією, на­бряклістю.

Лікування. Методом вибору є операція. Проводять розсікання крайньої плоті (сіізсізіо) або круго­ве висікання (сігсшпсізіо) (рис. 276). При баланопоститі призначають місцево теплі ванночки з антисептиками, антибіотики, сульфаніламідні препарати, бо­лезаспокійливі.

Парафімоз є ускладненням фімозу. Через звужену крайню плоть проскакує голівка статевого члена і защемлюється, що, в свою чергу, при­зводить до порушення кровообігу в голівці. Вона стає набряклою і си­нюшною. При несвоєчасній або запізнілій медичній допомозі може настати змертвіння голівки статевого члена.

Лікування. При незначному набряку голівки її змащують вазеліном,

439

статевий член захоплюють II та III пальцями, а І пальцем, натискуючи на голівку, вправляють її. При неможливості вправлення проводять розсікання защемленого кільця і звільняють крайню плоть.